Постанова
Іменем України
27 лютого 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/1699/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 04 грудня 2023 року
в складі судді Головчака М. М.
у цивільній справі №758/4723/19 Подільського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права особистої приватної власності
В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 30 травня 2017 року по 19 жовтня 2018 року;
визнати автомобіль Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску, шафу-купе 2017 року випуску, комплект стільців і столу, чотири крісла для кемпінгу, коптильню для холодного копчення та кальян, загальною вартістю 246 883,40 грн такими, що були набуті за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , об'єктом їх спільної сумісної власності.
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску, шафи-купе 2017 року, комплекту стільців і столу, чотири крісла для кемпінгу, коптильні для холодного копчення та кальяну, виділивши їй 1/2 частини у вигляду грошової компенсації вказаного майна у розмірі 123 441,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у 2016 році проживала та працювала у м. Запоріжжя, де познайомилася з відповідачем, з яким з грудня того ж року почала спільно проживати. У березні 2017 році ОСОБА_1 зробив їй пропозицію одружитися, подарував обручку під час спільного проживання у місті Трускавці, на що вона погодилася. А з травня 2017 року вони стали проживати разом у м. Києві в квартирі батьків ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вони з ОСОБА_1 разом працювали, вели спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, гроші витрачали для спільних потреб, придбавали речі домашнього вжитку, подорожували та відпочивали. Зокрема, 18.11.2017 придбано спірний автомобіль Great Wall Haval Н3 за 235 000,00 грн, покупцем і власником якого є ОСОБА_1 . За спільні кошти також придбавалися: шафа-купе 2017 року, ринковою вартістю 6 500 грн, комплект стільців і столу - 1 200 грн, чотири крісла для кемпінгу - 2 200 грн, коптильня для холодного копчення - 2 300 грн та кальян - 1 000 грн, а всього на загальну суму 246 883,45 грн.
Вказувала, що через подружню зраду, відносини між ними були припинені і з 19.10.2018 вона проживала окремо.
Вважала, що оскільки вона проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу і кожен з них не перебував в іншому шлюбу, вказане майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Додала, що факт спільного проживання та набуття спільного майна підтверджується показами свідків та іншими письмовими доказами.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати за ним право особистої приватної власності на шафу-купе, комплект стільців і столу, чотири крісла для кемпінгу, коптильню для холодного копчення, кальян та на автомобіль Great Wall Haval Н3.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що вони перебували певний час в одній квартирі у зв'язку з дружбою і необхідністю ОСОБА_2 проживати в місті Києві для нової роботи, жодних взаємних прав та обов'язків між ними не існувало.
Вказував, що спірне майно було придбане ним за власні кошти ОСОБА_1 , зокрема, автомобіль придбаний за кошти від продажу його старого автомобіля у сумі 86 000 грн та подарунку матері в сумі 103 000 грн, що підтверджується розпискою від 18.11.2017. ОСОБА_2 жодного відношення до придбання спірного майна не має.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Первісний позов задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 30 травня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано об'єктом спільної сумісної власності автомобіль марки Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , що був набутий за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 у розмірі 116 841,73 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про надання ОСОБА_2 належних доказів спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Вказував, що вони не проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а лише певний час перебували в одній квартирі, були пов'язані дружбою і необхідністю ОСОБА_2 проживати у м. Києві для нової роботи. Ніяких взаємних прав та обов'язків між ними не існувало.
Також вказував, що факт спільного проживання не був підтверджений свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки останні особисто очевидцями ніяких стосунків не були та про обставини нібито спільного проживання їм відомо зі слів позивачки.
Судом не взято до уваги, що позивачкою не доведено, яку саме суму коштів вона вклала для придбання спірного автомобіля.
Суд не врахував, що позивачкою не підтверджено жодними доказами ведення спільного бюджету та спільного господарства, а також наявності взаємних прав та обов'язків.
Звернув увагу на постанову Верховного Суду від 6.04.2020 у справі №738/1452/17, де касаційний суд дійшов висновку, що лише показаннями свідків, за відсутності інших доказів, не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Вважав, що за таких обставин висновки суду про наявність факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу не підтверджуються належними та достовірними доказами
Також вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про придбання спірного автомобіля у період спільного проживання сторін однією сім'єю за спільні кошти, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 власних збережень і не доведення отримання коштів для придбання автомобіля від матері на підставі розписки від 18.10.2017.
Зауважив, що позивачка не спростувала належними та допустимим доказами факт складання розписки від 18.10.2017, а також її справжність. А висновки суду про відсутність в нього готівкових заощаджень є надуманими і спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме договору про продаж старого автомобіля на суму 86 000 грн.
Суд не оцінив відсутність будь-яких доказів участі позивачки у купівлі спірного автомобіля і наявності в неї доходів.
За наведених обставин просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову і повне задоволення зустрічного позову.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 подала відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
ОСОБА_1 та його ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 , який перебував на відеоконференцзв'язку, в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення, а рішення без змін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їхніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2017 укладено договір купівлі-продажу №18/11/17П між ТОВ «Богдан Трейд-Ін» та ОСОБА_1 , відповідно до якого останній придбав автомобіль марки Great Wall Haval Н3, чорний, 2012 року випуску.
Судом також допитано свідків за клопотанням позивачки.
Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_3 , пояснила суду, що ОСОБА_2 є її подругою, познайомила її з ОСОБА_1 приблизно у 2017 році як з її хлопцем та майбутнім чоловіком. Разом їздили до міста Мелітополя, в якому проживали їх батьки. Зазначила, що сторони проживали разом як одна сім'я, будували плани на майбутнє, а саме мали намір одружитися. Щодо спірного майна пояснила, що ОСОБА_2 їй неодноразова казала, що вони збирають кошти на придбання автомобіля для спільного користування, разом купували речі для кемпінгу.
Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_4 , пояснила суду, що вона познайомилася зі сторонами на роботі, де вони разом працювали. ОСОБА_1 часто заходив до ОСОБА_2 в кабінет, а потім їй стало відомо, що вони перебувають у стосунках. Вказала, що вони їздили на роботу окремо, а після придбання ОСОБА_1 автомобіля, почали разом. ОСОБА_4 також повідомила, що була у квартирі, де проживали сторони та бачила там їх разом.
Крім того, судом встановлено, що сторони проживали, як одна сім'я, у квартирі батьків ОСОБА_1 , що підтверджується заявою останнього від 03.01.2019 до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, в яких останній зазначено, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 з травня 2016 року по вересень 2017 року, з якою мав намір оформити сімейні стосунки.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог не відповідає, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19 та інших, зокрема і в постанові від 17 січня 2024 року у справі №759/14906/18.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо встановлення факту проживання позивача однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції вищезазначеного не врахував, залишивши поза увагою, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як чоловіка та жінки, тобто наявність сім'ї, у період з 30.05.2017 по 19.10.2018 матеріали справи не містять. Разом з цим показання свідків про проживання сторін однією сім'ю, на яких суд першої інстанції фактично ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні статті 3 СК України.
Також колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що факт наявності між сторонами стосунків, притаманних подружжю, а також ведення ними спільного господарства підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.01.2019, поданими до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, оскільки в цих поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він проживав з ОСОБА_2 з травня 2016 року по вересень 2017 року. А звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила встановити факт спільного проживання в інший період, а саме з 30.05.2017 по 19.10.2018.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 , викладені у позовній заяві, про обставини спільного відпочинку сторін та про їх спільну присутність на святкуванні свят, оскільки такі обставини самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №588/350/15).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачка не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження ведення сторонами спільного бюджету, господарства та побуту, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю та задоволення позовних вимог про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю сторін, оскільки первісним позивачем не доведено, що між нею та ОСОБА_1 виникли відносини, притаманні подружжю, а спірний автомобіль придбано за спільні кошти.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, в силу ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині доведення факту проживання сторін однією сім'єю, колегія суддів вважає, що у суду не було правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину автомобіля та виплати їй у якості компенсації половини вартості цього автомобіля, який був набутий ОСОБА_1 у спірний період та який належав йому на праві власності, так як вимоги про визнання майна спільною власністю та визнання за позивачкою права власності на спірне майно, згідно обґрунтувань, які викладено у позовній заяві, є похідними від позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, в задоволенні яких судом апеляційної інстанції відмовлено.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог.
Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю сторін іншого рухомого майна, окрім автомобіля, та в частині вирішення зустрічного позову. Водночас, в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить повністю скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову повністю.
Отже, зважаючи на те, що вирішуючи спір в частині первісних позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та його поділ, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскаржуване судове рішення в цій частині у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив повністю скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, а колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення лише в частині задоволення первісних позовних вимог, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір» ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у даній справі сплатив судовий збір у сумі 6 571 грн 83 коп.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині задоволення первісних позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про їх відмову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 057 грн 83 коп., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року - скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог.
У цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля спільною сумісною власністю та його поділ.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 4 057 (чотири тисячі п'ятдесят сім) грн 83 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська