П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2024 р. м. ОдесаСправа № 489/6660/23
Перша інстанція: суддя Кокорєв В.В.,
час і місце ухвалення: не зазначено,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що постанова серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023 складена іншим працівником патрульної поліції, ніж тим, який на вимогу позивача представився та намагався роз'яснити права, а саме лейтенантом поліції Шапарь Н.В., яка не роз'яснювала права ОСОБА_1 , не розглядала справу, грубо порушила права позивача на юридичну допомогу адвоката. Крім того, з п.п. 5, 6 оскаржуваної постанови вбачається, що порушником є " ОСОБА_1 ", тобто інша особа. Також, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Тобто, постанова серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023 року складена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП, що тягне беззаперечне її скасування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023, винесену інспектором роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шапарь Нелею Вікторівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що неправильне зазначення в оскаржуваній постанові прізвища позивача " ОСОБА_2 " замість правильного " ОСОБА_2 " не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим не може слугувати підставою для скасування постанови. Представник апелянта вважає, що оскаржувана постанова серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023 є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає, а також відсутні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2023 інспектором роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шапарь Н.В. винесено постанову серії ЕАТ № 7953636 про накладення адміністративного стягнення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що 16.10.2023 о 18:08 год. в м. Миколаєві по вул. Кругова, 44/4, ОСОБА_1 рухалась на транспортному засобі FORD C-MAX, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , та не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено", чим порушила вимоги п. 8.4 "б" Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП. Правопорушення було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори працівників патрульної поліції №№ 474149, 474534. В подальшому інспектором 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Шапарь Н.В. винесена постанова серії ЕАТ № 7953636.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих представником відповідача відеозаписів не вбачається порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено", тому в діях позивача відсутнє порушення вимог п. 8.4 "б" ПДР. З відео не можливо ідентифікувати автомобіль та відео не фіксує проміжок час від порушення до зупинки.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Дорожнім знаком 2.2 п. 33 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено» забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Відповідно до п. 8.4 «б», «в» ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: знаки пріоритету - встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи),який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа(прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 200/10940/19 зазначено, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення, оскільки частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.
Суд враховує, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023 зазначено технічні засоби за допомогою яких здійснювався відеозапис розгляду справи адміністративного правопорушення (нагрудні відеореєстратори працівників патрульної поліції №№ 474149, 474534).
Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 712/12830/16-а від 05.08.2019 суд звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що підтвердженням порушення особи ПДР України є постанова від 11листопада 2016 року серії ПС2 № 972220, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/13433/16-а від 12.12.2019 зазначено, що посилання скаржника на факт допущення відповідачем технічної помилки у спірній постанові в частині зазначення його по батькові не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим не може слугувати підставою для його скасування.
Тому, зазначення в п. 5 оскаржуваної постанови неправильно прізвище позивача " ОСОБА_2 " замість правильного " ОСОБА_2 " не підтверджує та не спростовує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Однак, як убачається з відеозапису, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювала інспектор Шапарь Н.В., та делегувала роз'яснення прав іншому інспектору, хоча при цьому перебувала поруч.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що вказане не свідчить про колегіальний розгляд справи, оскільки оцінювала докази, вислуховувала заперечення і клопотання, виносила постанову інспектор - Шапарь Н.В.
З наданих представником відповідача відеозаписів не вбачається порушення позивачкою вимог дорожнього знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено", тому в діях позивача відсутнє порушення вимог п. 8.4 "б" ПДР. З відео не можливо ідентифікувати автомобіль та відео не фіксує проміжок час від порушення до зупинки.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що представником відповідача, на якого покладається обов'язок щодо доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови, не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що постанова серії ЕАТ № 7953636 від 16.10.2023 є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Представник позивача просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 546, 46 грн., що відповідно до квитанції № 7588-1152-7722-1220 від 26.10.2023 складається з суми судового збору 536, 80 грн. та сервісного збору 9, 66 грн. Суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки сервісний збір у розмірі 9, 66 грн. не підлягає стягненню, бо банк було обрано позивачем самостійно, та сервісний збір за своєю суттю не є частиною судового збору, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати. Сервісний збір за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги (аналогічний висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 826/4893/17).
За таких обставин, з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп.
В ч.ч. 1, 4-7 ст. 134 КАС України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуга адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019).
Представником позивача до суду надано копію Договору № 23/10-1 про надання правничої допомоги від 23.10.2023 року. Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг представника має бути співмірним із: складністю справи та виконаними представником роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт. Враховуючи те, що справа не є складною, оскаржується лише одна постанова про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 необхідно зменшити.
Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2023 року по справі № 489/6660/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький