справа № 758/4675/20 Головуючий у суді І інстанції: Якимець О.І.
провадження №22-ц/824/4249/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
20 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Максимук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гаражний автокооператив «Вікторія» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та приведення у придатний для користування стан,
У квітні 2020 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гаражний автокооператив «Вікторія», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2016 № 32512786 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1093248080000 за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 17,6 кв. у АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Позивач в обґрунтування позову зазначав, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2016 року № 32512786, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 . Позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймав, документи, що посвідчують право користування нею відсутні. А тому дані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження. Дані факти свідчать про намагання ОСОБА_1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Щодо неправомірних дій та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса позивач зазначав, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватним нотаріусом не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за відповідачем ОСОБА_1 зазначеного об'єкта нерухомого майна.
Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, позивач зазначав, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 року повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою в АДРЕСА_1 , не проводилась реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ГБК «Вікторія». Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2020 року повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалось та не реєструвалось. Отже, вважав, що в діях відповідача ОСОБА_1 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_2 не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню. Таким чином особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник Київської міської ради - Грицаєнко Роман Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги Київської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала.
Представник апелянта вважає, що оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що приватним нотаріусом відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зроблено запит до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо посвідченого права власності за ОСОБА_1 зазначеного об'єкта нерухомого майна та отримано відповідь, в якій чітко зазначено що гаражний бокс на праві власності за ним не зареєстрований, що не було досліджено і враховано судом першої інстанції. Тому приватний нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 23.11.2016 року № 32512786 на підставі неналежних документів.
Також вказував, що матеріали справи не містять документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у гаражного автокооперативну « Вікторія » права користування на земельну ділянку, представник апелянта вказував на те, що гаражний автокооператив « Вікторія » не набув права користування/власності земельною ділянкою, оскільки відповідного рішення Київська міська рада не приймала і рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.02.2013 року «Про надання на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 , орієнтовної площею 1,45 га, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» не є відповідним рішенням.
Також вказав на те, що матеріали справи не містять доказів звернення гаражного автокооперативу «Вікторія» до Київської міської ради щодо передачі Земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки вказував на те, що оскільки земельна дліянки за адресою АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, таке майно вважається самочинним та підлягає знесенню відповідачем ОСОБА_1 , а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та повернута позивачу.
05 лютого 2024 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Корнієнко Олени Олександрівни, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача просила поновити строк на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин, посилаючись на те, що 26.01.2024 року представник відповідача отримала на електронну пошту лист від Київського апеляційного суду з повідомленням про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року.
Вказувала на те, що у супровідному листі, в інформації про учасників справи, зазначено дві електронні адреси представника відповідача ОСОБА_1 .. Одна з них не є актуальною, а інша вказана з помилкою. Однак апеляційна скарга, отримана 26.01.2024 року, була надіслана не у повному обсязі. Тому представник відповідача не отримала завчасно (09.11.2023 року відповідно до супровідного листа апеляційного суду) копію апеляційної інстанції та ухвалу про відкриття апеляційного провадження по справі. На прохання представника відповідача повний текст апеляційної скарги був отриманий 02.02.2024 року.
З огляду на те, що представник відповідача отримав фактично копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги лише 02.02.2024 року, суд апеляційної інстанції вважає за можливе продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки він подається протягом трьох діб з дня отримання апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, що свідчить про бажання сторони відповідача скористатись своїм правом на подачу відзиву.
Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку представника ОСОБА_1 - адвоката Корнієнко О.О. для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник відповідача вказувала на те, що апелянтом не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував позбавлення права власності ОСОБА_1 ..
Зазначила, що всі доводи, викладені в апеляційній скарзі були досліджені у рішенні Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року. Апелянт не наводить релевантну практику Верховного Суду на підтвердження своєї позиції та сприяючу задоволенню позовних вимог.
Вважає, що подання апеляційної скарги є затягуванням розгляду справи, а також створює надмірний тягар для ОСОБА_1 з огляду на залучення адвоката для представництва інтересів та оплати його послуг.
Також вважає, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об'єктивно досліджено докази обох сторін по справі, а рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим у відповідності до ст. 263 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Надана приватним нотаріусом реєстраційна справи на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 у гаражному автокооперативі «Вікторія» містять інформаційну довідку КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яка надана на запит нотаріуса, згідно якої право власності на вказаний гараж не зареєстровано.
Зазначений гараж введено в експлуатацію в 1990 році для державної реєстрації права власності на нього, згідно п. 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), було необхідно надати: технічний паспорт, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а також довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Подання інших документів для державної реєстрації такого об'єкта нерухомого майна не вимагається.
Судом з'ясовано, що вказані документи, зокрема, технічний паспорт на гараж, який містить відомості про місцеперебування тобто адресу гаражу, містяться в матеріалах реєстраційної справи.
Враховуючи, що позивачем не надано інших аргументів на доведення незаконності прийнятого рішення відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, а також те, що ним не доведено недотримання приватним нотаріусом процедури державної реєстрації права власності на гараж, суд першої інстанції вважав вказану позовну вимогу не доведеною.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Поряду здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890.
За результатами зазначеного обстеження земельної ділянки 31.01.2020 було встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом «Вікторія»; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно- розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Позивач зазначав, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності жодних рішень щодо передачі вищезазначеної земельної ділянки під будівництво у власність чи у користування не приймала. На думку позивача, відповідач ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та має намір у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 18.12.2019 року) вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н.М. від 23.11.2016 року, індексний номер: 32512786, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , загальною площею 17,6 кв.м. за адресою місцезнаходження гаражного автокооперативу «Вікторія»: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване на підставі довідки гаражного автокооперативу від 03.11.2016 року №173 та №37 від 24.03.2016 року (а.с. 18-19 том 1).
Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 27.01.2020 року № 057/934 встановлено, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20 том 1).
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 14.03.2021 року) вбачається, що Гаражний автокооператив «Вікторія» (м. Київ, проспект Правди, 39) був зареєстрований 04 червня 1997 року, всього - 253 члени кооперативу.
Згідно з витягом з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14 548 кв.м..
Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 15.10.2020 року №133 ОСОБА_1 є дійсно членом гаражного автокооперативу «Вікторія» та власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу «Вікторія» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га (а.с. 124 том 1).
Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 №342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою (а.с. 70 том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 ЗК України.
Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), зазначено, що у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
У постанові від 12 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), дійшла висновку, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема положень частини четвертої цієї статті.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку зібраним доказам, прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачу земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою, як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, тому таке майно вважається самочинним, а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та повернута позивачу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що гаражний автокооператив « Вікторія » має право на користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 року «Про погодження місць розташування об'єктів», оскільки в пункті 10 даного розпорядження зазначено про погодження гаражному автокооперативу «Вікторія» місце розташування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак не будівництва об'єктів нерухомого майна. Крім того договір оренди з гаражним автокооперативом «Вікторія» закінчив свою дію у жовтні 2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі відповідного звернення кооперативу Київська міська рада прийняла рішення від 23.10.2013 року № 342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що проект землеустрою автоматично не надає право на одержання певної земельної ділянки у власність чи користування. Тому отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. (Правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі № 204/1053/20 що за обставин справи, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема й самочинного будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
Не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою є Університет, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише Університет і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об'єкти.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 року № 910/2861/18.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 920/751/20.
Встановлено, що реєстрація права власності гаража відповідачем здійснена без дозволу та погодження власника землі - позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Гаражний автокооператив «Вікторія» не набув права власності користування/власності земельною ділянкою.
Приватний нотаріус при здійсненні реєстраційних дій на положення вище зазначеного законодавства уваги не звернув, прийняв рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці позивача, без погодження з останнім такої реєстрації та за відсутності документів на виділ землі відповідачем для будівництва.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував позбавлення права власності відповідача ОСОБА_1 , оскільки розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.07.2018 року № 1216 затверджено проект «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Сирець» на житловий масив Виноград з електродепо у Подільському районі» (1-а черга будівництва - дільниця від ст. «Сирець» до ст. «Проспект Правди» з двома станціями («Мостицька» та «Проспект Правди») та дільницею вилочного відгалуження в бік ст. «Виноградар»).
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що дана справа має значний суспільний інтерес, оскільки її вирішення має вагоме значення для територіальної громади Подільського району м. Києва та в цілому всіх мешканців міста в контексті впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що охоплює ті потреби громадян, які пов'язані з переміщенням, комфортним проживанням на території міста Києва.
Доводи апеляційної скарги позивача суд апеляційної інстанції вважає слушними та такими, що заслуговують на увагу.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачами.
Тобто, при вирішенні даного спору, суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 116, 212 ЗК України, та правовими висновками Верховного Суду які релевантні до спірних правовідносин, зокрема постанова Верховного Суду від 01.02.2023 року справа №204/1053/20.
Щодо судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 4204 грн, при зверненні до суду апеляційної інстанції позивач сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6306 грн.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав до задоволення апеляційної скарги позивача, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 10 510 грн, тобто по 5255 грн з кожного з відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу суду, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2016 року № 32512786 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1093248080000 за ОСОБА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 17,6 кв.м. на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради понесені судові витраті зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5255 грн.
Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського округу нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни на користь Київської міської ради понесені судові витраті зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5255 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кохаєва Наталія Михайлівна, РНОКПП: невідомий, адреса: 02140, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 7А, прим. 1.
Повний текст постанови складено «28» лютого 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник