28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 400/3416/20
адміністративне провадження № К/990/31595/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року (колегія у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Шляхтицького О.І.)
у справі № 400/3416/20
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївської міської ради, Постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології,
третя особа - ОСОБА_2 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, у якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 20.12.2019 №56/46 "Про відмову у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Центральному районі м.Миколаєва";
2) скасувати рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 16.12.2019;
3) зобов'язати Миколаївську міську раду, включаючи головуючого на пленарних засіданнях, скликати позачергову сесію міськради, на якій:
- забезпечити, при необхідності використовуючи право зміни голови і членів комісії, виконання постійною комісією міськради рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 щодо прийняття рішення з визначеним судом текстом, а саме погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а також підготовку комісією проекту рішення міськради аналогічного змісту і розміщення його в відповідності з Регламентом на сайті міськради;
- після сплину передбаченого Регламентом 20-денного терміну на наступному засіданні позачергової сесії розглянути погоджений проект рішення міськради і враховуючи, що є її заява про те, що на земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано в встановленому законом порядку, що є погодження постійної комісії, тобто виконані всі умови визначені законом, прийняти рішення про надання їй земельної ділянки у власність.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до Миколаївського міського голови із заявою, в які просила оформити правові документи на земельну ділянку, орієнтовною площею 107 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в її користуванні для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які належать їй на праві приватної власності, та передати земельну ділянку у власність.
3. Рішенням постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології (далі - Постійна Комісія), оформленим протоколом від 26.06.2017 №54, надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, орієнтовною загальною площею 100 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 20.04.2004 №22/8, з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 №15-1098. Також вирішено уточнити площу земельної ділянки проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
4. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №488/3349/17, визнано нечинним рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 №54 щодо виготовлення повторного проекту землеустрою. Зобов'язано Комісію у передбачений законодавством строк погодити приватизацію земельної ділянки за вже наявним проектом землеустрою. Зобов'язано Миколаївського міського голову в місячний строк винести питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради.
5. 16.12.2019 Постійна комісія прийняла рішення, якою рекомендувала відмовити у передачі у власність земельної ділянки площею 107 кв.м ОСОБА_1 з підстав порушення вимог ст.ст. 20, 79-1, 118 ЗК України та невиконання умов, зазначених у п.2 рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2017 № 26/4.
6. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2017, з урахуванням рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17, що набрало законної сили 25.06.2019, земельно-кадастрової інформації, рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 №56/46 відмовлено у передачі у власність земельної ділянки площею 107 кв.м. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
7. Не погоджуючись з рішеннями відповідачів, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що постійна комісія під приводом необхідності повторної розробки проекту землеустрою незаконно відмовила у приватизації земельної ділянки. Корабельний районний суд м.Миколаєва зобов'язав постійну комісію погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а міського голову в місячний термін винести питання про приватизацію землі на розгляд сесії міськради.
Постійна комісія замість прийняття рішення з текстом, визначеним судом, а саме "погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою", прийняла рішення взяти рішення суду до відома, тобто відмовилась його виконувати, що і стало підставою для звернення до суду.
Оспорювані у цій справі рішення та дії відповідачів стосуються виконання судового рішення в адміністративній справі Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 №488/3349/17. В судовому засіданні позивачка пояснила, що на виконання вищезазначеного рішення судом вже тривалий час розглядається заява в порядку ст.382 КАС України, з якою звернулася 19.05.2020. Ухвали суду з цього питання не прийнято.
Стосовно звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України позивачка зазначила, що з такою заявою не зверталася, оскільки за наслідками розгляду такої заяви протягом 10 днів та в порядку письмового провадження неможливо скасувати рішення Миколаївської міської ради. Тому питання скасування спірного рішення Миколаївської міської ради повинно бути розглянуто за правилами загального позовного провадження. Позивачка вважає, що навіть, якщо б вона звернулася до місцевого суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, то за наслідками розгляду цієї заяви суд може винести відповідно до ст.249 КАС України окрему ухвалу, яка не є інструментом примусу, а є рекомендацією. Тому позивач вважає, що єдиним можливим і законним способом захисту її порушених прав є звернення саме до адміністративного суду в загальному позовному провадженні з позовом про скасування рішення Миколаївської міської ради, яким відмовлено у передачі у власність земельної.
9. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення Миколаївською міською радою прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, інші позовні вимоги стосуються виконання рішення суду. КАС України не передбачено можливість виконання рішення суду шляхом прийняття іншого рішення суду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
11. Суд виходив з того, що відмова відповідача у передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Центральному районі м. Миколаєва для оформлення права власності на неї порушує право позивача на користування даною земельною ділянкою. У цій справі позивач фактично оскаржує протиправність рішення міської ради стосовно відмови у передачі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, який вже перебуває у її приватній власності, у зв'язку із чим відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у позивача як власника відповідної споруди виникає право на отримання у власність земельної ділянки, на якій вона розташована.
Суд першої інстанції визначив, що предметом судового розгляду є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права власності на земельну ділянку під належною їй на праві приватної власності житлової будівлі, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
12. Апеляційний суд переглядав ухвалу від 29.02.2021 і погодився з доводами скарги ОСОБА_1 про те, що оспорювані за позовом у цій справі рішення та дії відповідачів стосуються виключно виконання судового рішення в адміністративній справі №488/3349/17.
Суд взяв до уваги, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (ст. ст. 382, 383), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.
Публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем є вирішеним. Відповідне судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент звернення із позовом у цій справі.
Наведене свідчить про відсутність у суду процесуальної можливості вирішити віднесення вимог позивача, що стосуються протиправності дій та рішень суб'єкта владних повноважень, прийнятих або вчинених на виконання рішення суду, до предметної підсудності іншого суду та розгляду за правилами іншого судочинства, незалежно від того у якій формі відбулось звернення у даній справі (в порядку позовного провадження чи шляхом подання відповідної заяви).
Не дотримання особою порядку (форми) звернення із відповідною заявою може бути підставою для відмови у її задоволенні, що не впливає на юрисдикційну належність розгляду таких заяв.
Суд апеляційної інстанції вважав, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, а тому скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2022, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, відмовив у задоволенні позову.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що незгода позивача із способом та порядком виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17 не може бути предметом нової справи, оскільки стосується виконання вже розглянутої і вирішеної справи №488/3349/17.
Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 27.08.2021 у справі № 420/6968/20.
Спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 року по справі №488/3349/17, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.
15. Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачами, у тому числі щодо міської ради, є вирішеним в адміністративній справі №488/3349/17. Відповідне судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент звернення із позовом у цій справі. При цьому, прийняття міською радою рішення поставлено в залежність від позитивного вирішення (на користь позивачки) питання стосовно погодження відповідною Комісією приватизації земельної ділянки під об'єктом, що належить позивачці, за вже наявним проектом землеустрою.
Вирішення спору у цій справі по суті позовних вимог призведе до повторного надання правової оцінки як обставинам так і обґрунтованості вимог позивачки щодо приватизації земельної ділянки, які досліджені та розглянуті в іншій справі.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову.
17. Як на підставу касаційного оскарження позивачка покликається на те, що, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення міськради від 20.12.2019, суди проігнорували постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №488/3349/17, порушили вимоги ст.ст. 14, 20, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317, п. 8 ч. 3 ст. 322 КАС України.
У міської ради є проект землеустрою земельної ділянки під її будинком, виготовлений у 2004 році. Після прийняття 16.12.2019 постійною комісією рішення про відмову у погодженні приватизації згідно з ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України матеріали з приватизації відповідно до ч. 8 ст. 119 Земельного кодексу України мали бути їй повернуті та не розглядатися на сесії Миколаївської міської ради.
Позивачка також покликається на порушення регламенту: проект рішення був опублікований за один день до сесії, депутати не мали змоги з ним ознайомитися. Постанова суду апеляційної інстанції від 31.08.2022 заблокувала приватизацію земельної ділянки.
18. Ухвалою від 17.01.2023 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
19. Підставою для відкриття касаційного провадження є доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
20. Копію касаційної скарги Миколаївська міська рада отримала 01.02.2023, проте відзиву не надала. 20.07.2023 надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі, в цій заяві також відповідач покликався на правомірність оскаржуваних рішень.
21. Скаржниця також просила розглядати справу без її участі.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
24. Положеннями ст. 383 КАС України встановлено особливий порядок розгляду заяв позивача щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
25. Частиною 1 вказаної статті встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
26. Норма ст. 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються (постанова Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 295/13613/16-а.
27. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
28. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
29. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
30. Отже, судове рішення виконується безпосередньо, і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
31. У справі, що розглядається, на виконання рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17 Постійною комісією було прийнято рішення №117 від 16.12.2019 та рішення Миколаївської міської ради №56/46 від 20.12.2019, які оскаржуються позивачем у цій справі. Оспорювані у цій справі рішення та дії відповідачів прийняті (вчинені) на виконання судового рішення в адміністративній справі Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 №488/3349/17.
32. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17, яке набрало законної сили.
33. У спірних відносинах є обставини, з якими ст.ст. 382,383 КАС України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
34. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він міг звернутися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України із відповідними заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
35. У зв'язку з цим вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
36. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 у справі №640/23020/19.
37. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на виконання вищезазначеного рішення судом вже тривалий час розглядається заява позивачки в порядку ст.382 КАС України, з якою вона звернулася до суду ще 19.05.2020, та ухвала суду з цього питання не прийнята. Тривалий розгляд такої заяви не є підставою для подання окремого позову.
38. Суд враховує і те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на час касаційного перегляду цієї справи рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №488/3349/17 скасовано постановою Верховного Суду від 12.12.2022, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
39. За наслідками нового розгляду справи №488/3349/17 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у задоволенні позову відмовлено. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення набрало законної сили 01.08.2023.
40. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.07.2023 у справі № 488/3349/17 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 відмовлено, оскільки обов'язок Миколаївського міського голови щодо внесення питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради в місячний строк, який був покладений на нього судовим рішенням, на даний час не існує через скасування цього судового рішення.
41. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду. Всі доводи позивача зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду справи саме в рамках перевірки належності виконання рішення у справі №488/3349/17.
42. За правилами п.5 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
43. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі. зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, в зв?язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
44. З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
45. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі №170/167/17, від 31.01.2022 у справі № 400/822/20, від 20.04.2022 у справі № 233/3744/17, від 30.06.2022 № 818/1346/16, від 18.01.2024 у справі №160/2888/23.
Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі №400/3416/20 скасувати.
Провадження у справі №400/3416/20 закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб