П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 509/7024/23
Перша інстанція: суддя Панасенко Є.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6736174 від 26.03.2023,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6736174 від 26.03.2023 року.
В обґрунтування позову вказував, що 26.03.2023 року о 12:19 год інспектором УПП в Миколаївській області була складена постанова серії ЕАС № 6736174 про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки позивач керував транспортним засобом Volkswagen Тouareg без обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, порушивши ч.1 ст.126 КУпАП. З постановою не погоджується, оскільки постанова була винесена на вулиці, чим було позбавлено права надати пояснення адже норми КУпАП порушені водієм не були. На момент винесення оскаржуваної постанови позивач не погодився, що своїми діями порушив ПДР України, однак інспектором поліції всупереч ст. 258 КУпАП було розглянуто справу та винесено постанову. Отже на момент складання постанови позивач не погоджувався що в його діях існують ознаки порушення ПДР, проте інспектор всупереч ст.258 КУпАП розглянув справу з порушенням норм чинного законодавства, при цьому не склав протокол про адміністративне правопорушення, який є в даному випадку обов'язковим та додатком до постанови. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.03.2023 року серії ЕАС № 6736174 не містить жодного посилання на технічний запис за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених ч.3ст.283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2023 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.
Скасована постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6736174 від 26.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6736174 від 26.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.1ст.126 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.03.2023 року серія ЕАС № 6736174 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Зі змісту постанови слідує, що позивач керував транспортним засобом Volkswagen Тouareg без обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, порушивши ч.1 ст.126 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства України та не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема інспектором до постанови ніяких матеріалів відеофіксації не додано, про що свідчить не заповнений п.7 в постанові. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.03.2023 року серії ЕАС №6736174 винесена інспектором УПП в Миколаївській області відносно позивача на вулиці, чим позбавило останнього права довести свою невинність, а тому останній не мав можливості надати свої пояснення. На момент складання постанови позивач не погоджувався що в його діях існують ознаки порушення ПДР, проте інспектор всупереч ст. 258 КУпАП розглянув справу з порушенням норм чинного законодавства, при цьому не склав протокол про адміністративне правопорушення, який є в даному випадку обов'язковим та додатком до постанови. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.03.2023 року серії ЕАС №6736174 не містить жодного посилання на технічний запис за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених ч. 3 ст. 283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом пункту 1.10. ПДР України учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Водночас, водієм у розумінні ПДР України є особа, яка саме керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Розділом 2 ПДР України встановлено права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
Так, підпунктами «а, б та ґ » пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Положеннями частини 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з частиною 2 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Системний аналіз положень диспозиції частини 1 та 2 статті 126 КУпАП дозволяє зробити висновок, що об'єктивна сторона правопорушення полягає у таких формах:
1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка");
2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Таким чином, адміністративна відповідальність за порушення положень ст.126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.
Основною ознакою, за якою визначається об'єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме керування такою особою транспортним засобом.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
На підставі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
З матеріалів справи встановлено, що як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (відеозапис) наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що виключає відповідальність позивача.
Будь-які інші докази, що підтверджують керування вищевказаним транспортним засобом саме позивачем, відповідачем не надані.
Для притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання вимог п.2.1 ПДР поліцейський має зафіксувати саме керування особою відповідним транспортним засобом. Проте, доказів того, що позивач керував транспортним засобом відповідачем не надано.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП про порушення нею вимог пункту 2.1 ПДР, діяв всупереч вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які б доводили факт порушення позивачем, як водієм, Правил дорожнього руху.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях позивача об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що виключає можливість притягнення останньої до адміністративної відповідальності, так як факт керування позивачем транспортним засобом зібраними та наданими відповідачем доказами, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, не доведено, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 139, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2023 року у справі №509/7024/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 27.02.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький