28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 480/7674/22
адміністративне провадження № К/990/5404/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №480/7674/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невинесення наказів про нарахування та виплату позивачу у період, починаючи з 24 лютого 2022 року та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 1 Постанови №168;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 1 Постанови №168;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01 липня 2022 року і до дати прийняття рішення судом першої інстанції у цій справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01 липня 2022 року і до дати прийняття рішення судом першої інстанції у цій справі, як такому що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою №168, за період з 25 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року, 02 травня 2022 року, 05 травня 2022 року, 09 травня 2022 року,12 травня 2022 року, 14 травня 2022 року, 04 червня 2022 року, 22 червня 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 за період з 25 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року, 02 травня 2022 року, 05 травня 2022 року, 09 травня 2022 року,12 травня 2022 року, 14 травня 2022 року, 04 червня 2022 року, 22 червня 2022 року з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №480/7674/22 повернуто особі, яка її подала, на підставі статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 25 грудня 2023 року, у встановлений судом строк.
13 лютого 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №480/7674/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
При цьому обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що заявник формально процитував пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, пославшись на нього як на підставу касаційного оскарження, а належного обґрунтування не навів.
Також на обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження скаржник зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Проте така підстава не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, оскільки за нормами частини п'ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, однак скаржник так і не враховав зауважень, викладених Верховним Судом в ухвалі від 25 грудня 2023 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №480/7674/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко