28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 200/4177/23
адміністративне провадження № К/990/5836/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №200/4177/23 за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби, солдата стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 згідно поданих рапортів від 07 червня 2023 року та 02 липня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт солдата стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 07 червня 2023 року та 02 липня 2023 року, та звільнити його з військової служби.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапорту від 07 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 07 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі №200/4177/23 - скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
15 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника позивача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №200/4177/23.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також вказує, що ця справа має виняткове значення для позивача.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено обставини справи із цитуванням правових норм та фактично висловлено незгоду із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій. Проте, норму права (пункт, частину, статтю), застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник чітко не зазначив, як і не конкретизував, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який одночасно відсутній у рішеннях Верховного Суду, як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Скаржник у касаційній скарзі також посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що ця справа має виняткове значення для позивача.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №200/4177/23 за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко