28 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/23290/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся за допомогою поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 1-10/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/23290/23 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 30-31/.
Позивач у адміністративному позові посилається на порушення своїх прав відповідачем, та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.08.2020р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.06.2020р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018р. по 20.08.2020р. - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (фіксовану суму індексації).
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.06.2020р. по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000р. №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а в період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (суддя Боженко Н.В.) /а.с. 49-52/.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 20.11.2023р. у даній справі, 19.12.2023р. подав за допомогою поштового зв'язку безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23, яку було зареєстровано судом апеляційної інстанції 25.12.2023р. /а.с. 69-74/, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. /а.с. 76/.
У апеляційній скарзі посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції від 20.11.2023р. скасувати, постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023р. з метою забезпечення апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23 з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/23290/23 /а.с. 77/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 04.01.2024р. /а.с. 79/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024р. у справі №160/23290/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23 /а.с. 80/ і розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 06.02.2024р. /а.с. 81/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб було повідомлено учасників справи /а.с. 83, 84, 85/.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, з 23.07.2002р. по 20.08.2020р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №613 від 20.08.2020р. капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2020р. №199 на посаду начальника штабу - першого заступника командира радіорелейного батальйону військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що справи та посаду здав 20.08.2020р. і позивача виключено з 20.08.2020р. із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення /а.с. 20-21/.
Військовою частиною НОМЕР_1 під час проходження військової служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. та за період з 01.03.2018р. по 20.08.2020р., вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991р. (далі - Закон №1282-ХІІ) у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. (далі - Порядок).
Пунктом 4 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до аб.8 п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 року по справі №825/874/17.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення
Отже, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, як закріплено у абз.4 п.5 Порядку, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абз.5 п.5 Порядку у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру
Отже, проаналізувавши норми наведених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007р., встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно визначив, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі від 20.04.2022р. по справі №420/3593/20 .
Щодо посилань відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З огляду на вищенаведене колегія суддів зазначає, що усі доводи учасників справи, як позивача так і відповідача, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення судового рішення, і їм була надана відповідна правова оцінка, та судом першої інстанції зроблено правильний висновок, про те, що позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., а відтак позовні вимоги в цій частині правильно задоволені судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 07.02.2021р. включно відповідно до абз.4, п.5 Порядку №1078, є передчасними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Отже, для вирішення заявлених позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому у березні 2018 року.
Відтак, приймаючи до уваги те, що розрахунок індексації за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. з визначенням базового місяця відповідачем ще не було проведено, відповідно право щодо нарахування і виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 у розумінні положень ст.2 КАС України не є порушеним, що вірно встановлено судом першої інстанції.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 20.11.2023р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. у справі №160/23290/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 28.02.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов