про відмову у відкритті касаційного провадження
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа №400/10758/23
адміністративне провадження № К/990/5543/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року
у справі №400/10758/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інший осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова КМУ №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати. підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки рік для проведення з 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, положень Постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати. підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії у розмірі, визначеному у згідно Додатку 1 до телеграм №248/1210 від 04 березня 2022 року та Додатку 1 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та 01 лютого 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, положень Постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати. підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки рік для проведення з 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, положень Постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати. підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та 01 лютого 2023 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 05 лютого 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Копія ухвали від 27 грудня 2023 року надійшла в особистий кабінет через підсистему "Електронний суд" 27 грудня 2023 року о 17:08, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
04 січня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, необхідних для сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №400/10758/23 повернуто особі, яка її подала.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 169, 298 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув апеляційну скаргу, оскільки не врахував, що майновий стан відповідача, як розпорядника коштів другого рівня, не дав можливості своєчасно, у встановлений судом строк, сплатити судовий збір. Своєчасна сплата судового збору не залежить виключно від ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки можливість сплати судового збору виникає лише після надходження коштів на рахунок його від розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України. На думку відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 вжив всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно пункту 7 статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що саме на заявника клопотання про відстрочення сплати судового збору покладається обов'язок щодо доведення фактів з якими він пов'язує необхідність звернення з таким клопотанням; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору не було подано достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання, що й стало підставою для відмови у його задоволенні та повернення апеляційної скарги.
При цьому, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги колегією суддів було досліджено виписку з Системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої вбачалась наявність коштів.
Колегія суддів зауважує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що відповідачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд також вважає, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, з огляду на обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити перерозподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений судом строк не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору не було підтверджено належними та допустимими доказами.
Відтак, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06 вересня 2023 року у справі №380/10699/23 та від 07 вересня 2023 року у справі №380/5859/23.
Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 5 частини 1, частиною 2 статті 333 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №400/10758/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа