27 лютого 2024 року м. Київ
Справа №375/290/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/5723/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Штифорук О.В., 18 вересня 2023 року в смт. Рокитне, повний текст рішення складений 21 вересня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ГУНП в Київській області, Державної казначейської служби України на його користь 50000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 вересня 2022 року працівниками поліції відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 2331261 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 листопада 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що прийнявши дану постанову, суд зробив висновок про протиправність дій працівників ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, зокрема вказав, що дії поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №231261 за ч.1 ст.130 КУпАП щодо нього не відповідали вимогам закону, іншим нормативно-правових актам.
Таким чином, оскільки судом закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то незаконними, на його думку, діями працівників ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області йому була спричинена моральна шкода, і такі дії працівників поліції з складання протоколу відносно нього є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що процес розгляду справи та переживання з приводу можливості притягнення його до відповідальності за діяння, яке він не скоював, завдали йому сильних душевних страждань, також зазначав, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, автомобіль, який вилучили працівники поліції, є єдиним засобом існування для його родини і його відсутність суттєво погіршила уклад життя його родини.
Крім того, він має ваду, у нього відсутнє праве очне яблуко, має протез, який не реагує на світло, кожен раз він пояснював це працівникам поліції та надавав їм відповідні документи, проте поліцейські не реагують на це. Йому завдають моральної шкоди необхідність виправдовуватись кожен раз, а також самі походи до лікарні та аналізи, які він вимушений здавати, витрачає на це особистий час, якій міг би приділити сім'ї чи роботі.
За вказаних обставин, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено незаконність (протиправність) рішень, дій чи бездіяльності працівника органу поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності, як обов'язкової умови для відшкодування моральної шкоди.
Не поголився із вказаним рішенням суду позивач, ним подана апеляційна скарга, в якій він посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що він є особою, яка незаконно була притягнута до адміністративної відповідальності за нібито керування автомобілем у стані наркотичного сп'яніння. Вказане неправдиве та безпідставне звинувачення завдало душевних переживань та значної моральної шкоди. Крім того, вказує, що селище, в якому він мешкає, є невеликим за кількістю населення, та його знає багато людей, які після даної події вважають його людиною, яка вживає наркотики. Все це також пригнічує позивача та завдає моральних страждань.
Протягом розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач постійно відчував почуття приниженої гідності, образи, обурення поведінкою працівників правоохоронних органів, переживав щодо своєї соціальної репутації, відношення родини та близьких до даної ситуації.
Участь позивача у адміністративній справі потягла за собою нераціональне витрачання часу, обумовила значну витрату фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, він був вимушений залучати для захисту своїх прав позивача. Внаслідок даних обставин позивачу було заподіяно моральну шкоду.
Вказує, що грубим порушенням вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України є те, що в мотивувальній частині рішення суду було зазначено, що норми ЦПК України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюють обов'язку судів враховувати правові позиції Верховного Суду.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2022 року працівниками поліції відділення поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 2331261 за ч. 1 ст. 130 КУпАП /а.с.10/.
У протоколі зазначено, що 28 вересня 2022 року о 23:35 год в смт. Рокитне ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 2106 в стані наркотичного сп'яніння, яке підтверджується висновком КНЛ «Рокитнянської БЛ» /а.с.10/
Відповідно до висновку КНЛ «Рокитнянської БЛ» від 29 вересня 2022 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено /а.с.11/.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 листопада 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення /а.с.7-9/.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. ст. 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
В силу ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Відповідно до п.4 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, практика якого згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права, деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційні пригніченість та страждання, за самою їх природою не завжди можуть бути підтверджені якимось конкретним доказами (п.52 рішення в справі «Ракевич проти Росії» від 28.10.2003р., п.96 рішення в справі Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom від 28.05.1985р.).
В порядку ч.4 ст. 263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної діями працівників поліції при розгляді справ про адміністративне правопорушення.
Зокрема, Верховним Судом вказано на те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 227/4691/21, та ін.
У постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 та від 29 листопада 2023 року у справі №227/4692/21 зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 роз'яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 наведено наступний правовий висновок.
Абзац другий ч.3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
У Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №201/7848/21 Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у разі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та дійшли помилкового висновку про те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду без належного встановлення фактичних обставин справи.
Пункт 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Закриття судом справи про адміністративне правопорушення за відсутністю його складу свідчить про те, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності незаконно, у зв'язку з чим відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що «причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову».
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 та від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як вже зазначалося вище, позивач обґрунтовує завдання йому шкоди протиправністю дій відповідача, що виразилися у складенні протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП. Обставини незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили, а отже в межах даної справи ці обставини доказуванню не підлягають.
Усталена судове практика суду касаційної інстанції вказує на те, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини та від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу.
Отже суд першої інстанції, в супереч положенням ч.4 ст.263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у разі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та дійшов помилкового висновку про те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду без належного встановлення фактичних обставин справи.
У справі, що переглядається судом встановлено, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через складення незаконного протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для захисту та поновлення своїх прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, а також користуватись послугами адвоката, на що позивач витрачав кошти.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, апеляційний суд враховуючи обсяг вимушених змін у житті позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану вважає, що розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 3000,00 грн буде достатнім, а визначений позивачем розмір моральної шкоди у 50000,00 грн не є доведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які згідно з положеннями ст.376 ЦПК України, є обов'язковою підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення. Вказане, у свою чергу, дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук