28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 280/546/22
адміністративне провадження № К/990/43860/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/546/22
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (головуючий суддя: О. О. Артоуз) від 28 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Н. А. Олефіренко, Л. А. Божко, А. В. Суховаров) від 22 листопада 2023 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (далі - ТОВ «ЗЗЕМ», позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, яким позивачу зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 498 099,00 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 498 099,00 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «ЗЗЕМ» діяло добросовісно, розумно та з належною обачністю, всі господарські операції спричинили реальну зміну активів, що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, а також спростовує висновок ГУ ДПС у Запорізькій області про нереальність вчинених угод, а також про порушення ТОВ «ЗЗЕМ» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 498 099,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданої ТОВ «ЗЗЕМ» Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року, позивачем розраховано різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного періоду звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації), позитивне значення яких складає 1 146 834 грн.
9. Виходячи з того, що граничний термін подання Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року сплинув 20 серпня 2021 року, відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ЗЗЕМ», оформлене наказом № 2880-п від 24 вересня 2021 року, з порушення строку, встановленого нормами ПК України.
10. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області підписано наказ від 24 вересня 2021 року № 2880-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запорізький завод електричних машин» (ЄДРПОУ 35300261) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення (червень 2021 року) та поданих уточнюючих розрахунків.
11. Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запорізький завод електричних машин» (ЄДРПОУ 35300261) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від'ємного значення з додатку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення (червень 2021 року) та поданих уточнюючих розрахунків від 13 жовтня 2021 року № 9709/08-01-07-05/35300261 вказано, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларування за липень 2021 року Декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ТОВ «ЗЗЕМ» (ЄДРПОУ 35300261) пунктом 198.1, пунктом 198.2, пунктом 198.3, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним: завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 498 099 грн.
12. Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 29 жовтня 2021 року № 29/10-01ю, але комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків ГУ ДПС у Запорізькій області визначила висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам законодавства.
13. За результатами розгляду акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, яким зменшено позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 498 099,00 грн.
14. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
16. При цьому, судами зауважено, що висновки акта перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником. Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.
17. Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
18. Судами також зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
19. Не прийнято до уваги посилання відповідача на недоліки в окремих первинних документах, вказавши, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
20. Щодо недоліків товарно-транспортної накладної, судами зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного вказано, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 804/4874/16).
21. Відтак, на підставі викладеного, суди визнали, що оскільки відповідач, відповідно до покладеного на нього обов'язку встановленого статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростував доводи позивача, не навів аргументів, щодо фіктивності господарської операції, то суди дійшли висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
24. У розрізі заявлених підстав касаційного оскарження відповідач вказує на те, що суди застосували норми права, зокрема, статті 134, 138, 139, підпункти 198.1-198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, без урахування висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 803/1443/16, від 20 жовтня 2022 року у справі № 620/3716/18, від 13 липня 2022 року у справі № 300/1664/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 440/1390/20, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/12509/18 та іщі. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
25. Проте судами не враховано доводи контролюючого органу щодо, неможливості здійснення господарських операцій з постачання товару (робіт, послуг) від ТОВ «ДІЗЕЛ», та послуг з транспортування ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО» до ТОВ «ЗЗЕМ», які свідчать наступні факти:
- невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг);
- відсутність можливості виконання операцій з виготовлення комплектуючих та запчастин наявним трудовим ресурсом;
- відсутність можливості виконання господарських операцій за відсутності основних засобів, обладнання, матеріалів та ресурсів, необхідних для виготовлення продукції;
- відсутність можливості зберігання матеріалів та готової продукції (власних/орендованих складських приміщень, необхідних умов і засобів для виконання робіт/надання послуг);
- відсутність документального підтвердження реального здійснення господарських операцій;
- відсутність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій.
26. Водночас, у розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази.
27. У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ДІЗЕЛ» та ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО», а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
30. За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
31. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
32. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
33. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
34. Згідно з абз. А пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю
35. Приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
36. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
37. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
38. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
39. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
40. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
41. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
42. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
43. За приписами статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
44. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
45. Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
46. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
47. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
49. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
50. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
51. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
52. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
53. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
54. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
55. Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
56. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
57. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
59. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ДІЗЕЛ» та ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО».
60. Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ДІЗЕЛ» (Підрядник) укладений Договір № 05/05-01 від 05 травня 2021 року про надання послуг, пункт 1.1 якого передбачає, що Підрядник зобов'язується на свій ризик із власних матеріалів за завданням Замовника надати послуги з виготовлення комплектуючих (запчастин) для виконання робіт з комплектації та/або ремонту електричних двигунів відповідно до специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
61. Умовами Договору № 05/05-01 від 05 травня 2021 року передбачене надання послуг (виконання робіт) на території Підрядника ТОВ «ДІЗЕЛ» (пункт 3.1 договору). Доставка отриманих в результаті надання послуг комплектуючих (запчастин) здійснювалась за рахунок Замовника вантажним транспортом, при цьому послуга надавалась ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО» за відповідними договорами № 09/06-01 від 09 червня 2021 року та № 16/06-01 від 16 червня 2021 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 09/06 від 09 червня 2021 року та № 16/06 від 16 червня 2021 року.
62. Специфікацією № 1 від 05 травня 2021 року та специфікацією № 2 від 18 травня 2021 року до Договору № 05/05-01 від 05 травня 2021 року між Сторонами було узгоджено надання послуг ТОВ «ДІЗЕЛ» з виготовлення комплектуючих та запчастин до електричних двигунів, та як встановлено судами, вказані послуги були надані у повному обсязі, у встановлені строки, зауважень щодо якості наданих послуг ТОВ «ЗЗЕМ» не має.
63. Факт надання послуг:
за специфікацією № 1 від 05 травня 2021 року підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09 червня 2021 року № 0085/1 на суму 688 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 114666,67 грн. та № 0085/2 на суму 710000,00 грн. у т.ч. ПДВ 118333,33 грн.;
за специфікацією № 2 від 18 травня 2021 року підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 червня 2021 року № 0091/1 на суму 7000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 116666,67 грн., № 0091/2 на суму 642 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 107133,33 грн., № 0091/3 на суму 185 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 30833,33 грн., № 0091/4 на суму 40592,00 грн., в т.ч. ПДВ 6765,33 грн.
64. Оплата за надані послуги ТОВ «ДІЗЕЛ» була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 194 від 23 червня 2021 року та № 267 від 22 липня 2021 року; оплата ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО» за надані транспортні послуги була здійснена за платіжними дорученнями № 196 від 23 червня 2021 року та № 201 від 24 червня 2021 року.
65. Отримані в процесі надання послуг комплектуючи (специфікація № 1 від 05 травня 2021 року) були використанні ТОВ «ЗЗЕМ» при доукомплектуванні електродвигуна СДМ5-1250-32-6УХЛ згідно з умовами специфікації № 2 від 09 березня 2021 року до контракту № 955 від 11 червня 2020 року, укладеного з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Отримані в процесі надання послуг запчастини (специфікація № 2 від 18 травня 2021 року) були поставлені ТОВ «ЗЗЕМ» контрагенту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на виконання умов специфікації № 3 від 18 травня 2021 року до контракту № 955 від 11 червня 2020 року.
66. На думку судів попередніх інстанцій, зазначене підтверджує використання отриманих від ТОВ «ДІЗЕЛ» послуг в звичайній господарській діяльності позивача, що спричинило реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання.
67. На підтвердження та оприбуткування факту надання послуг з перевезення ТМЦ, позивачем надані Акти надання послуг № 1051 від 09 червня 2021 року та № 1064 від 16 червня 2021 року, підписані між Виконавцем ТОВ «ІНТЕРБУД-АВТО» (Перевізником) та ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН» (Замовником, позивач), які є підставою для включення понесених витрат із транспортування товару до витрат господарської діяльності підприємства.
68. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
69. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
70. Як свідчать матеріали справи, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що: в ході проведення перевірки отримано податкову інформацію, яка свідчить про відсутність реального характеру вказаних господарських взаємовідносин; не підтверджено факт транспортування (зокрема, ТТН містить недоліки у їх оформленні, а саме відсутні підписи та печатка перевізника і підписи водія/експедитора, який перевозив вантаж, а також відсутні підписи та прізвище бухгалтера (матеріально-відповідальної особи, яка веде облік товарних запасів на складі підприємства)) та зберігання товарів; перевіркою не підтверджено реальність проведення операцій в зв'язку з відсутністю у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарсько діяльності, зокрема, відсутності основних засобів, обладнання, матеріалів та ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів (паспорти) якості виробника товару.
71. Крім того, як стверджував відповідач на протязі усього розгляду справи, відповідно до ТТН від 09 червня 2021 року № 09/06, адреса розвантаження вказана: м. Кривий Ріг, вул. Збагачувальна, 57, проте за вказаною адресою у ТОВ «ЗЗЕМ» (позивач) відсутні складські приміщення та виробничі потужності.
72. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару; яким чином здійснювалася передача товару; де зберігався цей товар; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.
73. Як свідчать матеріали справи в судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено обставин фактичного виконання вказаних угод.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов'язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій.
74. Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному випадку з огляду на специфіку правовідносин, вимагає ретельної перевірки обставин виконання спірних операцій з наданням оцінки всім наведеним у акті перевірки твердженням відповідача, яким він обґрунтовував неправомірне формування податкового кредиту та доводам позивача, якими він спростовує ці висновки. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами.
75. Водночас відхиляючи доводи відповідача щодо недоліків у заповненні товарно-транспортної накладної, суди вказали, зокрема, що недоліки в їх оформленні чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами.
76. Дійсно, наявність або відсутність окремих документів, а також незначні недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.
77. Одне лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару чи недоліки в їх заповненні не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася.
78. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документів, що супроводжує вантаж при транспортуванні, не може свідчити проти факти поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.
79. Враховуючи, що у частині наданих позивачем ТТН відсутні підписи та печатка перевізника і підписи водія/експедитора, який перевозив вантаж, а також відсутні підписи та прізвище бухгалтера (матеріально-відповідальної особи, яка веде облік товарних запасів на складі підприємства), такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об'єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у ТТН щодо зафіксованої в них господарської операції. Таку ТТН за формою без належного підтвердження та засвідчення міг скласти хто завгодно, будь яка зацікавлена особа.
80. Відповідно до абзаців двадцять п'ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
81. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
82. Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
83. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
84. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
85. Разом з тим, наявність первинних документів є обов'язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
86. Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21.
87. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
88. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
89. Таким чином, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, наявність та належне оформлення товарно-транспортної накладної є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
90. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий "обрив" ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.
91. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов'язання.
92. З'ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
93. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
94. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
95. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
96. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.
97. Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
98. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
99. Отже, суди не вивчили повний комплекс доказів, необхідних для підтвердження фактичності та законності укладення та виконання кожної з угод, кожна з яких має свої особливості, пов'язані з необхідністю розрахунку спірного податкового зобов'язання.
100. Маючи на увазі викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися чи відхилити висновки судів попередніх інстанцій. Відсутність правової оцінки таких обставин, які є суттєвими для вирішення справи та є предметом доказування, свідчить про порушення судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Суди не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин справи, включаючи виявлення та витребування доказів, і це стосується як власної ініціативи, так і вимог до їхнього забезпечення, що вимагає скасування ухвалених судових рішень у справі.
101. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
102. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
103. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
104. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
105. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
106. З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційних скарг є частково обґрунтованими.
107. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 280/546/22 скасувати, а справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов