апеляційне провадження №22-ц/824/3621/2024
справа №361/6226/17
26 лютого 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Невідомої Т.О.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Василишин В.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Броварської районної державної адміністрації Київської області, як органу опіки та піклування, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення місця проживання доньки із матір'ю, встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх доньки та сина, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області, як органу опіки та піклування, про скасування розпорядження та визначення місця проживання малолітніх сина та доньки із батьком, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення виконання рішення шляхом усунення перешкод щодо виконання графіку побачень матері з дітьми.
Вимоги заяви мотивує тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Броварської районної державної адміністрації Київської області, як органу опіки та піклування про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення місця проживання доньки із матір'ю, встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх доньки та сина та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання малолітніх сина та доньки з батьком вирішено:
- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, вищевказаним рішенням вирішено визначити наступний графік побачень:
- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
03 серпня 2020 року Київським апеляційним судом у справі № 361/6226/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання сина разом із батьком залишено без змін.
Заявник вказує, що резолютивна частина рішення, яка зазначена у виданому виконавчому листі Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/6226/17 від 19 лютого 2021 року, не передбачає заходів примусового виконання рішення (майнового чи немайнового характеру) (не містить зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення), визначених Законом, що, в свою чергу, свідчить про невідповідність останнього вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що ухвалення рішення Броварським міськрайонний судом Київської області 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17 лише поглибило конфлікт між сторонами. ОСОБА_2 своїми діями спричинив відчуження доньки від матері та постійно погрожував ОСОБА_1 , що відбере у неї і сина. Відповідач жодного разу не виконав рішення суду в частині передачі доньки на проживання з матір'ю та братом. Проте від позивачки вимагав неухильної передачі сина йому на вихідні за будь-яких умов.
З 27 лютого 2021 року та по тепер малолітній син ОСОБА_4 перебуває у батька, який самочинно, без узгодження з позивачкою, всупереч ухваленого рішення, змінив місце проживання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 навмисно створює штучні перешкоди, стосовно неможливості ОСОБА_1 вільного та нормального спілкування із своїми дітьми.
Всі мирні намагання ОСОБА_1 нормальними та мирними шляхами врегулювати даний спір призводить лише до конфліктів зі сторони ОСОБА_2 , оскільки він чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 зі своїми дітьми, відповідно до встановленого графіку Броварським районним судом від 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17 та штучно створює такі обставини, щоб вона не змогла зустрітися зі своїми дітьми, а саме дуже сильно психологічно налаштовує дітей проти матері.
Вказує, що незаконні дії ОСОБА_2 встановлені рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2023 року у справі № 361/1872/21, де установлено, що 27 лютого 2021 року ОСОБА_2 самочинно змінив місце проживання дитини, не повернувши дитину за місцем її проживання. Всупереч судовому рішенню ОСОБА_2 навмисно психологічно налаштовує спільних із ОСОБА_1 дітей проти неї, щоб не виконувати рішення суду.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2023 року у справі № 361/1872/21 в частині, що підлягає негайному виконанню, вирішено: відібрати у ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернути його матері ОСОБА_1 за місцем її проживання, яке ОСОБА_2 станом на 30 жовтня 2023 року не виконує та продовжує налаштовувати дітей проти матері ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області не виконується, ОСОБА_2 перешкоджає побаченням ОСОБА_1 із дітьми, просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв., шляхом зобов'язання ОСОБА_2 привозити дітей їх матері ОСОБА_1 за її адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вимоги зазначені у заяві про забезпечення виконання рішення суду містять тільки вимоги про вжиття заходів для забезпечення виконання рішення, а не його зміну по суті. Звертає увагу, що у прохальній частині не стоїть вимога змінити рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, а навпаки просила визначити порядок його виконання та вжити заходів для забезпечення його реального виконання.
Вказує, що не погоджується із мотивами відмови у задоволенні заяви, та пославшись на їх помилковість, просить суд ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв., шляхом зобов'язання ОСОБА_2 привозити дітей їх матері ОСОБА_1 за її адресою: АДРЕСА_1 .
22 січня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
Уважає доводи апеляційної скарги необґрунтовані та безпідставні.
Вказує, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; з урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, визначено наступний графік побачень: - перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; - другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 у справі № 361/1872/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2023 скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Броварської міської рада Київської області, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну місця проживання дитини та визначення місця проживання з батьком, задоволено. Змінено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з адреси місця проживання матері ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , на адресу місця проживання батька ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок виконання рішення щодо встановлення побачень з дитиною.
У заяві про забезпечення виконання рішення суду заявниця просить зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми. Разом з тим, резолютивна частина судового рішення, яке заявник просить забезпечити виконати, не містить у собі вимоги про усунення перешкод.
Уважає, що на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
В судовому засіданні адвокат Філатова О.С. та позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржниці ОСОБА_1 , представника скаржниці - адвоката Філатової О.С., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції вказав, що резолютивна частина судового рішення, яке заявник просить забезпечити виконати, не містить у собі вимоги про усунення перешкод. На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Статтями 124 та 129-1 Конституції України проголошено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положенням частини 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).
Отже, обов'язковість судового рішення є однією зі складових принципу правової визначеності, а також реалізації в дії права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом норми частини 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Забезпечення виконання рішення судом здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (частина 2 статті 267 ЦПК України).
Відповідно до частини 6 статті 431 ЦПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Аналіз наведених вище норм ЦПК України дає підстави для висновку, що цивільним процесуальним законом визначено можливість забезпечувати виконання рішення суду, вживати заходів його забезпечення, які передбачені для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 виклала правовий висновок та зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
З матеріалів справи установлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним й скасування розпорядження цієї районної адміністрації від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітньої доньки із батьком, а також встановленні графіку спілкування дітей між собою відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої доньки із матір'ю, а також визначенні способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про скасування розпорядження цієї районної адміністрації від 18 вересня 2017 року №888 у частині визначення місця проживання малолітнього сина із матір'ю, а також встановленні графіку спілкування дітей між собою відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини 2 статті 159 СК України, визначено наступний графік побачень:
- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (том 4 а.с. 235-258, том 6 а.с. 18-45).
19 лютого 2021 року на виконання вказаного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист (том 6 а.с. 46).
06 квітня 2021 року старший державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Н.Є. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №361/6226/17, повернув виконавчий лист без виконання (том 6 а.с. 47-48).
Згідно відомостей, що містяться у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну місця проживання дитини та визначення місця проживання з батьком у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну місця проживання дитини та визначення місця проживання з батьком задоволено.
Змінено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з адреси місця проживання матері ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , на адресу місця проживання батька ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення виконання рішення ОСОБА_1 просила суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в перший та третій тиждень кожного місяця із 10 год 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв., шляхом зобов'язання ОСОБА_2 привозити дітей їх матері ОСОБА_1 за її адресою: АДРЕСА_1 .
Твердження скаржниці про те, що резолютивна частина рішення суду у справі №361/6226/17 не відповідає вимогам закону, відтак не може бути виконано, є помилковими та відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
З матеріалів справи установлено, що у справі №361/6226/17 ухвалено рішення немайнового характеру.
Виконання рішень немайнового характеру унормовано розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIIІ).
Згідно статті 64-1 Закону 1404-VIIІ виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною 1 статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною 10 статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом (частини 1-4).
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 5 вказаної статті).
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частина 6 вказаної статті).
Окрім того, положеннями вказаної статті Закону 1404-VIIІ унормовано, що рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Таким чином, судом першої інстанції правильно вказано, що порядок виконання рішення про встановлення побачень з дитиною регламентовано відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», в якому також визначено заходи, які можуть бути застосовано до боржника у разі невиконання судового рішення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що законодавством визначено порядок та підстави оскарження дій (бездіяльності) державного (приватного) виконавця у разі незгоди із прийнятими ним рішеннями.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги заяви про забезпечення виконання рішення суду не є зміною рішення по суті, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
Предметом розгляду справи, за наслідками якої ухвалено рішення Броварським міськрайонним судом Київської області від 17 грудня 2019 року, було визначення місця проживання дітей та встановлення графіку побачень дітей з кожним із батьків, тобто визначення способу участі батьків у спілкуванні із дітьми.
Вимоги щодо усунення перешкод у побаченні з дітьми у цьому провадження не вирішувались та такі обставини не встановлювались.
Вимоги заяви про забезпечення виконання рішення суду шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні зі своїми дітьми, а також зобов'язання відповідача привозити дітей до заявниці, не можуть уважатися забезпеченням виконання вказаного вище судового рішення, а є фактичною зміною рішення суду із визначенням вимог, які цій справі судом не вирішувались.
Відтак, апеляційний суд уважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються та на їх правильність не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
Т.О. Невідома