Постанова
Іменем України
26 лютого 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/1347/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
за участю захисника ОСОБА_1 - Федака Максима Леонідовича
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ірпінського міського суду Київської області
в складі судді Мерзлого Л. В.
від 26 січня 2024 року
у справі №367/9825/23 Ірпінського міського суду Київської області
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
22 листопада 2023 року сержантом поліції Щербатих М. О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №275545 про те, що громадянка ОСОБА_1 , 22.11.2023, о 09 год. 50 хв., на вул. О. Кошевого, 2В, в. м. Ірпінь, 58, в м. Києві, керувала транспортним засобом «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
В протоколі зазначено, що водій відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також зазначено, що до протоколу додаються диск з відео.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки фабула протоколу не містить складу адміністративного правопорушення.
Вказувала, що місцевий суд не врахував, що поліцейський не пропонував їй пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а тому вважала, що вона не несе відповідальності за відмову від проходження огляду на місці зупинки.
Зазначила, що наявний в матеріалах справи відеозапис, наданий суду, не відповідає положенням Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, оскільки не є безперервним, натомість є фрагментарним. Відеозаписом не зафіксовано підстав її відмови від проходження огляду. У протоколі не зазначено відомостей про те, на який саме носій записано відео.
Також вказувала, що зазначені у протоколі свідки не зафіксовані відеозаписом, однак місцевий суд не надав оцінки тій обставини, що особи свідків не встановлювались на бодікамери поліцейських.
Акцентував увагу, що місцевий суд проігнорував її доводи про те, що протокол складено поза межами двогодинного строку, передбаченого ст. 266 КУпАП та посадовими особами, уповноваженими на складання протоколу.
Додала, що відсторонення від керування автомобілем не відбулося оскільки, автомобіль було евакуйовано у зв'язку із пошкодженнями отриманими внаслідок ДТП. Поліцейські не роз'яснили їй права, що позбавило її можливості оцінювати ситуацію належним чином та відповідно реагувати на неї. Крім того, вона перебувала у шоковому стані після ДТП і фактично не усвідомлювала обстановку.
Також додала, що унаслідок ДТП вона була травмованою, однак працівники поліції не забезпечили проведення їй медичного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
За вказаних обставин просила скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26.01.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні 26.02.2024 захисник ОСОБА_1 - Федак М. Л. надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 - Федака М. Л., вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 22.11.2023, о 09 год. 50 хв., на вул. О. Кошевого, 2В, в. м. Ірпінь, 58, в м. Києві, керувала транспортним засобом «CitroenC4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушила п. 2.5 ПДР України.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №275545 від 22.11.2023; розпискою направленням на огляд, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано її винною за відсутності доказів відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції).
У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації.
Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також в найближчому закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останньої від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров'я.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації. Таким чином, наявність у протоколі відомостей щодо свідків, не враховується апеляційним судом за наявності відеозапису з бодікамери поліцейського.
Матеріали справи містять відомості на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем, а саме пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що складанню протоколу за ст. 130 КУпАП, відносно останньої передувало оформлення матеріалів ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Більше того, на такі обставини посилався сам скаржник, і факт керування є встановленим та не оспорювався у даній справі.
За таких обставин доводи скаржника про те, що з моменту ДТП до моменту складання протоколу за порушення п. 2.5 ПДР України ОСОБА_1 пройшло більше двох годин, не приймаються апеляційним судом оскільки обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського пов'язаний саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не з моменту оформлення матеріалів справи про ДТП. Більше того, положення ч. 4 ст. 286 КУпАП регулюють часові рамки, що стосуються проведення огляду на стан сп'яніння, в той час я у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, безпосередньо після висловлення такої відмови ОСОБА_1 , а тому такі положення закону не підлягають до застосування у даній справі.
Отже, при виявленні ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейських виникла законна вимога до останньої щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов'язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису.
Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування ОСОБА_1 автомобіля а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №275545 від 22.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , 22.11.2023, о 09 год. 50 хв., на вул. О. Кошевого, 2В, в. м. Ірпінь, 58, в м. Києві, керувала транспортним засобом «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Всі відповідні графи протоколу (а. с. 2).
З направлення на огляд водія ОСОБА_1 вбачається, що підставами для вимоги щодо проходження огляду стали наступні ознаки алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота (а. с. 3).
З акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом евакуації автомобіля на спеціальний майданчик, саме наслідками складання протоколу за ст. 130 КУпАП (а. с. 4)
З огляду на вищенаведене доводи про те. що відсторонення від керування транспортним засобом не відбулося, оскільки автомобіль було евакуйовано унаслідок ДТП спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу з якого вбачається, що підставою тимчасового затримання транспортного засобу стало оформлення протоколу за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а тому відсторонена була на підставі даного акту.
Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеофайли з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску, щодо яких суд зазначає наступне.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейський заявив вимогу ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладку «DRAGER», у зв'язку із виявленими у останньої ознаками сп'яніння нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, дискоординація рухів. На таку вимогу поліцейського ОСОБА_1 надала категоричну вербальну відмову. Після чого поліцейський поставив вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі на що ОСОБА_1 також надала вербальну відмову.
Після чого, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол за ст. 130 КУпАП та почав роз'яснювати права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Таким чином, відеозаписом зафіксовано, що вимога поліцейського до ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного мп'янеіння на місці зупинки з використанням, приладу «DRAGER» та у медичному закладіх охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, була законною з огляду на те, що ґрунтувалась на встановленому факті керування ОСОБА_1 автомобіля та наявності ознак алкогольного сп'яніння у останньої. Також зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «DRAGER» та у медичному закладі, що свідчить про наявність порушення п. 2.5 ПДР та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, зазначені вище протокол серії ААД №275545 від 22.11.2023, направлення, акт та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис викладений на диску, не відтворює всіх подій щодо оформлення ДТП та виявлення ознак сп'яніння, однак об'єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходждення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та відмови останньої від проходження такого огляду. Доводи скаржника про те, що відеозапис здійснено не на бодікамеру спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що на відео присутні всі інформаційні ознаки відеозапису, здійсненого саме на бодікамеру поліцейського, а саме відповідний номер, індикацію заряду, час та дату. Крім того, з відео видно, що камера закріплена на грудному відділі поліцейського, де і повинна знаходитися бодікамера.
За вказаних обставин, судом першої інстанції вірно встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, і як наслідок наявності в діях останньої порушення п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. І для такої реалізації її права, остання здавала відповідні тести та отримувала посвідчення водія, яке було тимчасово вилучено поліцейськими. Відтак п. 2.5 ПДР відомий ОСОБА_1 , як і відомий установлений законом порядок проходження огляду на стан сп'яніння, та наслідки відмови від виконання обов'язку щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Більше того, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку та наслідки відмови від проходження такого огляду були роз'ясненні ОСОБА_1 поліцейським.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки з використанням приладу «DRAGER» та в закладі охорони здоров'я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №27545 від 22.11.2023; направлення на огляду ОСОБА_1 ; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та відеозаписом з бодікамери поліцейського.
З огляду на положення ст. 255 КУпАП та ст. 80 Закону України «Про Національну поліцію» доводи скаржника про те, що протокол складено не уповноваженими особами є безпідставними, оскільки поліцейський СРПП ВП №2 Бучанського РУП сержант поліції Щербатих М. О. є уповноважено на складання протоколу за ст. 130 КУпАП особою.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалися її права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, в якому міститься підпис останньої про те, що їй роз'яснено права та обов'язки.
Доводи щодо відсутності вимоги поліцейського пройти огляд на місці зупинки, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, направленням на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до Вишгородської ЦМЛ, яке виписано у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від виконання вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що фабула протоколу не містить об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, адже відмова у встановленому законом порядку, зазначена у протоколі, включає відмову на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я, про що вже зазначалося вище.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №275545 від 22.11.2023 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - Федака М. Л., про виклик в судове засідання поліцейського, зазначеного у протоколі, оскільки поліцейські, з урахуванням пункту 6 Розділу 2 Інструкції, не можуть бути залучені як свідки.
З огляду на те, що в судовому засіданні було досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського та встановлено, що його об'єму в повній мірі достатньо для перевірки обставин порушення ОСОБА_1 п. 2.5. ПДР України, а тому відсутні підстави для витребування повного відеозапису з бодікамери поліцейського.
Клопотання ОСОБА_2 , який зазначений у протоколі серії ААД №275545 від 22.11.2023 як свідок, про залучення його до провадження та допиту його як свідка, апеляційний суд залишає без розгляду з огляду на те, що положення ст. 272 КУпАП передбачають що дискреційні повноваження щодо виклику свідків відносяться до суду, і не передбачено залучення та допит свідків за ініціативою суду чи таких осіб. Такі права щодо заявлення клопотань не належать свідку. Більше того, такий свідок не допитувався в суді першої інстанції, і його пояснення стосовно даної справи відсутні у матеріалах справи. Слід зазначити також, що апеляційний суд не брав до уваги зазначених у протоколі свідків з огляду на наявний відеозапис в матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик