Справа № 509/400/24
21 лютого 2024 року смт Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бочаров А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
не працює
до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №165324 складеного 15.01.2024 року, вбачається, що 15.01.2024 року о 14:45 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan Sentra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Соборна, 10/1, в смт Великодолинське Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, невнятна річ, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, також продути на місті прибор Драгер відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надала свої письмові заперечення, свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП не визнала та просила суд закрити провадження на підставі ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
В поясненнях ОСОБА_1 зазначила наступне: працівником поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №165324 від 15.01.2024 року були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №1103, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ ІІ), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року. Отже згідно пояснень, ОСОБА_1 не була зупинена за керуванням транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння; транспортний засіб не був в стані руху та знаходився на парковці супермаркету, час події на який посилається працівник поліції зафиксований у чеку здійснення покупок у супермаркеті та відповідною транзакцією по банківській карті; ознаки алкогольного сп'яніння були вписані до протоколу без зазначення фактичної події; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не надавалось; поліцейським надано лише частину відеозапису з нагрудної камери, а саме запис кількох хвилин зроблених через понад дві години після настання події. Також ОСОБА_1 пояснила, що знаходилась біля супермаркету, не збіралася сідати за кермо та чекала на подругу з метою подальшого переїзду під керуванням транспортного засобу подругою (яка є на відеозаписі), яка просила поліцейського залучити її в якості свідка для надання пояснень, однак не була залучена, чим були грубо порушені права ОСОБА_1 , а також порушені вимоги ст.ст. 251, 255 КУпАП при збиранні доказів: фактичних даних на основі яких можно встановити наявність чи відсутність обставин, які мають значення при встановленні наявності або відсутності адміністративного правопорушення для правильного вирішення справи. Зазначила що, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення не дає достатньо підстав для впевненого і переконливого «поза розумним сумнівом» висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого нею адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, вивчивши пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, тому що у діях ОСОБА_1 , відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, суддею, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, а рішення приймається відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі.
Оціна доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ «Провиконання рішень і застосування практики Європейськогосуду зправ людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно п. 2 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з положенням ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ ІІ), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативногно відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно п.п. 6, 7 розділу І та п.п. 6, 9 розділу ІІ, п. 22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох слідків; у разі відмови водія, огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я; з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається зі змісту протоколу ААД № 165324 від 15 січня 2024 року та доданих доказів, ОСОБА_1 не була зупинена інспекторами СРПП ВнП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області за керуванням транспортного засобу, автомобіль знаходився на парковці супермаркету у нерухомому стані. В протоколі не вказаний конкретний перелік документів та інших доказів, які додаються до протоколу. В протоколі не зазначені відомості про те, що здійснювалась відеофіксація, не вказано назву приладу, його серію та номер.
Всупереч ст. 256 КУпАП та зазначених Інструкцій, під час складання протоколу не були застосовані технічні засоби відеозапису та не було залучено свідків. В протокол були внесені додаткові записи після того, як протокол підписано особою, стосовно, якої він складений. Так, у протоколі, який був наданий ОСОБА_1 не зазначено залучались ли свідки, тоді як у протоколі, наданому до суду зазначено, що свідки не залучались, не дівлячись на то, що свідок була присутня на відеозапису та бажала надати письмові поясненя по суті даної події.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи на проведення вказаного огляду або у разі незгоди особи з результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У протоколі серії ААД № 165324 в якості додатків не зазначено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак, це направлення додане до матеріалів справи та складено, як міститься у направленні, о 15:50 год 15.01.2024, що ставить під сумнів його оформлення під час складання протоколу, тому що додані відеоматеріали часткового відеозапису розміром у 04 хв. 09 сек., здійсненого через понад 2 години з моменту прибуття поліцейських на місто події; при оглядові особи, які керують транспортними засобами, на стан сп'яніння, повинен проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції або у присутності двох свідків, які згідно відомостям у протоколі - не залучалися.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Так, досліджуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції недотримано вимог КУпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосередньо керування особою транспортним засобом таабо належного фіксування відмови водія, який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, огляд особи на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, та вважається недійсним.
Протокол не містить відомостей, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та була зупинена під час керування автомобілем, окрім того, у протоколі зазначено що вона з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а не керувала транспортним в стані алкогольного сп'яніння, як визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суть правопорушення, викладена в протоколі, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, непередбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положенняст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст.7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП може бути притягнена особа, яка являється водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, або якщо особа, що керує транспортним засобом відмовиться пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан сп'яніння.
У матеріалах справи взагалі відсутні конкретні правові докази, які б свідчили про тимчасове затримання транспортного засобу і відсторонення водія від керування транспортним засобом; вилучення водійського посвідчення, надання тимчасового дозвілу на право керування транспортними засобами; та які б свідчили про наявність у інспектора правових підстав вважати, що водій керувала транспортним засобом перебувая в стані алкогольного сп'яніння, а відповідно відсутні правові підстави для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 165324 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності.
Інших доказів, які вказують на беззаперечне доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення в передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи, що у ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, тому провадження в справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Втім, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, зокрема відсутні докази об'єктивної сторони, тобто факту керування нею транспортним засобом NISSAN SENTRA, номерний знак НОМЕР_1 .
З огляду на відсутність доказів щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 15.01.2024 року о 16:20 год. (час зазначений у протоколі), о 15:50 год. (час зазначений у направенні на огляд), о 14:55 год. (час зазаначений у рапорті), о 14:45 (час зазначений у поясненнях), не знайшло свого підтвердження й в судовому засіданні, слід визнати вказаний протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням КУпАП.
Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні протоколу зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 161/12369/17).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року в справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачиться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як беззаперечний доказ вчинення правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17).
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а указав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
У постанові від 16 березня 2021 року в справі № 473/2010/17 Верховний Суд вказав, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Тобто, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобув рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати: чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом чи або якщо особа, що керує транспортним засобом відмовилася пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан сп'яніння.
Верховний Суд вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Суд касаційної інстанції зауважив, що з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб'єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі №215/5304/16-а (2-а/215/47/17).
Так, відповідно до частини першої статті 9 та статті 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а (2-а/383/4/17).
Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, відтак при розгляді справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суди, повинні застосовувати рішення ЄСПЛ, ухвалені за результатами розгляду справ, в яких заявників було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі національного законодавства.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні інспектором поліції, суд установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування "поза розумним сумнівом", у розрізі такого.
Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 62 Конституції України прямо вказує, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст.63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коли яких визначається законом.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до положень п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 256, 276, 280, 283- 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Мінюсті України 11.11.2015р. за №1413/27858, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ ІІ), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя А.І.Бочаров