28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 240/7641/22
адміністративне провадження № К/990/25350/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 240/7641/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 21.03.2022 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суд від 16.09.2022, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 21.03.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.03.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення в частині визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону № 796-XII, який на її думку має дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, а не двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 01 січня календарного року як вказали суди, скасувати.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 поновлено позивачу строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень та відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою.
27.02.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить прийняти його відмову від касаційної скарги. Наслідки відмови від касаційної скарги позивачу зрозумілі.
Відповідно до частин 3, 5, 6 статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження.
У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.
В межах цієї справи заяв про приєднання до касаційної скарги до Суду не надходило.
Відтак, є достатні правові підстави для прийняття відмови позивача від касаційної скарги і, як наслідок, закриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 337, 339, 345 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Прийняти відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 240/7641/22.
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 240/7641/22.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Судді: Н.В. Коваленко
C. Г. Стеценко