П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11736/23
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р. у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
- зобов'язати нарахувати і виплатити недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р., виходячи з її розміру 100000 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.
В обґрунтування позову вказував, що проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та за спірні періоди виконував бойові завдання в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій, що підтверджується відповідними довідками. Відтак, позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Дії відповідача щодо відмови у виплаті вказаної винагороди позивач вважає протиправними.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р. у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах; зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р., виходячи з її розміру 100000 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди, - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано зазначив про відсутність у відповідача документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Відсутність у в/ч відповідних документів свідчить про те, що командиром військової частини допущено протиправну бездіяльність щодо їх складення, чим порушено право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. При цьому, судом першої інстанції не надано належної оцінки довідкам військової частини НОМЕР_2 про те, що позивач у складі 3 зенітного ракетного дивізіону виконував бойове завдання в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у періоди з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що Наказом командира військової частини від 19.10.2021 р. № 641 позивача зараховано до списків особового складу частини заступником командира дивізіону з озброєння.
Наказом командира військової частини від 07.02.2022 р. № 24 позивача направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 .
До позовної заяви додано довідки військової частини НОМЕР_2 про те, що позивач у складі 3 зенітного ракетного дивізіону виконував бойове завдання в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у періоди з 24.02.2022 р., 25.02.2022 р., 28.02.2022 р., 05.03.2022 р., з 07.03.2022 р. по 31.03.2022 р., 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р., з 01.11.2022 р. по 30.11.2022 р.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що за спірні періоди в журналах бойових дій відсутні записи щодо участі позивача в застосуванні засобів вогневого ураження повітряних цілей. Рапорт командира 3 підрозділу, бойові накази або бойові розпорядження щодо участі позивача з вогневого ураження повітряних цілей відсутні. Наказ про відрядження позивача не є бойовим наказом або бойовим розпорядженням.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Відповідно до п.1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №217 від 07.03.2022р., №350 від 22.03.2022р., №400 від 01.04.2022р., №754 від 01.07.2022р., №793 від 07.07.2022р.) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови КМУ №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
В період виникнення спірних правовідносин було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298.
Згідно абз.3 п.3 Телеграми №248/1298 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цієї ж Телеграми встановлено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Згідно п.5 Телеграми №248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин.
У подальшому, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022р. №912/з/29 (далі - Окреме доручення), яке застосовується з 01.06.2022р. та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях...» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Абзацами 1 та 2 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Окремого доручення визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктами 5, 6 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Збройних Сил України збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів (виконання завдань у складі сил та засобів здійснення заходів тощо).
Отже, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до Постанови № 168, необхідно встановити докази безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
Тобто, законодавець, очевидно, запроваджуючи два види доплат (30000 грн. та 100000 грн.) мав на меті, що збільшений розмір доплати пов'язаний не лише з виконанням обов'язків військової служби, натомість, має характер винагороди за виконання особливо складних бойових завдань.
Сторонами у справі не заперечується, що позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн.
В той же час, підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі є довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, яка видається на підставі визначених абз.3 п.3 Телеграми №248/1298 документів.
Як слідує зі змісту Телеграми №248/1298 та Окремого доручення дана обставина має бути підтверджена бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу тощо.
Водночас, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують його безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів за відповідний період.
Що стосується наданих апелянтом довідок військової частини НОМЕР_2 стосовно того, що апелянт брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районах ведення воєнних дій, апеляційний суд зазначає таке.
Вказані довідки не можуть бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки вони не є довідками про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Наведені довідки не містять в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
Також апеляційний суд зазначає, що військова частина НОМЕР_2 , якою апелянту були надані довідки, покладені в основу позову та апеляційної скарги, не входить до складу органів військового управління (штабів угрупування військ (сил)), включених до складу угрупування військ (сил), Сил оборони держави, які мають право вдавати довідки про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах (а.с. 64, 66-70).
Звертає увагу апеляційний суд і на те, що посада апелянта (заступник командира підрозділу з озброєння - командир радіотехнічної батареї 3 підрозділу) не передбачає автоматичного входження до складу бойової обслуги 3 підрозділу вч НОМЕР_1 , яка безпосередньо виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних сил (начальник бойової обслуги, офіцер виявлення, офіцер захвату, офіцер пуску, оператор ручного супроводження).
Відповідно до матеріалів справи (а.с. 67-70) командиру 3 підрозділу вч НОМЕР_1 (безпосередньому курівнику апелянта) було роз'яснений порядок отримання додаткової грошової винагороди та повідомлено про перелік необхідних документів та алгоритм їх подання.
На підставі викладеного у сукупності апеляційний суд дійшов, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242,257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 400/11736/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 27.02.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький