Ухвала від 14.12.2023 по справі 760/11528/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42014000000000885 стосовно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івангород Ічнянського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. Закону України від 01.10.2007 року), та йому призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, та звільнено його від призначеного судом покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир _________________________________________________________________

Справа №11-кп/824/1906/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11

Категорія: ч. 4 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_1

№ 15 та № 15А по вул. Володимирській, б. 37 у м. Києві.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково та постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі 28 415 106,45 гривень та моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень, а всього 28 915 106,45 гривень.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_10 , будучи власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , восени 2007 року вступив у злочинну змову із ОСОБА_13 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року, щодо участі у вчиненні шахрайства з цим майном з метою подальшого заволодіння грошовими коштами потенційного покупця (добросовісного набувача).

При цьому ОСОБА_13 , у жовтні 2007 року, будучи керівником організованої злочинної групи за участю членів ОСОБА_14 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва 09.10.2015 року, та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, справа щодо яких виділена в окреме провадження (надалі невстановлених осіб), вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, одержаними від незаконного відчуження добросовісному набувачу права власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а у подальшому забезпечити повернення майна від сторони недійсного правочину чи його витребування від третьої сторони, якій було передано майно за недійсним правочином шляхом подання позову до суду про визнання правочину недійсним чи віндикаційного позову.

З метою шахрайського заволодіння коштами потенційного покупця на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 організатор організованої групи ОСОБА_13 розробив план злочинних дій, суть якого полягала у тому, щоб підробити з відома та за сприяння обвинуваченого ОСОБА_10 його паспорт громадянина України, правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, отримати у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» довідки - характеристики, у подальшому відчужити від імені обвинуваченого ОСОБА_10 право власності на квартири добросовісному набувачеві шляхом використання завідомо підроблених документів, а також забезпечити можливість визнання недійсними у судовому порядку вказаних правочинів та повернення ОСОБА_10 його майна. Разом з цим, згідно розробленим ОСОБА_13 планом злочинних дій, визначена ним невстановлена особа мала виступити від імені ОСОБА_10 по підробленому паспорту останнього як продавець указаних квартир, з метою створення видимості щодо непричетності ОСОБА_10 до вчинення шахрайства.

В цей же час обвинувачений ОСОБА_10 , будучи ознайомленим із злочинними намірами ОСОБА_13 , дав свою згоду на участь у шахрайському заволодінні коштами потенційного покупця, шляхом підроблення та використання офіційних документів. При цьому ОСОБА_10 не був ознайомлений з єдиним злочинним планом очолюваної ОСОБА_13 організованої групи за участю її членів ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб, і не став учасником цієї групи.

Далі, восени 2007 року обвинувачений ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_13 на виконання злочинних домовленостей, з метою виготовлення завідомо підроблених документів надав останньому оригінал свого паспорту громадянина України, довідку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ОСОБА_10 ідентифікаційного номеру та правовстановлюючі документи, а саме: договір міни 39/100 кв. АДРЕСА_3 , від 05.12.1996 року між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_15 , договір купівлі-продажу 34/100 квартири АДРЕСА_3 від 25.09.1997 року між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_16 , договір купівлі-продажу 27/100 кв. АДРЕСА_3 від 26.12.1997 року між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_17 , договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_3 від 10.03.1998 року. Зазначені документи ОСОБА_13 передав невстановленим особам організованої злочинної групи, справа щодо яких виділена в окреме провадження, для виготовлення підроблених примірників цих офіційних документів. Разом з цим, ОСОБА_13 дав вказівку невстановленим особам, які входили до складу організованої групи, виготовити бланки довідок ф. 3 Житлово-експлуатаційної контори № 905 на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Так, невстановлені особи організованої ОСОБА_13 злочинної групи, діючи за вказівкою останнього, упродовж жовтня-грудня 2007 року виготовили бланки підроблених документів: договору купівлі-продажу 27/100 кв. АДРЕСА_3 з використанням втраченого нотаріального бланку ААЕ 918614; біржового договору міни від 05.12.1996 року 39/100 кв. АДРЕСА_3 ; договору купівлі-продажу від 25.09.1997 року 34/100 квартири АДРЕСА_3 ; договору купівлі-продажу від 10.03.1998 року квартири АДРЕСА_3 із використанням втраченого нотаріального бланку ВАЕ 823658. До вказаних бланків підроблених документів невстановлені особи внесли друкований текст (зміст) договорів, відтиски печаток приватних нотаріусів, відтиски штампів Київського міського бюро технічної інвентаризації, підписи сторін правочину та осіб, які засвідчували вказані договори. Також вказані невстановлені особи, на виконання вказівки ОСОБА_13 підробили наступні завідомо неправдиві документи: довідку форми № 3 від 19.12.2007 року № 1-д 189 Житлово-експлуатаційної контори № 905 щодо квартири АДРЕСА_2 . При цьому невстановлені особи, використовуючи друкуючий пристрій, виготовили бланк довідки, за допомогою кліше нанесли відбиток печатки «житлово-експлуатаційна контора № 905» та відбиток штампу «житлово-експлуатаційна контора № 905» та підробили підписи керуючого будинками, паспортистки та бухгалтера; довідку форми № 3 від 19.12.2007 № 3д-121 Житлово-експлуатаційної контори №905 щодо квартири АДРЕСА_4 . При цьому невстановлені особи, використовуючи друкуючий пристрій, виготовили бланк довідки, за допомогою кліше нанесли відбиток печатки «житлово-експлуатаційна контора № 905» та відбиток штампу «Житлово-експлуатаційна контора № 905», після чого підробили підписи керуючого будинками, паспортистки та бухгалтера.

Крім того, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану у жовтні 2007 року у місті Києві ОСОБА_14 , спільно з невстановленими особами, підробив паспорт громадянина України ОСОБА_10 , шляхом внесення до нього відомостей громадянина України ОСОБА_18 серії НОМЕР_1 , виданого Мінським РВ ГУМВС України, до якого були внесені паспортні дані ОСОБА_10 , вклеєно фотокартку невстановленої особи-співучасника організованої злочинної групи та зазначено неправдиві відомості про його видачу 15.12.2005 Голосіївським РУ ГУМВС України у м. Києві; довідку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ОСОБА_10 ідентифікаційного номеру від 04.07.2005 з помилкою написання прізвища « ОСОБА_19 ».

У подальшому у грудні 2007 року ОСОБА_10 , виконуючи злочинні домовленості з ОСОБА_13 , за вказівкою останнього прибув до його офісу за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з цим, організатор організованої групи ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_10 , дав вказівку учаснику організованої групи ОСОБА_14 прибути за вказаним адресом для виготовлення підроблених документів.

Цього ж дня ОСОБА_13 , перебуваючи у своєму офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та у його присутності, виконуючи раніше досягнуті злочинні домовленості, надав ОСОБА_14 оригінали правовстановлюючих документів на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , виготовлені підроблені примірники таких договорів, виготовлені підроблені довідки про проживання та реєстрацію за формою 3 №1-д-189 від 19.12.2007 та № 3д-121 від 19.12.2007.

Так, ОСОБА_14 , знаходячись в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_13 та у присутності ОСОБА_10 , у наданих йому підроблених примірниках договорів вказаних квартир у рядках відтисків штампів КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» виконав рукописний текст номеру квартири, адреси знаходження, даних власника, номеру реєстрації та підробив підписи від імені спеціаліста даного підприємства.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_14 того ж дня у грудні 2007 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , за вказівкою ОСОБА_13 та у присутності ОСОБА_10 у наданих йому довідках про проживання та реєстрацію за формою 3 № 1д-189 від 19.12.2007 та № 3д-121 від 19.12.2007 виконав рукописний текст даних про власника ОСОБА_10 , адреси проживання, стану житла та наявних комунікацій.

При цьому обвинувачений ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 , будучи законним власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 диктував ОСОБА_14 текст, який останній вносив до підроблених довідок про проживання та реєстрацію за формою № 3.

У подальшому ОСОБА_13 , втілюючи злочинний план щодо заволодіння грошовими коштами добросовісного набувача від продажу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , дав вказівку невстановленим особам - учасникам очолюваної ним організованої групи підшукати потенційного покупця на них.

Упродовж жовтня-грудня 2007 року ОСОБА_13 та невстановлені особи за сприяння ОСОБА_10 здійснювали пошук покупців нерухомості, для чого подавали оголошення у мережі Інтернет, розмістили на фасаді будинку банер з оголошенням про продаж, організували та проводили за участі ОСОБА_10 огляд приміщень квартир особами, що виявляли зацікавленість їх придбати, у тому числі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 у якої виникло бажання її придбати.

У свою чергу доступ до жилих приміщень забезпечував ОСОБА_10 , який за вимоги надавав документи для підтвердження права власності на майно.

Діючи відповідно до визначених ОСОБА_13 ролей та на виконання узгодженого злочинного плану, невстановлені особи організованої злочинної групи, діючи за вказівкою останнього, домовились із ОСОБА_21 про укладання договору купівлі-продажу квартир.

На початку грудня 2007 року ОСОБА_13 організував отримання у Київському міському бюро технічної інвентаризації довідок-характеристик на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 невстановленими особами, які входили до складу організованої групи, використовуючи при цьому завідомо підроблені документи.

Так, 13.12.2007 року невстановленими особами організованої злочинної групи до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» подано замовлення № 139751 (ПБ-2007) від 13.12.2007 про видачу довідки-характеристики на кв. АДРЕСА_3 , долучивши до неї копії підроблених документів, а саме: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та договору купівлі-продажу цієї квартири, а 18.12.2007 отримали довідку-характеристику на вказану квартиру.

Також 17.12.2007 невстановленими особами організованої злочинної групи до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» подано замовлення № 140934 (КВ-2007) від 17.12.2007 про видачу довідки-характеристики на кв. АДРЕСА_3 , долучивши до неї копії підроблених документів, а саме: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та договору купівлі-продажу цієї квартири, а 19.12.2007 отримали довідку-характеристику на вказану квартиру.

25.12.2007 року невстановлена особа з числа організованої ОСОБА_13 злочинної групи, на виконання вказівки останнього, з відома ОСОБА_10 прибула до приватного нотаріуса ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 , у якого, використовуючи завідомо підроблений паспорт ОСОБА_10 , підроблені довідки форми № 3 ЖЕК та підроблену довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння йому ідентифікаційного номеру з помилкою написання його прізвища « ОСОБА_19 » замість « ОСОБА_23 », видаючи себе за власника квартир, вчинила відчуження права власності на це нерухоме майно та уклала договори: купівлі-продажу від 25.12.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_21 купила в будинку АДРЕСА_7 квартиру АДРЕСА_2 площею 227,6 кв.м; купівлі-продажу від 25.12.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_21 купила в будинку АДРЕСА_7 квартиру АДРЕСА_4 площею 37,8 кв.м, ці правочини посвідчені приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_22 , про що вчинено записи в реєстрі нотаріальних дій за № 2230 та № 2231.

При цьому ОСОБА_21 , будучи введеною в оману про те, що невстановлена особа, яка видала себе за ОСОБА_10 , є законним володільцем вищевказаних квартир, переконаною у правдивості та достовірності документів на посвідчення особи власника та правовстановлюючих документів на майно, передала зазначеній особі за квартиру гроші на загальну суму 800 000 доларів США, яка еквівалентна 4 040 000 гривень, яка більш ніж в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, внаслідок чого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлені особи організованої злочинної групи, за пособництвом ОСОБА_24 , заволоділи грошовими коштами ОСОБА_21 у спосіб обману, тобто шахрайським шляхом.

У подальшому, 20.10.2008 ОСОБА_21 , не будучи усвідомленою про протиправне походження права власності на придбане нею зазначене нерухоме майно, через свого представника ОСОБА_25 , вчинила продаж квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на користь подружжя ОСОБА_26 та ОСОБА_27 за грошові кошти на загальну суму 1 350 000 дол. США, що є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та невстановлені особи з метою завершення розробленого та узгодженого плану злочинних дій та повернення у власність ОСОБА_10 квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які начебто вибули з його володіння поза його волею шляхом визнання недійсним правочину від 25.12.2007 та витребування від ОСОБА_26 майна, переданого їй за недійсним правочином, організували подання позову до Шевченківського районного суду м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2009 позов ОСОБА_10 задоволено, за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвалою колегії суддів апеляційного суду м. Києва вказане рішення залишене без змін та набрало законної сили 28.04.2009 року.

Внаслідок шахрайських дій учасників очолюваної ОСОБА_13 організованої злочинної групи у складі ОСОБА_14 та невстановлених осіб, вчинених за пособництвом обвинуваченого ОСОБА_10 , подружжю ОСОБА_12 та ОСОБА_26 спричинено матеріальну шкоду на суму 6 750 000 гривень, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що свідчить про вчинення шахрайства в особливо великому розмірі.

Окрім цього, ОСОБА_10 восени 2007 року, будучи власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_13 щодо участі у вчиненні шахрайства з цим майном з метою подальшого заволодіння грошовими коштами потенційного покупця (добросовісного набувача), шляхом підроблення інших документів з метою їх подальшого використання

При цьому ОСОБА_13 у жовтні 2007 року, будучи керівником організованої злочинної групи за участю її членів ОСОБА_14 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, одержаними від незаконного відчуження добросовісному набувачу права власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

З метою шахрайського заволодіння коштами потенційного покупця на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 організатор організованої групи ОСОБА_13 розробив план злочинних дій, суть якого полягала у тому, щоб підробити з відома та за сприяння ОСОБА_10 його паспорт громадянина України, правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, отримати у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» довідки-характеристики, у подальшому відчужити від імені ОСОБА_10 право власності на квартири добросовісному набувачеві шляхом використання завідомо підроблених документів, а також забезпечити можливість визнання недійсними у судовому порядку вказаних правочинів та повернення ОСОБА_10 його майна. Разом з цим, згідно з розробленим ОСОБА_13 планом злочинних дій, визначена ним невстановлена особа мала виступити від імені ОСОБА_10 по підробленому паспорту останнього як продавець указаних квартир, з метою створення видимості щодо непричетності ОСОБА_10 до вчинення шахрайства.

В цей же час, ОСОБА_10 , будучи ознайомленим із злочинними намірами ОСОБА_13 , дав свою згоду на участь у шахрайському заволодінні коштами потенційного покупця, шляхом підроблення та використання офіційних документів. При цьому, ОСОБА_10 не був ознайомлений з єдиним злочинним планом очолюваної ОСОБА_13 організованої групи за участю її членів ОСОБА_14 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, справа щодо яких виділена в окреме провадження, і не став учасником цієї групи.

Далі, восени 2007 року ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_13 на виконання злочинних домовленостей, з метою виготовлення завідомо підроблених документів надав останньому оригінал свого паспорту громадянина України, довідку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ОСОБА_10 ідентифікаційного номеру та правовстановлюючі документи, а саме: договір міни 39/100 кв. АДРЕСА_3 , від 05.12.1996 між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_15 , договір купівлі-продажу 34/100 квартири АДРЕСА_3 від 25.09.1997 між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_16 , договір купівлі-продажу 27/100 кв. АДРЕСА_3 від 26.12.1997 між ОСОБА_10 та подружжям ОСОБА_17 , договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 10.03.1998. Зазначені документи ОСОБА_13 передав невстановленим особам організованої злочинної групи для виготовлення підроблених примірників цих інших документів. Разом з цим, ОСОБА_13 дав вказівку невстановленим особам, які входили до складу організованої групи, виготовити бланки довідок ф.3 Житлово-експлуатаційної контори № 905 на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Також вказані невстановлені особи, на виконання вказівки ОСОБА_13 підробили наступні завідомо неправдиві інші документи: довідку форми № 3 від 19.12.2007 № 1д-189 Житлово-експлуатаційної контори № 905 щодо квартири АДРЕСА_2 . При цьому, невстановлені особи, використовуючи друкуючий пристрій, виготовили бланк довідки, за допомогою кліше нанесли відбиток печатки «житлово-експлуатаційна контора № 905» та відбиток штампу «житлово-експлуатаційна контора № 905» та підробили підписи керуючого будинками, паспортистки та бухгалтера; довідку форми № 3 від 19.12.2007 № 3д-121 Житлово-експлуатаційної контори №905 щодо квартири АДРЕСА_4 . При цьому невстановлені особи, використовуючи друкуючий пристрій, виготовили бланк довідки, за допомогою кліше нанесли відбиток печатки «житлово-експлуатаційна контора № 905» та відбиток штампу «житлово-експлуатаційна контора № 905», після чого підробили підписи керуючого будинками, паспортистки та бухгалтера.

Крім того, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану у жовтні 2007 року у місті Києві ОСОБА_14 , спільно з невстановленими особами, підробив: паспорт громадянина України ОСОБА_10 , шляхом внесення до нього відомостей громадянина України ОСОБА_18 , серії НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 , виданого 21.03.1992 Мінським РВ ГУМВС України, до якого було внесені паспортні дані ОСОБА_10 , вклеєно фотокартку невстановленої особи - співучасника організованої злочинної групи та зазначено неправдиві відомості про його видачу 15.12.2005 Голосіївським РУ ГУМВС України у м. Києві; довідку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ОСОБА_10 ідентифікаційного номеру від 04.07.2005.

В подальшому, у грудні 2007 року, ОСОБА_10 , виконуючи злочинні домовленості з ОСОБА_13 , за вказівкою останнього, прибув до його офісу за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з цим, організатор організованої групи ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_10 дав вказівку учаснику організованої групи ОСОБА_14 прибути за вказаною адресою для виготовлення підроблених інших документів.

Цього ж дня, ОСОБА_13 , перебуваючи у своєму офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_10 та у його присутності, виконуючи раніше досягнуті злочинні домовленості, надав ОСОБА_14 оригінали правовстановлюючих документів на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , виготовлені підроблені примірники таких договорів, виготовлені підроблені довідки про проживання та реєстрацію за формою 3 № 1д-189 від 19.12.2007 та № 3д-121 від 19.12.2007.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_14 , того ж дня у грудні 2007 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , за вказівкою ОСОБА_13 та у присутності ОСОБА_10 , у наданих йому довідках про проживання та реєстрацію за формою 3 № 1д-189 від 19.12.2007 та № 3д-121 від 19.12.2007 виконав рукописний текст даних про власника ОСОБА_10 , адреси проживання, стану житла та наявних комунікацій.

При цьому ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 , будучи законним власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , диктував ОСОБА_14 текст, який останній вносив до підроблених примірників правовстановлюючих документів на квартири (договорів) та довідок про проживання та реєстрацію за формою 3.

На початку грудня 2007 року ОСОБА_13 організував отримання у Київському міському бюро технічної інвентаризації довідок-характеристик на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ОСОБА_14 та невстановленими особами, які входили до складу організованої групи, використовуючи при цьому завідомо підроблені інші документи, виготовлені за пособництва ОСОБА_10 .

Так, 13.12.2007 невстановленими особами організованої злочинної групи до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» подано замовлення № 139751 (ПБ-2007) від 13.12.2007 про видачу довідки-характеристики на кв. АДРЕСА_3 , долучивши до неї копії підроблених документів, а саме: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та договору купівлі-продажу цієї квартири, а 18.12.2007 отримали довідку-характеристику на вказану квартиру.

17.12.2007 невстановленими особами організованої злочинної групи до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» подано замовлення № 140934 (КВ-2007) від 17.12.2007 про видачу довідки-характеристики на кв. АДРЕСА_3 , долучивши до неї копії підроблених документів, а саме: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та договору купівлі-продажу цієї квартири, а 19.12.2007 отримали довідку-характеристику на вказану квартиру.

25.12.2007 невстановлена особа з числа організованої ОСОБА_13 злочинної групи, на виконання вказівки останнього, з відома обвинуваченого ОСОБА_10 , прибула до приватного нотаріуса ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 , у якого, використовуючи завідомо підроблені правовстановлюючі документи на указані квартири, підроблений паспорт ОСОБА_10 , підроблені довідки форми № 3 ЖЕК та підроблену довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння йому ідентифікаційного номеру з помилкою написання його прізвища « ОСОБА_19 », замість « ОСОБА_23 », видаючи себе за законного власника квартир, вчинила відчуження права власності на це нерухоме майно та уклала договори: купівлі-продажу від 25.12.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_21 купила в будинку АДРЕСА_7 квартиру АДРЕСА_2 площею 227,6 кв.м; купівлі-продажу від 25.12.2007, відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_21 купила в будинку АДРЕСА_7 квартиру АДРЕСА_4 площею 37,8 кв. м, ці правочини посвідчені приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_22 , про що вчинено записи в реєстрі нотаріальних дій за №№ 2230, 2231.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_10 , з метою подальшого вчинення шахрайства із квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , надав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в якості засобів вчинення злочинів оригінали паспорту, ідентифікаційного коду, правовстановлюючих документів на майно для виготовлення їх підроблених примірників, спільно із ОСОБА_13 пропонував ОСОБА_14 виконати у підроблених документах рукописні записи для їх використання, своєю поведінкою викликав упевненість співучасників у невикритті за вчинення підроблення документів, не інформував про відомі йому обставини злочинів правоохоронні органи, чим у сукупності сприяв вчиненню підроблення інших документів та приховуванню вказаного злочину.

Суд, встановивши, що сторона обвинувачення хоча і зазначає в обвинувальному акті при викладенні правової кваліфікації за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, що вона в редакції Закону України від 01.10.2007 року, втім помилково застосовує формулювання «офіційного документу» замість «іншого документу», як то передбачено диспозицією статті, що діяла на час вчинення злочину, а тому при постановленні вироку застосував належну кваліфікацію вказаної вище статті.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим через допущену неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення права обвинуваченого на захист, просить його скасувати, кримінальне провадження закрити, цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що фактично, вся позиція сторони обвинувачення (яку суд першої інстанції вважає доведеною) та оскаржуваний вирок ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_14 , який є єдиною особою, яка вказує на нібито якісь дії, що вчинялись ОСОБА_10 , які і були розцінені, як пособництво у вчиненні злочину.

Разом з тим, означені показання свідок ОСОБА_14 вперше надає лише у жовтні 2013 року під час допиту абсолютно за іншим епізодом кримінального провадження, незважаючи, що вперше його було затримано за вчинення цього злочину ще у 2007 році. До цього жодного разу про будь-яку участь ОСОБА_10 він не згадував (хоча допитувався з цього приводу), на запитання суду в ході судового розгляду Солом'янським районним судом м. Києва, чи знає він потерпілого ОСОБА_10 , відповів негативно (як під час підготовчого засідання, так і під час надання ОСОБА_10 показань в якості потерпілого).

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_14 в цілому, варто взяти до уваги особу цього свідка, оскільки він є 8 разів засудженим за вчинення злочинів різного характеру, в т.ч. і за шахрайство, що вимагає критичного ставлення до наданих ним показань та їх достовірності і правдивості. Крім того, ОСОБА_10 був заявником та потерпілим по справі, в якій було обвинуваченого та засуджено ОСОБА_14 за вчинення шахрайства з квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , і тому у останнього наявний очевидний мотив обмовити ОСОБА_10 , а саме з метою помсти. Поряд з цим, ОСОБА_13 та його адвокат ОСОБА_28 повідомляли про факт схиляння з боку органів досудового розслідування до надання показань про нібито причетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, однак суд першої інстанції відмовився допитати цих осіб в якості свідків.

Також слід критично ставитись і до показань свідка ОСОБА_29 , який впізнав ОСОБА_10 , як особу, яку він бачив біля офісу ОСОБА_13 та яка зустрічалась із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 наприкінці 2007 року біля офісу ОСОБА_13 , оскільки він виконував функції водія та помічника організатора злочинної групи, був особою, на ім'я якої реєструвались права власності на об'єкти нерухомості, здобуті злочинним шляхом.

Інші свідки сторони обвинувачення, допитані в суді, не надали будь-яких свідчень про ті чи інші конкретні дії чи бездіяльність ОСОБА_10 , які б можна було розцінювати як пособництво у вчиненні шахрайства.

Крім того, в ході судового розгляду не було надано жодних доказів про те, що ОСОБА_10 був раніше знайомий з організатором злочину ОСОБА_13 або іншими учасниками злочинної групи, не надано та не досліджено доказів вчинення обвинуваченим низки інкримінованих йому шахрайських дій, не надано доказів отримання ОСОБА_10 будь-яких матеріальних чи інших благ в результаті вчинення злочину, або наявність будь-яких інших логічних обґрунтувань, які б спонукали ОСОБА_10 до вчинення даного злочину (тобто не встановлено ні мотиву, ні мети вчинення злочину).

Також судом не було взято до уваги факти, які свідчать про наявність тісних взаємозв'язків між тими особами, що виступили свідками сторони обвинувачення, та на показаннях яких сторона обвинувачення ґрунтувала свою позицію, що дозволяє взяти під сумнів надані ними заздалегідь узгоджені свідчення, при тому, що ці зв'язки ретельно приховувались самими свідками.

При цьому суд відмовився допитати абсолютно всіх свідків, про допит яких просила сторона захисту, що унеможливило надання стороною захисту доказів, які підтверджують позицію ОСОБА_10 та версію сторони захисту у справі та спростовують версію сторони обвинувачення.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги очевидно недопустимі докази - протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які не відповідають вимогам ст. 228 КПК України, та причини, за яких дані слідчі дії було проведено за відсутності особи, яка підлягає впізнанню, не наведено, а таких перешкод чи неможливості провести пред'явлення особи для впізнання безпосередньо і не було; допустив порушення права на захист, безпідставно залучивши до судового засідання захисника за призначенням (при наявності захисника, обраного обвинуваченим); виклав у вироку як голослівні висновки, які взагалі не підтверджуються доказами, так і просто неправдиві твердження, які прямо суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Також судом допущено неповноту судового розгляду, адже суд відмовився досліджувати обставини та докази безпосередньо.

Крім того, суд проявив безпрецедентну упередженість, схильність до сторони обвинувачення, припустився порушення принципу змагальності та неупередженості, що робить ухвалений судом вирок таким, що є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Також, згідно доводів апеляційної скарги, навіть незалежно від питання винуватості ОСОБА_10 , підстав для задоволення цивільного позову не вбачається, оскільки потерпілий ОСОБА_12 має врегулювати майнові питання, пов'язані зі сплаченою ним вартістю квартири за договором, що визнаний недійсним, у розрізі цивільно-правових відносин.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

На апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 від прокурора у провадженні та представників потерпілого ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли заперечення, згідно яких - вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року, як законний і обґрунтований, не підлягає скасуванню, а відтак, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також заперечення прокурора та представників потерпілого ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти апеляційної скарги, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, в межах заявлених стороною захисту клопотань, які задоволено частково, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у пособництві у вчиненні шахрайства, яке полягає у наданні засобів, усуненні перешкод та прихованні заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, та у пособництві у підробленні іншого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, шляхом надання засобів, усунення перешкод, сприянням приховування злочину, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, що відповідає юридичній кваліфікації діяньч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. Закону від 01.10.2007 року), є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.

При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Проте, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у провадженні, які змістовно наведені у вироку та яким суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достовірними.

Так, на наявність в діях ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. Закону від 01.10.2007 року), вказують, зокрема, такі докази:

- показання потерпілого ОСОБА_12 в суді першої інстанції про те, що у 2008 році він вирішив знайти приміщення для облаштування художньої галереї. Пошуком квартири за його дорученням займалась ОСОБА_31 , яка в червні цього ж року повідомила, що знайшла квартиру по АДРЕСА_7 . Після чого організували зустріч з власником квартири - ОСОБА_32 , куди також прийшов її близький родич ОСОБА_33 , з яким вони і спілкувались з приводу придбання квартири. Квартира коштувала 1 млн. 350 тис. доларів, ціна його влаштовувала. Протягом місяця власники квартири займались питанням зняття арешту і лише після вирішення цього питання він разом з дружиною поїхали до нотаріуса, де оформили договір купівлі-продажу та передали кошти ОСОБА_34 , який за дорученням від ОСОБА_35 був у нотаріуса її представником. В кінці 2008 року передзвонила ОСОБА_36 , яка повідомила, що від дружини ОСОБА_37 дізналась, що ця квартира належить йому і була незаконно продана. Після цього він звернувся з заявою до правоохоронних органів. Коли зустрічався з адвокатом ОСОБА_37 - ОСОБА_98, остання повідомила, що справжнім власником квартири є ОСОБА_37, а ОСОБА_38 є лише номінальним власником, на якого були оформлені документи. Після чого були судові розгляди за позовом ОСОБА_39 , внаслідок яких він втратив право на спірні квартири. Також потерпілий підтримав заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у розмірі 28415106,45 грн. -вартості квартири та 1 000 000 грн. моральної шкоди, вказуючи, що від шахрайських дій зазнав репутаційних втрат, був порушений його звичайний спосіб життя, оскільки він був позбавлений значної суми коштів, втратив квартиру, що негативно вплинуло на його моральний стан;

- показання свідка ОСОБА_40 , який під час допиту в судовому засіданні зазначив, що працював в агентстві нерухомості, займався питаннями оформлення документів для купівлі-продажу нерухомості. Був знайомий з ОСОБА_14 та з ОСОБА_41 , які звертались до нього з приводу консультацій та надання допомоги у отриманні документів з БТІ у м. Києві. Пам'ятає, як зустрів ОСОБА_42 біля приміщення БТІ у період з жовтня 2007 по лютий 2008 року, точно не може сказати дату. ОСОБА_44 був разом з обвинуваченим ОСОБА_43 , прізвище якого йому стало відомо під час проведення очної ставки з останнім. Тоді ОСОБА_44 звернувся до нього з проханням допомогти прискорити отримання довідки з БТІ, яка стосувалась нерухомості. Після того, як він відмовив у наданні такої допомоги, ОСОБА_44 висловив надію, що сам зможе вирішити ці питання. Вказав, що часто зустрічав ОСОБА_45 біля приміщення БТІ, однак чітко не пам'ятає чи був він в той самий день, коли він зустрівся з ОСОБА_46 та ОСОБА_43 ;

- показання свідка ОСОБА_21 в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що у грудні 2007 року вирішила придбати квартиру по АДРЕСА_4 . Декілька разів оглядали цю квартиру разом з хресником ОСОБА_34 , який суто займався документами та допомагав їй в цьому. Квартиру показував власник - з упевненістю на 90% може стверджувати, що це був обвинувачений. Після обговорення ціни вона вирішила придбати квартири, домовились, що підпишуть документи 25.12.2007 року. Для цього усі приїхали до нотаріуса, звернула увагу, що від продавця було два чоловіки, один з яких був одягнутий у спортивний костюм та без носків. Пам'ятає, що до одного з них звертались по прізвищу « ОСОБА_38 ». Коли оформили усі документи у нотаріуса, через декілька днів звернулась до БТІ для реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Потім зверталась до ЖЕКу за місцем обслуговування квартир, де їй повідомили, що приходив колишній власник ОСОБА_38 для отримання довідок. Через деякий час ОСОБА_34 запропонував продати квартири і купити будинок, в липні 2008 року знайшли покупця ОСОБА_48 , який надав згоду на придбання квартир і приблизно 15 чи 16 грудня 2008 року через свого представника ОСОБА_49 вона продала квартиру ОСОБА_50 . Через деякий час їй повідомив адвокат, що квартира фактично належить ОСОБА_37. Разом з ОСОБА_51 вони поїхали на зустріч з помічником народного депутата ОСОБА_37, яка повідомила, що ОСОБА_38 не мав права продавати квартиру, що він підставна особа. Вона запропонувала зустрітись із ОСОБА_43 в БТІ. Приїхали в БТІ, де була ОСОБА_52 та двоє чоловіків на прізвище « ОСОБА_38 ». Пам'ятає, що один з них був під час підписання договору купівлі-продажу, хоча тоді у нього було чорне волосся, а зараз сиве. Після чого відкрили кримінальну справу щодо шахрайських дій з квартирами. У міліції під час впізнання їй пред'явили фото, на якому вона впізнала ОСОБА_53 . Коли розглядалась справа у Солом'янському районному суді м. Києва, бачила як ОСОБА_38 спілкувася з ОСОБА_46 , якого випустили з під варти;

- показання свідка ОСОБА_14 , який, будучи допитаним в суді першої інстанції, вказав, що був знайомий з ОСОБА_46 , знав його, як співробітника СБУ, офіс якого знаходився на вул. Мельникова у м. Києві. Приблизно у грудні 2007 року ОСОБА_44 попросив приїхати до нього. Коли він приїхав, біля офісу зустрів ОСОБА_42 та обвинуваченого ОСОБА_53 , якого йому представили як ОСОБА_54 . Після чого усі разом пішли до приміщення. Обвинувачений запитав, який у нього почерк, на що ОСОБА_44 сказав, що нормальний. Після чого його ( ОСОБА_45 ) попросили заповнити документи, які дістали із сумки ОСОБА_42 . Дали зразок, який йому потрібно було заповнити. Це були договори купівлі-продажу. Перший бланк він зіпсував, потім ОСОБА_44 дістав новий бланк, і він його заповнив, крім того, заповнив форму № 3 БТІ, на якій стояла печатка. Пізніше дізнався, що приймав участь у підробленні документів купівлі-продажу квартир, довідок БТІ, які він заповнював за проханням ОСОБА_42 . Під час слідства впізнав обвинуваченого ОСОБА_53 , який був разом з ОСОБА_46 в офісному приміщенні по вул. Мельникова у м. Києві. Невдовзі після того, як заповнив документи, бачив ОСОБА_42 і ОСОБА_53 біля приміщення БТІ. ОСОБА_44 спілкувався з ОСОБА_55 , якого він також знає. Останній повідомив, що ОСОБА_44 просив сприяти в пришвидшенні в отриманні довідки з БТІ. Повідомив, що був засуджений вироком Солом'янського районного суду за шахрайські дії, пов'язані з нерухомим майном, разом з ОСОБА_46 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , у тому числі й за підробку документів по квартирам АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;

- показання свідка ОСОБА_20 в суді першої інстанції про те, що він працював у сфері купівлі-продажу нерухомості, знав ОСОБА_45 та ОСОБА_42 . Останній неодноразово звертався до нього з проханням перепродажу квартир. Точно дату не пам'ятає, ОСОБА_44 запропонував йому допомогти у продажу двох квартир по АДРЕСА_4 , у будинку який розташований неподалік від станції метро «Золоті Ворота». Зустріч відбулась за ініціативою ОСОБА_42 , який просив сфотографувати квартиру та виставити її на продаж. Коли він прибув на огляд квартири, двері відчиняв власник, чоловік віком приблизно 50 років, худорлявої статури, з сивим волоссям. У 2014 році за його участю проводили слідчу дію, під час якої на фото він впізнав ОСОБА_10 , як власника квартир по АДРЕСА_4 . Саме він показував квартиру, коли він на прохання ОСОБА_42 приїзжав для її огляду та фотографування. Підтвердив, що саме він розміщував оголошення про продаж цих квартир;

- показання свідка ОСОБА_29 в судовому засіданні про те, що з 2006 по 2012 рік він працював водієм у ОСОБА_42. Підтвердив, що в 2007 році приблизно у грудні бачив обвинуваченого ОСОБА_53 біля офісу, що розташований по вул. Мельникова у м. Києві, в якому працював ОСОБА_44 . Останній просив його заповнити якісь документи, однак він відмовився, пояснивши, що в нього поганий почерк. Після чого ОСОБА_44 зателефонував ОСОБА_58 . Через деякий час від ОСОБА_45 він дізнався, що його просили також заповнити документи на квартиру по АДРЕСА_7 . Зазначив, що під час проведення слідчих дій впізнав обвинуваченого ОСОБА_53 , якого бачив разом з ОСОБА_46 біля його офісного приміщення;

- дані протоколу слідчого експерименту від 24.03.2015 року з відеозаписом цієї слідчої дії, в ході якої свідок ОСОБА_29 вказав на місце розташування офісного приміщення, яким є корпус АДРЕСА_5 , де він у грудні 2007 року зустрічався з ОСОБА_13 , поряд з яким перебував обвинувачений ОСОБА_10 . Під час цієї зустрічі останній запропонував йому заповнити документи на квартири, на що він відмовився, після чого ОСОБА_13 у його присутності викликав для заповнення документів ОСОБА_14 . Також вказав на місце, де він бачив обвинуваченого ОСОБА_10 поряд з ОСОБА_13 ;

- дані, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 30.03.2015 року та відеозаписі його проведення, під час якого свідок ОСОБА_14 вказав на місце розташування офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_8 , де він у грудні 2007 року на прохання ОСОБА_13 заповнював бланки на квартиру. Там же зустрічався з водієм ОСОБА_29 та бачив обвинуваченого ОСОБА_10 , який спілкувався з ОСОБА_13 з приводу продажу квартири;

- дані листа від 19.02.2015 № 2120 (И-2015), наданого на запит слідчого Київським міським бюро технічної інвентаризації, у якому міститься інформація щодо права власності ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Легат» та ОСОБА_13 на нежитлове приміщення, загальною площею 1189,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_5 , з 20.06.2007 року та 24.12.2007 року відповідно;

- дані, які містяться у копіях документів реєстраційної справи ТОВ «МЮК «Легат», отримані на запит слідчого у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 1528 від 30.03.2015 з яких убачається, що ОСОБА_13 був одним засновником вказаної юридичної компанії;

- даними, що отримані на запит слідчого від 13.11.2014 № 15/1/3-4362-11 в порядку ст. 93 КПК України з матеріалів кримінального провадження № 12012000000000034 та № 1201300000000087, а саме:

копією протоколу виїмки та огляду від 22.01.2009 року, проведеного у нотаріуса ОСОБА_22 , під час якої було вилучено документи, на підставі яких посвідчувалась нотаріальна дія щодо укладання договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_10 ;

копією договору купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_3 від 26.12.1997 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі № 3337;

копією договору міни від 05.12.1996 року, укладеного на Українській біржі «Десятинная», щодо обміну частини квартири АДРЕСА_3 ;

копією договору купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_3 від 25.09.1997 року, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_59 , зареєстровано в реєстрі № 2457;

копією договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 10.03.1998 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_60 , зареєстровано в реєстрі № 1083;

довідки форми № 3 від 19.12.2007 № 3д-121 Житлово-експлуатаційної контори № 905 щодо квартири АДРЕСА_3 ;

довідки форми № 3 від 19.12.2007 № 1д-189 Житлово-експлуатаційної контори № 905 щодо квартири АДРЕСА_3 ;

договорів купівлі-продажу квартири від 21.12.2007 року та від 25.12.2007 року, на підставі яких від імені обвинуваченого було продано квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_21 , засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22 ;

довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_4 ОСОБА_10 , в якій зроблено описку у прізвищі « ОСОБА_19 »;

копією паспорту громадянина України ОСОБА_18 серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.1992 року Мінським РВ ГУ МВС України, до якого внесені паспортні дані ОСОБА_10 та вклеєно фото невстановленої особи - співучасника злочинної групи та зазначено неправдиві відомості про його видачу 15.12.2005 року Голосіївським РУ ГУМВС України у м.Києві.

Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 підтверджується й іншою сукупністю доказів, що отримані під час тимчасового доступу до матеріалів цивільної справи № 2-4430/09 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 та інших щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир, визнання права власності на квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння:

- позовною заявою про визнання договорів недійсними, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії, яка подана обвинуваченим ОСОБА_10 до Шевченківського районного суду м.Києва від 10.12.2008 року з відповідними додатками до неї (копії правовстановлюючих документів на спірні квартири);

- рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25.02.2009 року, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково. Визнано недійсними з моменту укладення, укладені 25.12.2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_21 договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та договори укладені 20.10.2008 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_26 на ці ж самі квартири. Визнано право власності за ОСОБА_10 на вказані квартири, які витребувані з володіння ОСОБА_26 на користь обвинуваченого ОСОБА_10 , яке набрало законної сили 28.04.2009 року на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва.

Також вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, які отримані в ході тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року в Солом'янському районному суді м. Києва, а саме - копіями, засвідченими у належний спосіб матеріалів судової справи № 760/12094/13-к (провадження № 1-кп/760/413/13) по обвинуваченню ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , в яких містяться наступні докази:

- протоколи виїмки від 24.12.2008 року, під час якої в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності нерухомого майна» за адресою АДРЕСА_10 здійснено виїмку документів: нотаріально засвідчених копій правовстановлюючих документів та технічної документації на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з документами, на підставі яких видавались довідки-характеристики;

- висновок експерта № 4 від 20.01.2012 року, згідно якого - рукописні тексти у договорах купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (серія ААЕ № 918614 від 26.12.1997, серія НБ № 0822762 від 25.09.1997, серія ВАЕ № 823658 від 10.03.1998; рукописні тексти у довідках форми №3 на квартиру АДРЕСА_11 виконані ОСОБА_14 ;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2013 року, в ході якого свідок ОСОБА_29 вказав на обвинуваченого ОСОБА_10 як на ту особу, яку він у кінці 2007 року бачив разом з ОСОБА_13 поруч з офісом останнього;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2013 року, згідно якого - свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_10 як особу, яку він бачив разом з ОСОБА_41 , та які разом пропонували для продажу квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2013 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_14 вказав на обвинуваченого ОСОБА_10 , як на ту особу, яку бачив в офісному приміщенні ОСОБА_64 , яке розташоване по АДРЕСА_5 ;

- протокол виїмки від 10.07.2012 року, згідно якого у ОСОБА_10 було здійснено виїмку правовстановлюючих документів на спірні квартири;

- протокол виїмки від 14.01.2009 року, в ході якої проведено виїмку у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_65 - примірників договорів купівлі-продажу квартир від 20.10.2008 року ОСОБА_21 - ОСОБА_26 та оригінали документів, на підставі яких вчинялась нотаріальна дія;

- протокол виїмки від 17.12.2011 року, який складено за наслідками проведеної слідчої дії в Київському державному нотаріальному архіві та додатками до нього у вигляді копій правовстановлюючих документів (договори купівлі-продажу від 26.12.1997 та від 25.09.1997 року та інші документи), на підставі яких ОСОБА_10 набув право власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;

- постанова про порушення кримінальної справи № 07-7860 від 22.02.2012 року щодо ОСОБА_14 за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, приводом для порушення якої стала заява ОСОБА_10 від 26.11.2008 року.

- протокол виїмки та огляду від 04.04.2012 року, в ході якої було вилучено у Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації статутні документи ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Легат» та інші правовстановлюючі документи, з яких вбачається, що серед його засновників поряд з іншими був ОСОБА_13 ;

- протокол виїмки від 08.06.2011 року, в ході якої у приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_22 вилучені усі документи, які стали підставою для вилучення 17.10.2008 року з Єдиного реєстру заборон обтяження об'єктів нерухомого майна квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а саме: копія листа банку «Фінанси та Кредит», адресованому усім нотаріальним органам про виключення спірних квартир з Державного реєстру іпотек та зняття заборони; заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна та інші документи;

- копією вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року, яким визнано винуватими та засуджено, зокрема ОСОБА_13 , за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 200 КК України, та ОСОБА_14 за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.358 КК України, та інших.

Вказаним вироком встановлена винуватість ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , особи, судовий розгляд за обвинуваченням якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, та невстановлених осіб організованої групи, зокрема у тому, що ОСОБА_13 у жовтні 2007 року, будучи організатором організованої групи за участю її члена ОСОБА_14 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, справи щодо яких виділені в окреме провадження, вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, одержаних від незаконного відчуження добросовісному набувачу права власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та у подальшому забезпечити повернення майна від сторони правочину шляхом подання позову до суду про визнання правочину недійним та витребування майна на користь особи, судовий розгляд за обвинуваченням якої здійснюється в окремому провадженні, тобто на користь обвинуваченого ОСОБА_10 .

З метою шахрайського заволодіння коштами потенційного покупця на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_13 розробив план, сутність якого полягала у тому, щоб підробити з відома та за сприяння власника вказаного житла його паспорт громадянина України, правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, отримати у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» довідки-характеристики, у подальшому відчужити від імені власника право власності на квартири добросовісному набувачу шляхом використання завідомо підроблених документів, а також забезпечити можливість визнання недійсними у судовому порядку вказаних правочинів та повернення у подальшому вказаного майна.

Цим же вироком встановлено коло осіб, які вчиняли дані злочини, до яких належить особа, судовий розгляд за обвинуваченням якої здійснюється в окремому кримінальному провадження, яким є власник об'єктів злочинних посягань - квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , встановлений механізм вчинення вказаного злочину шляхом підробки правовстановлюючих документів з метою створення видимості непричетності власника майна до вказаного злочину, встановлено спосіб повернення вказаного майна шляхом подання позову до суду з метою визнання правочину недійсним та заволодіння коштами потенційного покупця - потерпілих родини ОСОБА_66 .

Даним вироком встановлено спосіб та механізм підробки паспорту громадянина України ОСОБА_10 , оригінал якого був наданий безпосередньо особою, судовий розгляд за обвинуваченням якої здійснюється в окремому кримінальному провадження, довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ідентифікаційного номеру на його ім'я, правовстановлюючих документів: договору міни 39/100 кв. АДРЕСА_3 від 05.12.1996 року між ним та подружжям ОСОБА_15 , договору купівлі-продажу 34/100 квартири АДРЕСА_3 від 25.09.1997 року з подружжям ОСОБА_16 , договору купівлі-продажу 27/100 кв. АДРЕСА_3 від 26.12.1997 року з подружжям ОСОБА_17 , договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_3 від 10.03.1998 з ОСОБА_67 та бланків довідок форми №3 від 19.12.2007 № 1д-189 Житлово-експлуатаційної контори № 905 та від 19.12.2007 № 3-д-121 на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_13 у грудні 2007 року прибули до офісу останнього за адресом АДРЕСА_5 , де, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_14 у присутності ОСОБА_10 підробляв вищевказані правовстановлюючі документи та довідки форми №3, шляхом внесення до них рукописних текстів.

Вказаний вирок був переглянутий Апеляційним судом м. Києва та ухвалою від 27.12.2017 року вирок був змінений в частині призначеного ОСОБА_13 покарання. Також виключено з мотивувальної частини вироку, зокрема, висновок суду про причетність ОСОБА_10 до придбання шляхом обману (шахрайства) права власності на квартиру АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , що виходить за межі предмету судового розгляду, оскільки ОСОБА_10 обвинувачення у даному кримінальному провадженні не висувалось.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

З огляду на наведені докази суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки сукупність зібраних по справі доказів містить достатньо відомостей, які поза розумним сумнівом вказують, що ОСОБА_10 , будучи власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , вступив в злочинну змову із іншими особами щодо участі у вчиненні шахрайства з цим майном з метою заволодіння грошовими коштами потенційного покупця (добросовісного набувача). З цією метою з відома ОСОБА_10 та за його сприяння здійснено підроблення правовстановлюючих документів на вищевказані квартири та реалізовано це майно ОСОБА_21 , яка у подальшому, не сумніваючись у законності придбання, реалізувала ці квартири ОСОБА_26 та ОСОБА_12 .

Вище наведеним спростовуються доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не надано доказів винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому дій, а також, що вирок суду грунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_14 .

Доводи захисника про відсутність доказів тих обставин, що ОСОБА_10 був раніше знайомий з організаторами злочину ОСОБА_13 або іншими учасниками злочинної групи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_14 , ОСОБА_29 , зміст яких зводиться до того, що ОСОБА_10 і ОСОБА_13 вказані особи при різних обставинах бачили разом за обставин і умов, які вказують, що ОСОБА_13 і ОСОБА_10 були знайомі. З показань зазначених свідків чітко встановлюється зв'язок ОСОБА_10 з організатором організованої групи ОСОБА_13 та учасником цієї групи ОСОБА_14 , які були засуджені у тому числі за вчинення шахрайських дій з квартирами, які належать ОСОБА_10 на праві приватної власності, за його пособництвом.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_40 вбачається, що він бачив ОСОБА_10 та ОСОБА_13 разом біля приміщення БТІ наприкінці 2007 року, де ОСОБА_13 просив допомоги у сприянні прискорення в отриманні довідок характеристик.

Показання свідка ОСОБА_40 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_14 , згідно яких він також бачив приблизно у той самий період спілкування ОСОБА_13 з ОСОБА_68 у присутності ОСОБА_10 . Крім того вказав, що у приміщенні офісу ОСОБА_13 у присутності ОСОБА_10 він заповнював рукописні тексти у документах на квартири, що стали об'єктом шахрайських дій.

Свідок ОСОБА_20 також підтвердив факт знайомства ОСОБА_13 та ОСОБА_24 , окрім того засвідчив суду, що саме ОСОБА_10 демонстрував квартири, щодо продажу яких він робив оголошення в мережі «Інтернет» за проханням ОСОБА_13 .

Такі ж обставини щодо надання саме ОСОБА_10 для огляду квартир, які стали об'єктом шахрайства, повідомила і свідок ОСОБА_69 .

Також свідок ОСОБА_70 у своїх показаннях зазначає про обставини знайомства ОСОБА_10 та його перебування в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , в грудні 2007 року, належність якого ОСОБА_13 підтверджується листом від 19.02.2015 № 2120 (И-2015), направленого на запит слідчого Київським міським бюро технічної інвентаризації, у якому міститься інформація щодо права власності ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Легат» та ОСОБА_13 , який також був і учасником вказаного Товариства, на нежитлове приміщення, загальною площею 1189,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 , з 20.06.2007 року та з 24.12.2007 року відповідно.

Що стосується тверджень адвоката ОСОБА_8 про недопустимість доказів, на яких грунтується оскаржуваний вирок, то слід зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані в тосу числі і з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на вищенаведену норму закону, показання свідка ОСОБА_14 , виходячи лише з того, що він є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні, де ОСОБА_10 був потерпілим, на що вказує апелянт, не можуть бути визнані недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Також слід зазначити, що ті обставини, що ОСОБА_14 знайомий з іншими свідками по справі, зокрема, ОСОБА_71 і ОСОБА_25 , у відповідності до положень ст. 87 КПК України не є підставою для визнання показань цих свідків неналежними доказами по справі. Відомостей чи фактів, які б вказували, що докази (показання свідків ОСОБА_72 та ОСОБА_25 ) були отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, матеріали провадження не містять і захисник про такі не вказує.

При цьому твердження сторони захисту щодо необхідності критичного ставлення до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_29 щодо їх правдивості та достовірності, внаслідок наявності у ОСОБА_14 підстав для обмови ОСОБА_10 , який був заявником та потерпілим у справі, в якій його було засуджено, а ОСОБА_29 виконував функції водія та помічника організатора злочинної групи ОСОБА_13 та на його ім'я реєструвались об'єкти нерухомості, здобуті злочинним шляхом, є надуманими, бо є власними припущеннями захисника, які спростовуються вищенаведеними доказами.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що всі заявлені стороною обвинувачення свідки були безпосередньо допитані в суді, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а надані ними показання узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зокрема - протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно яких кожен з них впізнав ОСОБА_10 та вказав обставини, при яких вони його бачили.

Аналогічним чином вищевказане стосується і показань свідка ОСОБА_20 , який в суді також повідомив, що певні обставини продажу квартир, які є об'єктом шахрайства у даному провадженні, не пам'ятає.

Тож незначні розбіжності у показаннях вказаних свідків, на які вказує захисник в апеляційній скарзі, очевидно пов'язані зі сплином значного часу, але вони не спростовують правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_10 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Що стосується протоколів пред'явлення свідкам ОСОБА_14 , ОСОБА_29 та ОСОБА_20 особи для впізнання за фотознімками, то вказані слідчі дії були проведені з дотриманням вимог ст. 228 КПК України, а протоколи за їх результатами складено відповідно до положень ст.ст. 103-106 КПК України.

При цьому, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням сторони захисту, судом апеляційної інстанції були досліджені вказані протоколи і, зокрема:

- з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2013 за участю свідка ОСОБА_20 вбачається, що свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_10 , вказавши на нього як на особу, якого він бачив разом з ОСОБА_41 та які разом пропонували для продажу квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (т. 4 а.п. 214-215);

- з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2013 за участю свідка ОСОБА_29 слідує, що свідок ОСОБА_29 вказав на ОСОБА_10 як на чоловіка якого він бачив у кінці 2007 року на вулиці поруч офісу ОСОБА_13 разом з останнім, який, як виявилося згодом, є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (т. 4 а.п. 212-213);

- з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2013 за участю свідка (підозрюваного) ОСОБА_14 видно, що свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_10 , як особу, яку бачив в грудні 2007 року в офісі ОСОБА_13 по АДРЕСА_5 (т. 4 а.п. 216-218).

Під час дослідження вказаних протоколів колегія суддів встановила, що істотних порушень норм КПК України в ході проведення цих слідчих дій, які б, відповідно до вимог ст. 87 КПК України, давали підстави вважати протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_29 та ОСОБА_20 недопустимими доказами, відсутні.

Ті обставини, що у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2013 за участю свідка ОСОБА_20 та ОСОБА_29 , останні вказали на ОСОБА_10 , як на особу, якій близько 50 років, хоча за доводами захисника ОСОБА_10 на той час було 40 років, не можуть свідчити про незаконність і неналежність вказаного доказу, оскільки ознака за віком є суб'єктивним оціночним поняттям.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції вищевказані свідки безпосередньо вказали на ОСОБА_10 , як на особу, яку вони бачили при певних обставинах, що детально ними викладено в показаннях при їх допиті.

Доводи захисника, що позиція суду з приводу визнання протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_29 та ОСОБА_20 допустимими доказами суперечить практиці Верховного Суду, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 86 КПК України, допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб'єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.

Для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв'язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

З огляду на відсутність суттєвих порушень норм КПК України при проведенні пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_29 та ОСОБА_20 , а також відповідність протоколів складених за наслідками таких слідчих дій вимогам ст.ст. 103-106 КПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності та допустимості їх як доказу.

Та практика Верховного Суду, на яку посилається захисник, стосується висновків Верховного Суду щодо числених істотних порушень при проведенні такої слідчої дії, як пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.

Наведені ж захисником в апеляційній скарзі порушення є несуттєвими та носять формальний характер.

Що стосується такого доказу, як вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року у справі № 760/12094/13-к, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 354/28/17 від 28 січня 2020 року, процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року у справі № 760/12094/13-к встановлено та підтверджено факт шахрайських дій відносно потерпілого ОСОБА_12 при купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та виготовлені і використанні при цьому завідомо підроблених документів; установлено механізм вчинення цього злочину; причетність до його вчинення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших невстановлених на той час осіб.

І хоча вказаний вирок був частково змінений Апеляційним судом м. Києва та Верховним Судом, однак ці зміни не стосуються встановлених судом обставин, а лише стосуються призначених покарань, а відтак, не має необхідності повторно доводити ті обставини, які вже були встановлені.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо необхідності переоцінки доказів, на підставі яких було вже ухвалено Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року у справі № 760/12094/13-к, є безпідставними.

Отже, сукупність наведених доказів дає підстави для висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена стороною обвинувачення в повному обсязі.

Не спростовують цих висновків і показання обвинуваченого ОСОБА_10 , який за клопотанням сторони захисту був допитаний в суді апеляційної інстанції.

Так, обвинувачений ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції надав показання про те, що в той період разом з братом займався наданням послуг по операціям з нерухомістю та до них звернулися власники квартири АДРЕСА_3 , яка була комунальною квартирою, і вони хотіли роз'їхатися, розселитися.Його брат добре знав ОСОБА_73 і запропонував йому придбати цю квартиру, на що останній погодився. З 1996 по 1998 рік він займався розселенням цих квартир, вони підбирали поетапно власникам особових рахунків квартири і кожен особовий рахунок він оформляв на себе. Коли знаходилися всі квартири, які потрібні власнику особового рахунку, то тільки тоді він перепродавав квартири власнику особового рахунку, а власник особового рахунку переоформляв на нього свій особовий рахунок. Це все було дуже розтягнуто в часі, а ОСОБА_74 людина була зайнята, тому, оскільки стосунки між ОСОБА_75 та його братом були довірливі, то він довірив ці всі операції їм. Там ще була сусідня однокімнатна квартира АДРЕСА_4 і у 1998 році вони цю квартиру також придбали. Він там прописався, тому що там було декілька особових рахунків, і коли всі 3 особових рахунки були вже на ньому, то їх потрібно було об'єднати в один, для чого потрібно було, щоб був один власник і він був там прописаний. В першому договорі купівлі-продажу між ОСОБА_76 та ним, оскільки це була перша купівля і до цього він був прописаний на АДРЕСА_12 , то в цьому договорі вказана його прописка на АДРЕСА_12 , в той час як в підроблених документах стоїть прописка АДРЕСА_13 , а квартира АДРЕСА_4 взагалі придбавалася останньою у 1998 році, тому він аж ніяк не міг там бути прописаний. Після того, коли ці квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 були переоформлені, стояло питання робити там житлове приміщення чи зробити офісне приміщення і було прийнято рішення, що квартира буде залишатися на ньому. ОСОБА_74 не міг вирішити, що робити. Кілька разів він казав брату, щоб переоформити квартиру, ставив питання перед ОСОБА_75 , але відповіді не було. Квартира, коли вже була розселена, стояла пустою. І на початку 2000 років сталося затоплення. У ОСОБА_77 були певні люди, які займалися ремонтами квартир та всім іншим. Вони передали ключі від квартир представнику ОСОБА_77 - ОСОБА_99, і він робив ремонтні роботи, контролював стан квартири та робив оплату комунальних послуг. У 2003 та 2004 роках він взагалі не мав відношення до цих квартир. У 2005 році став депутатом Київської обласної ради і відійшов від спільного бізнесу з братом і не займався цими питаннями. Восени 2008 року йому подзвонив брат і повідомив, що до нього звернувся ОСОБА_74 , якому нібито на якійсь вечірці його знайомі сказали, що придбали велику квартиру-галерею і нібито ця квартира була у будинку АДРЕСА_7 . Після цього він звернувся до нотаріуса і у витягу з реєстрів правочинів було вказано, що дійсно квартира у 2007 році перший раз була переоформлена і у 2008 році другий раз була переоформлена. Після цього вони з братом поїхали відразу до ОСОБА_77 , показали йому цей витяг, що дійсно квартири переоформлені, але вони до цього не мають ніякого відношення. ОСОБА_74 запросив до себе керівника своєї юридичної служби та було прийнято рішення, що цими всіма питаннями буде займатися юридична фірма, котра обслуговувала інтереси фірм ОСОБА_77 . Йому був наданий адвокат ОСОБА_78 і він виконував всі вказівки або рекомендації, як себе вести в ситуаціях. Ним за вказівкою юристів була подана заява про скоєння злочину до міліції і почалося розслідування даної справи. Після цього слідством були встановлені особи, які були причетні до вчинення цього злочину. В цьому кримінальному провадженні він був визнаний потерпілим. В кінці 2012 року кримінальне провадження було завершено, він ознайомився із матеріалами справи. Обвинуваченими проходили ОСОБА_79 , ОСОБА_44 та ще троє. В жодних показаннях ОСОБА_45 він не фігурував, як людина, яка надавала документи або якимось чином була причетна до шахрайських дій з квартирами. На початку 2013 року почалися судові засідання в Солом'янському районному суді м. Києва по обвинуваченню ОСОБА_42 , ОСОБА_45 та інших по шахрайським діям з квартирами, причому там були інші квартири, будинки. Під час засідань, коли ОСОБА_79 був на відеозв'язку, він був допитаний, надавав свої показання як потерпілий. Коли він давав показання, ОСОБА_79 жодного разу не сказав, що він його знає чи він якось причетний. В жовтні 2013 року в іншому кримінальному провадженні ОСОБА_79 несподівано дає показання, що він там також був присутній, що нібито він надавав оригінали документів. Відомості до ЄРДР внеслися пізніше, після того як в судовому засіданні його впізнав ОСОБА_80 і після цього вже був повторно допитаний ОСОБА_79 , і після цього були внесені відомості в ЄРДР про його причетність. Пов'язує це з тим, що на той момент ОСОБА_45 змушували надати показання про його причетність, бо тоді він був у СІЗО. ОСОБА_80 - це був водій ОСОБА_42 , і вони були всі пов'язані між собою. Вважає, що ОСОБА_80 вказав на нього тому, що хотів вигородити ОСОБА_45 , щоб допомогти йому вийти на волю. У 2015 році було відкрито кримінальне провадження стосовно нього. Звернув увагу, що у вироку Шевченківського районного суду м. Києва вказано, що у вироку Солом'янського районного суду м. Києва зазначено, що він причетний до шахрайських дій, але апеляція виключила дане посилання про його причетність. Зазначив, що після того як вони побачили, що квартири продані шахрайським способом, вони також звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з проханням визнати недійсними договори купівлі-продажу, і Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято рішення про визнання цих правочинів недійсними, яке було підтверджено потім апеляційним та Верховним Судом. Все це робилося за вказівкою юристів ОСОБА_77.

Проте, такі показання обвинуваченого спростовуються вищенаведеними доказами по справі, які суд дослідив у відповідності до вимог закону і надав їм належну оцінку. Відомостей, які б давали підстави вважати про наявність наміру у свідків оговорювати ОСОБА_10 матеріали кримінального провадження не містять. Не може свідчити про наявність такого наміру і та обставина, що свідки між собою знайомі. Те, що ОСОБА_14 до жовтня 2013 року не вказував на ОСОБА_10 , як на співучасника, не свідчить про незаконність таких показань.

Таким чином, колегія суддів розцінює показання ОСОБА_10 як спробу захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, всупереч тверджень захисника, суд першої інстанції вжив заходів щодо повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, надав оцінку кожному доказу щодо належності і допустимості, а їх сукупності - з точки зору належності та взаємозв'язку для пийняття відповідного рішення.

Крім того, не вбачається упередженого ставлення Шевченківського районного суду м. Києва щодо обвинуваченого ОСОБА_10 при розгляді кримінального провадження. Також при ухваленні вироку від 30 листопада 2022 року суд детально виклав усю інформацію щодо обставин кримінального провадження, зазначив, на підставі яких доказів було прийнято таке рішення, при цьому детально обгрунтував неможливість посилання на інші докази.

Що стосується відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_25 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_22 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , то, на думку колегії суддів, підстави наведені судом першої інстанції для відмови заслухати запропонованих свідків, були належними, враховуючи обставини справи і виходячи з точки зору їх обсягу та рівня деталізації. Показання зазначених свідків не впливають на висновки суду з приводу винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень.

Як не було встановлено і колегією суддів підстав для допиту вказаних свідків і під час апеляційного розгляду, оскільки захисником не було наведено обгрунтованих доводів щодо необхідності їх допиту на спростування чи підтвердження обставин, що мають значення для даного кримінального провадження.

Вважає колегія суддів безпідставними і викладені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції права ОСОБА_10 на захист.

Згідно приписів ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо,відповідно до вимог ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захист прав обвинуваченого ОСОБА_10 здійснював адвокат ОСОБА_8 .

Зважаючи на те, що захисник ОСОБА_8 не з'являвся в судові засідання, призначені на 06 травня 2022 року, 27 травня 2022 року та 14.06.2022 року, заявляючи клопотання про відкладення судового розгляду до скасування війського стану, у зв'язку з виконанням ним завдань у галузі оборони України, та те, що участь захисника у даному провадження, згідно положень ст. 52 КПК України, є обов'язковою, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити адвоката для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_10 та відкладено судове засідання на 20.06.2022 року.

Проте, 20.06.2022 року захисник ОСОБА_8 в судове засідання не прибув та повідомив, що знаходиться за межами міста Києва і зможе бути не раніше липня 2022 року, а захисник за призначенням ОСОБА_94 у телефонному режимі повідомив, що надіслав клопотання про відкладення судового засідання та надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 23 червня 2022 року.

22 червня 2022 року захисник ОСОБА_94 ознайомився з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі (т. 7 а.п. 67), а 23 червня 2022 року брав участь у судовому засіданні, в якому був допитаний свідок ОСОБА_14 та повторно допитаний потерпілий ОСОБА_12 , у зв'язку з тим, що звукозапис судового засідання відсутній, а надалі судове засідання було відкладено на 01.08.2022 року та судовий розгляд продовжувався за участю захисника ОСОБА_8 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив документи, які підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_95 , як захисника ОСОБА_10 , а також щодо неналежного виконання адвокатом ОСОБА_96 своїх повноважень спростовуюються наступним.

Так, апеляційним судом, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням сторони захисту, були досліджені наявні в матеріалах кримінального провадження:

- клопотання адвоката ОСОБА_95 від 20.06.2022 року, відповідно до якого, 15.06.2022 року його призначено захисником ОСОБА_10 , а тому для надання повноцінного професійного захисту він просить відкласти розгляд справи, призначений на 20.06.2022 року, та надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження (т. 7 а.п. 91);

- розписка адвоката ОСОБА_95 від 22.06.2022 року, згідно якої він ознайомився з матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 в повному обсязі (т. 7 а.п. 67);

- доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 15.06.2022 року № 026-0003725, згідно якого Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві призначив адвоката ОСОБА_95 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_10 (т. 7 а.п. 92);

- журнал судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2022 року, згідно якого адвокат ОСОБА_97 приймав участь в судовому засіданні 23.06.2022 року (т. 7 а.п. 78-86).

Таким чином, з наведеного вбачається, що залучення адвоката ОСОБА_95 в якості захисника ОСОБА_10 було зумовлено винятковими обставинами, адже захисник ОСОБА_8 до суду не прибував і доказів на підтвердження причин неявки не надавав. При цьому, згідно повідомлення захисника ОСОБА_8 , надісланого до суду першої інстанції 20.06.2022 року, він зможе з'явитися в судове засідання не раніше початку липня 2022 року.

Адвокат ОСОБА_94 надав суду документи, які підтверджують його поноваження, як захисника ОСОБА_10 , а саме доручення від 15.06.2022 року № 026-0003725, та сумліно підійшов до виконання своїх професійних обов'язків, про що свідчить клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та розписка, згідно якої ОСОБА_94 з ними ознайомився в повному обсязі, та брав участь у судовому засіданні.

Не погоджується колегія суддів і з посиланнями апелянта на навмисне затягування судом першої інстанції розгляду справи. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції не допускав безпідставного відкладення справи та не вчиняв жодних дій на умисне затягування судового розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення цивільного позову, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Протиправними діями ОСОБА_10 подружжю ОСОБА_66 було спричинено матеріальну шкоду на суму 1 350 000 доларів США, що становить 28 415 106,45 грн. Розмір зазначеної шкоди підтверджується даними, які містяться у договорах купівлі-продажу від 20.10.2008 року.

Потерпілим ОСОБА_12 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 28 415 106, 45 грн. - вартості квартир, якими у шахрайський спосіб, шляхом пособництва, заволодів обвинувачений та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Тож, врахувавши наведені доводи та з огляду на особливо великий розмір спричиненої шкоди, яка до цього часу не відшкодована, втрату житлового приміщення, яке має значну вартість, значні страждання, які довелось пережити подружжю та зокрема потерпілому ОСОБА_50 , значний проміжок часу, більш ніж 10 років, з моменту втрати квартир, враховуючи тривалість страждань з приводу незаконних дій відносно придбаного ними житла, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення цивільного позову та необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 500 000 гривень та матеріальної шкоди у сумі 28 415 106,45 грн.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції розглянув обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 у відповідності до вимог закону, з дотримання принципів рівності сторін, змагальності, безпосередності та всебічності. Також судом були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону України від 01.10.2007 року).

Істотних порушень судом першої інстанції вимог КПК, які б давали підстави для скасування ухваленого ним вироку, колегією суддів не встановлено.

Також колегію суддів встановлено, що судом першої інстанції дотримано загальні засади призначення покарання стосовно ОСОБА_10 . Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого і призначив ОСОБА_10 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яке, на думку колегії суддів, з урахуванням вище зазначених обставин є достатнім для виправлення і перевиховання останнього.

Також колегія суддів погоджується і з рішенням суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки та звільненням його від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

У зв'язку з викладеним колегія суддів, вважаючи вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року законним і обґрунтованим, не вбачає підстав для його скасування.

Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання її копії.

Судді:

___________________ ____________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Попередній документ

117317869

Наступний документ

117317871

Інформація про рішення:

№ рішення:	117317870
№ справи:	760/11528/15-к
Дата рішення:	14.12.2023
Дата публікації:	01.03.2024
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(24.09.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	23.09.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (36)

06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
06.12.2025 07:10	Шевченківський районний суд міста Києва
24.02.2020 15:00	Шевченківський районний суд міста Києва
21.05.2020 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
25.06.2020 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
26.10.2020 11:30	Шевченківський районний суд міста Києва
12.11.2020 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
27.01.2021 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
30.03.2021 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
07.04.2021 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
13.05.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
23.06.2021 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва
29.10.2021 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
29.10.2021 11:30	Шевченківський районний суд міста Києва
17.11.2021 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва
24.11.2021 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва
26.11.2021 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
30.11.2021 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
24.12.2021 08:30	Шевченківський районний суд міста Києва
05.01.2022 10:00	Шевченківський районний суд міста Києва
19.01.2022 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
22.02.2022 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
16.03.2022 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
31.08.2022 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва
01.09.2022 08:00	Шевченківський районний суд міста Києва
27.09.2022 15:30	Шевченківський районний суд міста Києва
07.10.2022 15:00	Шевченківський районний суд міста Києва
13.10.2022 10:45	Шевченківський районний суд міста Києва
29.11.2022 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва