Справа № 760/9212/22 Головуючий у І інстанції Калініченко О.Б.
Провадження №22-ц/824/4258/2024 Суддя-доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем Українии
12 лютого 20124 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Нероди Алли Ігорівни на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -
26.10.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини.
Позов обґрунтовується тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2017 року, який 18.04.2022 року було розірвано за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва.
Від цього шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки відповідач не бажав утримувати дитину, Солом'янським районним судом м. Києва 13.12.2021 року був виданий судовий наказ про стягнення аліментів, які на даний час стягуються з боржника у примусовому порядку (ВП НОМЕР_1). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідач за період з грудня 2021 року по червень 2022 року має заборгованість в розмірі 7892,30 грн.
Посилається, що сімейне життя не склалося через систематичне застосування домашнього насильства з боку відповідача по відношенню до позивачки та її малолітнього сина.
Акти домашнього насильства (діяння як психологічного, так і економічного та фізичного насильства) в різних проявах почали вчинятись систематично після народження у сторін спільного сина.
Так, спочатку відповідач зводив іншим людям на позивача наклепи, згодом почав грубо поводитись з нею, шантажувати, погрожувати, що вб'є, не дозволяв їй спати поряд з немовлям, не дозволяв давати дитині призначені лікарем ліки, які вважав недоречними. Останнім часом відповідач почав проявляти протиправні дії відкрито, зокрема, в присутності сторонніх осіб, при цьому з кожним разом його поведінка стає агресивнішою, ніж була до цього.
У зв'язку з цим наприкінці весни - початку літа 2021 року позивачка заявила про бажання розірвати шлюб. Відповідач сприйняв це вкрай негативно і став виганяти її з квартири, де вона зареєстрована та постійно проживає разом з сином, та створювати їй умови неможливого сумісного проживання: постійні образи та погрози, нецензурна лайка, погрози, псування та викрадення особистих речей позивача.
Окрім цього, відповідач з метою вигнати позивачку та «покарати» її став використовувати їх спільну дитину як інструмент тиску, а саме: став заявляти їй, що він визначить місце проживання дитини з собою, а її позбавить батьківських прав.
Для цього він став чинити психологічне насилля над дитиною: налаштовувати малолітнього ситна проти матері і просити, щоб хлопчик говорив та повторював батькові слова, після чого записував все на мобільний телефон.
Так, дитина під час прогулянки подряпала обличчя на гойдалці. Батько попросив дитину сказати на мобільний телефон, що це його вдарила мати. Як тільки мати запитала сина, чому він так сказав, той відповів, що тато сказав, що це така гра, і попросив це сказати. При цьому відповідач став повідомляти такі завідомо неправдиві факти у компетентні органи з заявами про те, що мати б'є дитину, відмовилася від неї, не любить і не цікавиться нею.
Також батько постійно нецензурно лається в присутності дитини, через що чотирирічна дитина також застосовує нецензурну лайку. Така виховна поведінка відповідача свідчить про те, що батько чинить психологічне насильство над дитиною, змушуючи її брехати, а також створює у свідомості дитини спотворений образ матері, нормальних сімейних цінностей.
Спотвореність виховної поведінки відповідача вбачається і в тому, що батько не намагається розвивати дитину інтелектуально, а маніпулює примітивно-фізіологічними потребами дитини, намагаючись відігравати роль тата-свята та тата-балагура, з яким завжди весело та все дозволено, після чого дитина перезбуджується під час гри, починає вередувати, а відповідач навіть не намагається заспокоїти дитину, вирівняти її психоемоційний стан.
Після оголошення в Україні воєнного стану та систематичних обстрілів м. Києва позивачка неодноразово наполягала на евакуації з м. Києва до західного регіону країни. Відповідач погоджувався виїхати, але виключно разом з ним. Після того, як його на залізничному вокзалі м. Києва зняли з потяга, він став перешкоджати позивачці виїзду з дитиною у безпечне місце. І лише втручання сторонніх осіб дозволило їй з дитиною евакуюватися у безпечне місце до м. Дрогобич.
Після прибуття до м. Дрогобич позивачка забезпечила дитині безпечні та комфортні умови проживання, відвідування дитячого садочку, дозвілля, тощо.
Відповідач регулярно спілкується по відеозв'язку з сином. При цьому, відповідач регулярно звертається до компетентних органів, зокрема, до правоохоронних органів, служб у справах сім'ї в м. Києві та м. Дрогобич, повідомляючи неправдиві відомості про те, що позивач, начебто, викрала дитину, тощо.
Окремо зауважує, що, навіть, враховуючи нестабільну ситуацію в країні, позивач забезпечує нормальні умови проживання, виховання та розвитку малолітнього сина у м. Дрогобич. У дитини наразі сформований режим дня, відповідно до якого дитина: о 08.00 год. прокидається; у період 14.00 - 16.00 год. має денний сон; о 21.00 год. лягає спати.
У будні дні син відвідує місцевий дитячий садок. При цьому мати постійно займається його активним розвитком за місцем проживання.
Зауважує, що відповідач працює в Обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Супутник» на посаді охоронця та має встановлений графік роботи охоронця - доба через три доби, а також за сумісництвом двірником, графік роботи якого відсутній, а обсяги і терміни виконання робіт визначаються виробничими потребами і контролюються головою кооперативу.
Відповідач регулярно спілкується з сином по телефону, а також приїздить до м. Дрогобич та бачиться з сином за місцем його проживання. При цьому, відповідач не бажає узгодити з позивачем графік своїх відвідань дитини та їх тривалість, не бажає враховувати режим дня дитини, стан здоров'я.
Спілкуючись з дитиною, відповідач постійно наполягає на тому, що поверне дитину до м. Києва будь-якою ціною, пропонує дитині збирати речі тощо. Наведені факти свідчать про те, що відповідач без згоди позивача та всупереч інтересам безпеки може вивезти дитину до м. Києва. Зауважує, що по м. Дрогобич з часу оголошення воєнного стану не було завдано жодного удару чи пострілу, а по м. Києву - величезна кількість.
Таким чином, позивачка вважає, що у найкращих інтересах дитини буде встановлення такого графіку спілкування відповідача з сином, який буде враховувати: режим дня дитини, зайнятість дитини у дошкільних навчальних закладах, а зустрічі відповідача будуть проводитися виключно у присутності позивачки або представника органу опіки за місцем проживання у м. Дрогобич Львівської області.
Зокрема, просила встановити графік спілкування відповідача з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері та/або представника Відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради: кожної другої суботи місяця з 10.00 год. до 20.00 год. в межах м. Дрогобич.
Відповідач 29.09.2022 року звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просив йому визначити порядок спілкування зі своїм сином за наступним графіком: кожні перші та треті вихідні дні кожного місяця - з 16.00 год. п'ятниці до 21.00 год. неділі, а також в літній період - 1,5 місяці з батьком.
Обов'язок забирати з дитячого садка в п'ятницю або з місця перебування матері та відвозити до дитячого садка або до місця перебування матері відповідач бере на себе.
Спілкування його з сином має відбуватися без присутності позивачки та/або третіх осіб на території його фактичного проживання (орендованого житла) або на його розсуд.
Також просив зобов'язати позивачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином та повідомляти його як батька, про термін від'їзду та місце перебування сина за межі місця проживання шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше за 10 днів перед від'їздом.
Вважає викладені в позові обставини такими, що не відповідають дійсності, та в обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що він неодноразово звертався до служби у справах захисту дітей з питань неналежного виховання дитини з боку матері, порушення нею прав та ігнорування інтересів дитини.
Зазначає, що він неодноразово намагався вирішити питання побачень з сином та його проживання позасудовим шляхом, але безуспішно.
В червні 2022 року відповідач звернувся до Відділу-служби у справах виконкому Дрогобицької міської ради з заявою про встановлення графіку побачення з дитиною.
Проте, замість того, щоб дати комісії свої пояснення чи заперечення проти його заяви, позивачка звернулася до суду, що, на його думку, свідчить про умисне затягуванні вирішення питання про встановлення графіку його побачень з дитиною, тобто порушення його прав як батька.
Вважає, що позивачка самочинно та безпідставно монополізувала право на виховання дитини, маніпулює її розумом та поведінкою. Однак він дуже прив'язаний до своєї дитини, син також його дуже любить.
Між тим, протягом всього часу з 01.03.2022 року вони бачаться рідко і під час їх зустрічей або телефонних розмов позивачка знаходиться поруч, навмисно провокує відповідача та навіює дитині, що він «страшний», що він «бив маму» і «хоче вбити ОСОБА_6 ». Тобто, керуючись особистим неприязним ставленням до відповідача, надає сину неправдиву інформацію про батька, лякає ним дитину, внаслідок чого відбувається зміна ставлення сина до батька, що може негативно позначитися на сприйнятті дитиною образу батька, чоловіка в сім'ї, формування негативної моделі поведінки.
В теперішній час між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, оскільки з народження дитини він опікувався нею, доглядав, виховував, ніяким чином ніколи не засовував до дитини ні психологічного, ні фізичного насильства, обожнює дитину і хоче, щоб вона проживала разом з ним.
Всі адміністративні провадження відносно нього за правопорушення,передбачене ст. 173-2 КУпАП, закриті за відсутністю складу, т.я. обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.
При цьому позивачка своїми діями грубо порушує його права як батька, а також права дитини на спілкування з ним як з батьком.
Він має бажання бачитися та спілкуватися з сином, приймати участь у його розвитку вихованні. Характеризуюся він позитивно, забезпечений житлом, в якому у сина є своє спальне місце, іграшки та його особисті речі, за віком дитини є можливим побачення з сином без присутності матері. Крім того, в присутності матері син веде себе напружено, що перешкоджатиме нормальним з ним стосункам.
Також час на спілкування з сином, визначений позивачкою за первісним позовом, вважає занадто обмеженим, хоча як батько має такі ж права на участь у вихованні сина як і матір, яка, на його думку, на даний час порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом; порушує його права як батька, що передбачені ст.ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу, а саме право на особисте спілкування з сином; позбавила його права вирішити питання досудовим шляхом, а саме через рішення відділу-служби у справах захисту дітей.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволені частково.
Визначеноспособи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 , а саме:
- встановленографік побачення у кожну 1-у та 3-ю суботу кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. за адресою їхнього проживання у АДРЕСА_1 , без присутності матері дитини ОСОБА_3 ,
- та у кожну 1-у та 3-ю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. у м. Дрогобич Львівської обл. за місцем перебування батька - ОСОБА_1 .
Зобов'язано матір дитини ОСОБА_3 повідомляти батька дитини ОСОБА_1 про зміну свого місця проживання разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року; задовольнити в повному обсязі його зустрічний позов, усунути йому перешкоди у спілкуванні із сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку побачень із сином:
кожні перші та треті вихідні дні кожного місяця - з 16:00 год. п'ятниці до 21:00 год. неділі, а також в літній період - 1,5 місяці з батьком; обов'язок забирати з дитячого садка в п'ятницю або з місця перебування матері та відвозити до дитячого садка або до місця перебування матері відповідач бере на себе. Спілкування його з сином має відбуватися без присутності позивачки та/або третіх осіб на території його фактичного проживання (орендованого житла) або на його розсуд. Просив стягнути судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги зі ОСОБА_2 .
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що визначивши порядок спілкування із сином за місцем проживання ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що встановлений судом графік не передбачає відсутність під час побачень із сином третіх осіб, таких як чоловіка позивачки - ОСОБА_7 , його матір та інших осіб.
При цьому, апелянт розуміє, що не може вимагати, щоб ці особи залишили своє житло фактично на цілий день для його спілкування із сином. І для них, і для нього це є неприйнятно. В той же час гратися цілий день з дитиною на вулиці біля будинку, де проживає позивачка за первісним позовом, теж є неможливим, оскільки у дитини є графік харчування і сну, не завжди дозволяють погодні умови тощо. В частині визначення побачень за місцем проживання батька, суд першої інстанції також не зазначив, в присутності матері чи без її присутності. Вважає, що позивачка може скористатись такою невизначеністю на свою користь.
З апеляційною скаргою в інтересах позивача за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася її адвокат - Нерода А.І., яка посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання матері дитини ОСОБА_3 повідомляти батька дитини ОСОБА_1 про зміну свого місця проживання разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить відмовити у задоволенні даної вимоги. В частині визначення графіку побачень просить рішення змінити, а саме зазначити про присутність матері при побаченнях батька із сином.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення в частині визначення графіку побачень дитини із батьком, суд першої інстанції не врахував вік, стан психічного здоров'я, інтереси дитини, та не дав належної оцінки доводам позивача про те, що проведення зустрічей батька із дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан та психіку дитини, оскільки між батьком та дитиною на даний час відсутній сталий психологічний зв'язок. Суд не врахував та не оцінив такий доказ, як педагогічна характеристика дитини на вихованця дошкільного навчального закладу № 27 «Віночок» м. Дрогобич Львівської області, в якій визначено, що мати створила усі умови для розвитку та навчання дитини. Дитина адаптувалася до нових умов. Процес адаптації до дитячого садка оцінюється як добрий. Фізичний стан та розвиток дитини відповідає актуальному віку; дитина володіє навичками самообслуговування, а саме: вправно володіє столовими приборами, вміє одягатися, роздягатися, мити руки, складати іграшки. У спілкування з дорослими проявляє ввічливість, що свідчить про зразкове виховання дитини мамою ОСОБА_8 . Зовнішній вигляд дитини завжди охайний та доглянутий. Має особисті речі та іграшки з собою. Мати ОСОБА_5 проявляє зацікавленість в успішності та поведінці сина, його настроєм та відносинами з ровесниками. Між мамою та дитиною помітний сильний емоційний зв'язок. ОСОБА_5 дуже любить і поважає маму і радісно зустрічає, коли мати забирає його з садка.
Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на наявність в матеріалах справи характеристики на вихованця навчального закладу №6510 «Берізка» Солом'янського району м. Києва ОСОБА_4 , 2018 року народження, у якій не зазначено жодного слова про прихильність дитини до батька та про те, що дитина саме із батьком має стійкий психологічний зв'язок.
Судом не надано належної оцінки на те обґрунтовано відхилення такого важливого доказу, як висновок органу опіки і піклування.
Також, суд першої інстанції не оцінив такий доказ як висновок експерта №005 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 21.12.2021 року, яким встановлено ряд важливих обставин, а саме індивідуально-вікові психологічні особливості дитини, його емоційний стан, емоційний зв'язок із батьками тощо.
Поряд із цим, апелянт вказує на те, що доданий відповідачем до зустрічного позову висновок спеціаліста-психолога від 15.11.2021 року, не повинен бути взятий судом до уваги, з огляду на його невідповідність вимогам до висновку експерта, визначеним у ст. 102-110 ЦПК України.
Вказує також на те, що судом не було надано належної оцінки електронним доказам, фото, відео.
Звертає також увагу апеляційного суду на судову практику, сформовану Верховним Судом у даній категорії справи, зокрема щодо доцільності проведення зустрічей батька з дитиною у присутності матері за умови відсутності психологічного зв'язку між батьком та дитиною, з огляду на його вік та тривале проживання із матір'ю (постанова Верховного Суду у справі №754/9026/16).
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 , у якому заперечує проти доводів, наведених у ній, посилаючись на їх безпідставність. Зазначає, що саме позивачка створила для нього абсолютні перешкоди у спілкуванні із дитиною, тривалий час ігноруючи його дзвінки та повідомлення та відмовляючись повідомити місцезнаходження їх із сином. Вказує, що доводи позивачки фактично зводяться до того, що вона є гарною матір'ю, що ніким не заперечується. Однак, це не є предметом спору. Він також є гарним та турботливим батьком, однак внаслідок дій ОСОБА_2 позбавлений можливості спілкування із сином.
У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_10 та його представник - адвокат Миколаєнко О.В. підтримали подану ОСОБА_10 апеляційну скаргу, просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечували, просили залишити її без задоволення.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Нерода А.І. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до положень цивільно-процесуального законодавства, зокрема шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу представника позивача - адвоката Нероди А.І.
Треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської радиЛівської області своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату. Час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності позивача за первісним позовом ОСОБА_2 та її представника, а також представників третіх осіб, з огляду на їх належне повідомлення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступних висновків.
Звертаючись до суду із первісним позовом, ОСОБА_3 зазначала про те, що вона не заперечує проти спілкування сина з батьком, однак останній не бажає узгодити з нею графік відвідин дитини та їх тривалість, не бажає врахувати режим дня дитини, стан здоров'я. Вказувала також, що поведінка та висловлювання відповідача при спілкуванні з дитиною, на її переконання, свідчить про наміри батька без згоди позивача та всупереч інтересам безпеки дитини, вивезти сина до м. Києва. З огляду на вказане, вважала, що в найкращих інтересах дитини буде встановлення такого графіку спілкування відповідача із сином, який буде відповідати інтересам дитини, враховувати його режим дня, зайнятість у дошкільному навчальному закладі, та будуть проводитись виключно в присутності позивачки або представника органу опіки за місцем проживання позивачки у м. Дрогобич Львівської області.
Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що з березня 2022 року ОСОБА_11 вивезла дитину з м. Києва без його відома та не повідомила йому місце їх знаходження. Дізнавшись про те, що вони проживають у місті Дрогобич, ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради. Після цього звернення ОСОБА_11 запросила його на зустріч із сином. Однак, вказана зустріч не відбулась, оскільки, як повідомила відповідачка, їх син захворів. При цьому, відповідачка відмовлялась повідомити адресу їх місця проживання, у зв'язку із чим, ОСОБА_1 змушений був звернутись до служби у справах захисту дітей, які повідомили йому адресу проживання його сина. Прийшовши за вказаною адресою, він знайшов сина здоровим та з'ясував, що ОСОБА_11 проживає у двокімнатній квартирі батьків її співмешканця - ОСОБА_12 , де разом мешкають четверо осіб. Після цієї зустрічі відповідачка заборонила йому бачитися із сином, зазначивши, що такі візити погано впливають на дитину.
Задовольняючи частково вимоги первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, що є доцільним та буде відповідати інтересам дитини встановлення побачень батька з сином кожну 1-у та 3-ю суботу кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. за адресою їхнього проживання у АДРЕСА_1 , без присутності матері дитини ОСОБА_3 , та у кожну 1-у та 3-ю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. у м. Дрогобич Львівської обл. за місцем перебування батька - ОСОБА_1 .
Загальний висновок суду першої інстанції щодо необхідності визначення певного способу участі батька у вихованні та спілкування з дитиною є законним та обґрунтованим.
Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції правильно посилався на положення норм Закону України «Про охорону дитинства» та Сімейного кодексу України.
Разом з тим, визначаючи такий порядок, суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини по справі.
Так судом при розгляді справи встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 2017 року по 18 квітня 2022 року (рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2022 року про розірвання шлюбу). Мають малолітню дитину: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До березня 2022 року сторони з дитиною проживали разом у м. Києві.
До позовної заяви ОСОБА_3 додано Висновок експерта №005 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 21.12.2021 року, складений експертом в галузі судово-психологічної експертизи ОСОБА_13 на замовлення заяви адвоката Чучковської А.В., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_11 .
Відповідно до вказаного Висновку, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має наступні індивідуально-вікові психологічні особливості: відповідність розумового розвитку віковому періоду, контактність, довірливість у спілкуванні, щирість, безпосередність у поведінці, достатній для свого віку запас уявлень, сформованість здатності до порівняння на наочно -образному рівні, здібності до навчання. Також у дитини спостерігається деяка емоційна лабільність, капризність, негативізм, схильність до демонстративності у поведінці, допитливість, бажання наслідувати поведінку значимого дорослого, особливо при наявності відповідного підкріплення. Соціально-підтримуюче оточення для дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утворюють його батьки: мати, ОСОБА_11 , батько, ОСОБА_1 . Дитина виявляє надійну прив'язаність та позитивне ставлення до обох батьків. Біль міцніший емоційний зв'язок та стійку прив'язаність дитина виявляє до матері, ОСОБА_11 , як головного джерела забезпечення базисних потреб та оптимальних умов розвитку дитини. Батько, ОСОБА_1 , має авторитет у сина, є прикладом наслідування та копіювання соціально-ролевої поведінки, в тому числі і негативної, для дитини з якою вони однієї статі. Виховна поведінки матері дитини, ОСОБА_11 , характеризується наявністю комплексу дій, які спрямовані на створення гармонійних умов для розвитку дитини, має позитивний вплив на психоемоційний стан та відчуття психологічного благополуччя дитини. Вибрана батьком дитини, ОСОБА_1 , конфліктна стратегія по відношенню до матері, як спосіб вирішення досліджуваної сімейної ситуації на свою користь, залучення дитини у сімейний конфлікт, намагання сформувати у дитини негативне відношення до матері негативно впливає на відчуття психологічного благополуччя дитини. Малолітній ОСОБА_4 , 2018 року народження, внаслідок вікової незрілості розумових процесів, обумовлених його малолітнім віком, не спроможний надавати оцінку сімейній ситуації, яка склалась навколо спору батьків щодо визначення його місця проживання. Висловлювання дитини щодо фактів його побиття матір'ю ОСОБА_11 , щодо негативної оцінки ставлення матері до нього та негативної оцінки особистості матері мають ознаки навіюваних і є наслідком негативного впливу на дитину конфліктної поведінки батька.
Після оголошення в Україні воєнного стану позивачка ОСОБА_14 переїхала до міста Дрогобич Львівської області, де забезпечила для дитини належні умови проживання, відвідування дитячого садочку, дозвілля, тощо.
З 01.04.2022 року позивачка з сином взяті на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту Дрогобицької міської ради та фактично проживають і зареєстровані в квартирі, де проживають її чоловік - ОСОБА_7 , з яким вона уклала шлюб 12.11.2022 року, та мати чоловіка ОСОБА_15 , які є співвласниками цієї квартири.
Відділом - службою у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою проживання: АДРЕСА_1 , про що 16.ю05.2022 року складений відповідний Акт, згідно зі змістом якого у вказаній 2-х кімнатній приватизованій квартирі, загальною площею 46 кв.м., створені добрі санітарно-гігієнічні умови, квартира забезпечена усім необхідним для проживання, побутовою технікою, є електро-, водо-, газопостачання, електричне опалення. ОСОБА_16 , 2018 року народження, проживає разом із матір' ОСОБА_11 в окремій кімнаті, для дитини є окреме розкладне крісло, столик, іграшки , шафа для одягу, необхідний сезонний одяг, усе необхідне для проживання і виховання дитини. За вказаною адресою також проживає ОСОБА_15 - власник квартири. (а.с. 58 том 1)
Згідно довідки №16-07/27 від 18.07.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 27 «Віночок» з 20.04.2022 р. по 14.07.2022 р. в м. Дрогобич.
Згідно з педагогічною характеристикою на вихованця дошкільного навчального закладу № 27 «Віночок» від 20.07.2022 р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживає разом з мамою, якою створені умови для розвитку та навчання дитини. Дитина адаптувалася до нових умов. Процес адаптації до дитячого садка оцінюється як добре. Фізичний стан та розвиток дитини відповідає актуальному віку. ОСОБА_5 володіє навичками самообслуговування, а саме: вправно володіє столовими приборами, вміє вдягатися, роздягатися, мити руки, складати іграшки. Самостійно користується туалетними приналежностями. У спілкуванні з дорослими проявляє ввічливість, що свідчить про зразкове виховання дитини мамою ОСОБА_11 . Мова у дитини чітка, сформована. В ігрових заняттях дитина проявляє задатки лідерства. Хлопчика добре розвинута уява і фантазія, яка допомагає йому зближуватись із іншими вихованцями садка. Зовнішній вигляд дитини завжди охайний та доглянутий. Має особисті речі та іграшки з собою. Мати ОСОБА_5 проявляє зацікавленість в успішності та поведінці сина, його настроєм та відносинами з ровесниками. Між мамою та сином помітний сильний емоційний зв'язок: ОСОБА_5 дуже сильно любить та поважає свою маму і радісно зустрічає, коли мати забирає його з садка.
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач проживає та працює в м. Києві на посаді охоронця ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Супутник», характеризується по місцю роботи позитивно. (а.с. 131 том 1)
Зі справи вбачається, що провадження у справах щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 173-2 КУпАП України, закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення (постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року у справі № 760/31858/21) та за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2022 року у справі № 760/30670/21, в якій судом встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП).
Згідно доданого ОСОБА_1 до позову Висновку спеціаліста-психолога Центру сімейної психології і психотерапії «Архе» ОСОБА_17 від 15.11.2021 року, рівень психологічного розвитку дитини відповідає віковій нормі, пізнавальні процеси, мотивація, сфера потреб та інтересів сформована відповідно до вікової норми, так само є високою самооцінка. Емоційний стан дитини нестабільний, потребує спокою та уникнення конфліктів, відчувається наявність страхів та негативних сценаріїв розвитку різних подій. У дитини сформований усталений, позитивний образ бажаної сім'ї, однак реальна сімейна ситуація для ОСОБА_5 - це в основному піклування, взаємодія та час з батьком - ОСОБА_1 , який для ОСОБА_5 виконує функції не лише батька, в повному обсязі, але і частково заміщає матір та емоційний зв'язок із нею. Образ матері у ОСОБА_5 є слабо сформованим, він уникає розмов про матір, демонструє напруження, коли заходить про неї мова, але демонструє бажання і прагнення мати теплі, близькі стосунки із маті'ю. Ці потреби актуально у ОСОБА_5 не задоволені і частково компенсовані стосунками із батьком. Ставлення до родичів з боку батька та матері є скоріше нейтральним, але стосунки з бабусею з боку матері виглядають як більш напружені, яких ОСОБА_5 хоче уникати. ОСОБА_5 демонструє бажання мати родину, в якій є батько та мати, хороший, теплий емоційний зв'язок, спілкування та спільний час, але в його родині ситуація ним такою не відчувається. При виборі з двох батьків для будь-яких ситуацій ОСОБА_5 обирає тільки свого батька і демонструє бажання бути разом із ним.(а.с. 110-112 том 1)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.06.2022 року звернувся до Відділу - Служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради із заявою про визначення йому порядку спілкування із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю та колишньою дружиною - ОСОБА_11 за визначеним ним графіком. Розгляд вказаної заяви припинено у зв'язку із поданням ОСОБА_11 позову до Солом'янського районного суду м. Києва про визначення участі батька у вихованні дитини.
Судом першої інстанції також досліджені додані сторонами до справи письмові докази: копії постанов Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року та від 30.07.2022 року; копія заяви до Служби у справах захисту дітей Солом'янського району м. Києва від 01.04.2022 року; копія Акту від 16.06.2022 року; копії протоколів опитування адвокатом за згодою ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; скріншоти листування в мережі Viber - 2 шт.; копія оголошення про засідання комісії з питань захисту прав дитини від 28.07.2022 року; копія заяви про вчинене адміністративне правопорушення від 29.07.2022 року; копія відповіді відділу-служби у справах захисту дітей виконкому Дрогобицької міської ради від 11.08.2022 року; копія заяви про злочин від 06.08.2022 року; копія пояснення до заяви про злочин від 06.08.2022 року; копія характеристики на ОСОБА_1 від 10.12.2022 року; копія службової характеристики; копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів; CD-диск з відео записами.
Судом першої інстанції у судовому засіданні також відтворено відео та аудіо записи, здійснені особисто сторонами під час спілкування один з одним та дитиною, а також досліджені письмові документи, які місцевий суд оцінив критично, зазначивши, що вони є маніпулятивними, штучно створеними доказами, які подані кожною із сторін на доказування своєї позиції, що свідчить лише про наявність конфліктних взаємовідносин між батьками та їх нагнітання, наслідком яких негативний вплив на їх спільну дитину.
Судом першої інстанції також допитані свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які виходячи зі свого суб'єктивного сприйняття, надали характеристику сторонам, як батькам та їх ставленню до виконання своїх батьківських обов'язків.
Встановлено також, що рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №382 від 20.12.2022 року затверджено висновок органу опіки та піклування для подання до Солом'янського районного суду м. Києва про можливість встановлення графіку побачень батькові ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захищаючи право малолітнього на спілкування з рідним батьком, визначено за доцільне встановити порядок участі батька шляхом визначення наступного графіку побачень батькові з його сином, який проживає разом із матір'ю у м. Дрогобич, кожної 1-ої та 3-ої суботи та неділі кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год., за адресою їхнього проживання в м. Дрогобичі, у присутності матері дитини, за згодою та бажанням дитини, а також зобов'язати матір дитини повідомляти батька дитини про зміну свого місця проживання разом з сином.
Згідно з ч.ч.2,8,9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних. Історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння. Миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність а виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина е розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд повинен врахувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_25 щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказів, які підтверджують доцільність присутності матері при спілкуванні батька з дитиною.
Так, згідно змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, оцінивши у сукупності дослідженні по справі докази, врахувавши психоемоційний стан дитини, яка потребує спокою та уникнення конфліктів, оскількиконфліктна ситуація та напружені стосунки, які існують між батьками та постійно проявляються під час їх взаємодії, лишезаважають процесу відновлення взаємовідносин батька та дитини, дійшов обгрунтованого висновку про те, що присутність матері при зустрічах батька з дитиною є зайвою.
Судом також враховано, що ані органом опіки та піклування, ані матір'ю дитини не надано суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком, а також вважає правильним зазначити, що вік дитини, якій станом на день ухвалення судом оскаржуваного рішення виповнилось 5 років і 3 міс., рівень його психо-емоційного розвитку, відмічений у висновках експертів-психологів, у даному випадку не може бути перешкодою для проведення батьком побачень із дитиною без присутності матері. Зокрема і висновок експерта № 005 від 21.12.2021 року, поданий ОСОБА_11 не містить даних про те, що дитина не сприймає позивача, як батька, та що спілкування батька із дітиною без присутності матері суперечитиме інтересам дитини та негативно вплине на її моральний розвиток.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Щодо неналежної оцінки висновку органу опіки та піклування, колегія суддів зазначає, що частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи .
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.
Частиною 6 статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, зі змісту Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про можливість встановлення графіку побачень батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що орган опіки та піклування, враховуючи надані матеріали від батьків дитини щодо порядку побачень із дитиною, добрі житлово-побутові умови проживання ОСОБА_26 , діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2018 року народження, вважає за можливе встановлення наступного графіку побачень батькові ОСОБА_1 , 1974 р.н., з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю у АДРЕСА_1 , кожної 1-ої та 3-ої суботи та неділі кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год., за адресою їхнього проживання в м. Дрогобичі, у присутності матері дитини, за згодою та бажанням дитини, а також зобов'язати матір дитини повідомляти батька дитини про зміну свого місця проживання разом з сином.
Зазначений висновок органу опіки і піклування не містить належного обґрунтування підстав для встановлення наступного графіку побачень батькові за адресою місця проживання матері із дитиною, саме у присутності матері дитини, за згодою та бажанням дитини.
У той же час, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції навів мотиви свого рішення в частині недоцільності присутності матері при зустрічах батька з дитиною, а також з'ясування згоди та бажання дитини.
Враховуючи вік малолітнього ОСОБА_4 , 2018 року народження, згода та бажання дитини на побачення із батьком не повинна бути абсолютною для суду, якщо таке бажання не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. А з огляду на тривалий час проживання з дитини з матр'ю, наявного конфлікту між батьками, створення матір'ю перешкод у спілкуванні із батьком, свідчать про те, що думка дитини може бути спотворена, мати ознаки навіювання з боку матері, внаслідок чого не може прийматися до уваги.
Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що встановлюючи графік побачень батька із сином за місцем його проживання із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не врахував, що такий графік не передбачає відсутність під час побачень із сином третіх осіб, таких як чоловіка позивачки - ОСОБА_7 , його матері, яка є власницею квартири, чи інших осіб, які проживають за вказаною адресою.
Оскільки вирішення питання присутності цих осіб під час побачень батька із сином виходить за межі предмету розгляду справи, а перебування ОСОБА_1 в квартирі, яка належить сторонній особі, протягом фактичного цілого дня у суботу два рази на місяць для спілкування із сином, може створити певний дискомфорт, як для позивача за зустрічним позовом, так і для мешканців квартири, що не сприятиме ефективній реалізації права батька на участь у вихованні дитини.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, визначивши місцем проведення також зустрічей місце проживання (перебування) батька у м. Дрогобич. При цьому, апеляційний суд враховує, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції зазначив, що проживання дитини у місті Дрогобич не є перешкодою для організації із ним зустрічей, оскільки він готовий двічі на місяць приїздити до Дрогобича , орендувати там житло чи поселятись у готелі, щоб мати можливість проводити час із сином.
Крім того, враховуючи вік дитини, конкретні обставини справи, на переконання колегії суддів, визначення графіку побачень батька кожної Іта ІІІ суботи та неділі місяця з 10:00 години суботи до 18:00 години неділі за місцем проживання (перебування) батька краще відповідатиме інтересам дитини, оскільки сприятиме дотриманню певного розпорядку дня та надасть більше часу та можливостей для забезпечення сталого емоційного зв'язку із батьком та сином.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності можливості визначення тривалого літнього відпочинку батька з дитиною з огляду на відсутність сталого психологічного зв'язку.
Колегія суддів враховує, що батько був присутній у житті дитини протягом чотирьох перших років та в подальшому був позбавлений можливості спілкування із сином не за власною волею, постійно шукав можливостей для спілкування із сином та хоче приймати участь у його вихованні.
Тож, враховуючи принцип рівності прав та обов'язків матері та батька щодо дітей, передбачений статтею 141 СК України, вік дитини, апеляційний суд вважає, що спільний відпочинок батька із сином впродовж 45 літніх канікул не суперечитиме інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов'язків та прав батька щодо дитини.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині встановленого часу побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та викласти резолютивну частину рішення в іншій редакції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нероди Алли Ігорівнизалишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 рокузмінити в частині встановленого судом часу побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 , шляхом встановлення наступного графіку побачень:
- кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 10.00 години суботи до 18.00 години неділі у м. Дрогобич Львівської обл. за місцем проживання (перебування) батька, без присутності матері дитини;
- кожного року під час літніхканікул терміном 45 календарних днів для організації відпочинку дитини.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 26.02.2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.