28 лютого 2024 року
м. Київ
справа №804/7439/17
касаційне провадження № К/9901/53040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стандарт" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стандарт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними дії Управління щодо нарахування податкових зобов'язань Товариству відповідно до податкових повідомлень-рішень від 25.07.2017 №0010061400, №0010041400; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 №0010061400, №0010041400.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючий орган безпідставно, всупереч положенням Податкового кодексу України, (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та з порушенням строків, визначених пунктом 86.8 статті 86 ПК України, прийняв податкові повідомлення-рішення, якими повторно нарахував грошові зобов'язання, які раніше вже були нараховані і скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №804/768/17.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2017 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 25.07.2017 №0010061400, №0010041400. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом першої інстанції частині, суд виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки ним порушено строки направлення податкового повідомлення-рішення, визначені пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій контролюючого органу щодо нарахування податкових зобов'язань платнику згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскарженню підлягають саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не дії по їх прийняттю, що розглянуто судом у даній справі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач мав повноваження приймати податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки у зв'язку із змінами у чинному законодавстві, а ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, яка до 01.01.2017 мала повноваження проводити перевірки та приймати податкові повідомлення-рішення, на час прийняття податкових повідомлень-рішень вперше (10.01.2017), була позбавлена таких повноважень, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки були скасовані у судовому порядку, що слугувало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом обласного рівня. Порушення контролюючим органом строків прийняття податкових повідомлень-рішень не є підставою для їх скасування у даному випадку, з урахуванням встановлених судовим рішенням у справі №№804/768/17 обставин щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та правомірності висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та формування показників свого податкового обліку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог пункту 58.1 статті 58, пункту 86.8 статті 86 ПК України, пунктів 1, 4-7 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Міністерством фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254, оскільки ним порушені підстави, порядок та строки складання і направлення таких податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.02.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У даній справі суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 09.12.2016 №747, на виконання отриманої ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О.А. від 16.11.2016 в рамках кримінального провадження №32015040650000021, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", ТОВ "Юніт Інвест", ТОВ "Джеміус", ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "АРТ-фінанс", ТОВ "Глорія Лайн", ТОВ "Варкас", ТОВ "Велар-Д", ТОВ "Велтрейд-М", ТОВ "Консал Трейд", ТОВ "КСВ-Груп", ТОВ "Маркаса", ТОВ "ТПК Брокінвест", ТОВ "Трейд Комп", ТОВ "Фін Код", ТОВ "Флеш систем", ТОВ "Комред", ТОВ "ТД "Агас", за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.12.2016 №2353/04-65-14-00/25513947 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами з придбання товару по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників за період лютий - грудень 2014 року;
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 1815812,00 грн за 2014 рік;
пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 2017568,00 грн, в тому числі по періодах: за червень 2014 року на суму 109446,00 грн; за серпень 2014 року на суму 46073,00 грн; за вересень 2014 року на суму 431281,00 грн; за жовтень 2014 року на суму 338794,00 грн; за листопад 2014 року на суму 438207,00 грн; за грудень 2014 року на суму 653767,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017:
№0000071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3026352,00 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 2017568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1008784,00 грн;
№0000051400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718,00 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 1815812,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906,00 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями, Товариство у січні 2017 року звернулось до суду з адміністративним позовом про їх скасування, за результатами розгляду якого Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13.04.2017 у справі №804/768/17, яка набрала законної сили 11.05.2017, скасував податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000071400, №0000051400.
За результатами розгляду справи №804/768/17, суд дійшов висновку, про правомірність встановлених порушень законодавства з боку Товариства по взаємовідносинах із контрагентами за перевіряємий період, про правомірність розрахунку та застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, проте податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000071400, №0000051400 прийняті неповноважною на те особою - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, оскільки у зв'язку із змінами у чинному законодавстві з 01.01.2017 повноваженнями щодо прийняття податкових повідомлень-рішень наділені податкові інспекції обласного рівня.
Також, суд роз'яснив право контролюючого органу обласного або центрального рівня прийняти нові податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, оформленої вказаним вище актом перевірки, у встановленому податковим законодавством порядку.
На виконання зазначеного рішення суду та на підставі висновків акта перевірки відповідачем 25.07.2017 прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017:
№0010061400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3026352,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 2017568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1008784,00 грн;
№0010041400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1815812,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906,00 грн.
Правомірність прийняття контролюючим органом вказаних податкових повідомлень-рішень, є предметом спору у цій справі.
Не заперечуючи висновки акту перевірки, які вказують про заниження підприємством податкових зобов'язань, підставами позову та обґрунтуванням касаційної скарги Товариство визначило те, що оскаржені рішення прийнятті не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки, за позицією позивача, відповідач не мав для цього правових підстав, визначених у пункті 58.1 статті 58 ПК України, а також те, що податкові повідомлення-рішення прийнятті з порушенням строків, визначених пунктом 86.8 статті 86 ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Так, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Зазначене свідчить, що встановлений перевіркою факт заниження платником податків податкових зобов'язань є підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.3 статті 41 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) ПК України доповнено статтею 19-3, відповідно до якої: державні податкові інспекції:
19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;
19-1.1.2. контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;
19-1.1.22. здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів;
19-1.1.34. забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
19-1.1.48. здійснюють інші функції, визначені законом.
Натомість, відповідно до статті 19-3 ПК України з 01.01.2017 року податковим інспекціями залишені повноваження лише зі здійснення сервісного обслуговування платників податків, зареєстрованих у відповідній податковій інспекції, а саме: 19-3.1. Державні податкові інспекції:
19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;
19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;
19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;
19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
З наведеного вбачається, що Законом №1797-VІІІ, внесені зміни до ПК України, в тому числі і в частині розмежування з 01.01.2017 обов'язків державних податкових інспекцій та контролюючих органів обласного рівня щодо проведення перевірок та складання рішень за результатами проведених перевірок, зокрема, функцію контрольно-перевірочної роботи та складання рішень за результатами проведених перевірок закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.
Відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який розроблено відповідно до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу (пункт 6 Порядку); податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання (пункт 7 Порядку).
При цьому статтею 102 ПК України встановлений строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків, який складає 1095 днів.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Колегія суддів враховує, що перевірку проведено ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до 01.01.2017, а рішення за результатами такої перевірки прийнято контролюючим органом після 01.01.2017, та зазначає, що не може погодитись із доводами скаржника про відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та пропуск відповідачем строку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав того, що вони фактично прийняті на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №804/768/17. Так, у зазначеній постанові суд дійшов до висновку, що оскільки перевірка відбулась 22.12.2016, то її проведення посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є правомірним та таким, що відповідало вимогам ПК України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, та ухвалі слідчого судді, однак, податкові повідомлення-рішення №0000071400, №0000051400 були прийняті 10.01.2017 у період дії нової редакції ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VІІІ, яким виключені повноваження державних податкових інспекцій щодо винесення податкових повідомлень-рішень. Суд вказав про правомірність встановлених порушень законодавства з боку платника по взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами за перевіряємий період, про правомірність розрахунку та застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, однак, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000071400, №0000051400 прийняті неповноважною на те особою - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Суд касаційної інстанції приймає до уваги встановлені судом обставини у цій постанові, яка не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили 11.05.2017, та враховує, що у вказаній постанові суд роз'яснив право контролюючого органу обласного або центрального рівня винести нові податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, оформленої актом від 22.12.2016 №2353/04-65-14-00/25513947, у встановленому податковим законодавством порядку.
Крім того, у даному випаду процедурні порушення, допущені контролюючим органом, який згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України здійснює контроль за сплатою усіх податків, щодо строків складання податкових повідомлень - рішень, що передбачені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не звільняє платника від обов'язку сплатити грошові зобов'язання, нараховані контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, правомірність яких встановлена судовим рішенням, яке не оскаржувалося позивачем.
За таких обставин, ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини, зокрема, що підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень слугували висновки акта перевірки, за результатами якого контролюючим органом своєчасно було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000071400, №0000051400, які у подальшому скасовані за рішенням суду саме з підстав прийняття неуповноваженим органом та у цій справі позивач не порушує питання правомірності висновків акта перевірки, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у цій справі.
Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Стандарт" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова