28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/20101/23
адміністративне провадження № К/990/6105/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 520/20101/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, в розмірі 2102,00 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за періоди: з 19 травня 2022 року по 08 грудня 2022 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розмірі 2102,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 379462.96 грн, з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року в розмірі 313817,69 грн з утриманням з них сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників судів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року частково задоволено позов.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: з травня 2022 року по грудень 2022 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з травня 2022 року по грудень 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року - 2481 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №520/20101/23 - задоволено частково.
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №520/20101/23 - залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №520/20101/23 - скасовано в частині визнання протиправними дій та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 19 травня 2022 року по 07 грудня 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року - 2481 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 19 травня 2022 року по 07 грудня 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року - 2481 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №520/20101/23 - залишено без змін.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №520/20101/23 - залишено без змін.
16 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №520/20101/23.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «а» пункту частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та вказує, що немає єдиних висновків щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1082-IX в частині можливості визначення розміру суддівської винагороди на підставі застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні.
Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Окрім цього, слід звернути увагу скаржника на те, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22 та від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2 270,00 грн), та 01.01.2022 (2481,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1082-IX та Закону №1982-IX, була неправомірною.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без посилань на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №520/20101/23.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №520/20101/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко