28 лютого 2024 р. Справа № 440/16567/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.11.23 по справі № 440/16567/23
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу ТВО начальника Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.09.2023 №1783 "Про підсумки службової діяльності Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та районних, об'єднаного міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки області за серпень 2023 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани до начальника першого відділу Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки донарахувати та виплатити грошове забезпечення, премію в розмірі 390%, за серпень 2023 року ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ппро визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративно судочинства України ( далі - КАС України ) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати до Полтавського окружного адміністративного суду: належним чином засвідчені копії паспорта позивача та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера та копій цих документів відповідно до кількості учасників справи; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.
20.11.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли належним чином засвідчені копії паспорта позивача та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера (за наявності) та копії цих документів відповідно до кількості учасників справи, а також заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
У заяві про поновлення процесуального строку, позивач вказав на факт перебування позивача на військовій службі, котрий в умовах воєнного стану суттєво ускладнює позивачу доступ до суду та до належної правової допомоги.
До того ж, позивач спирався на те, що первісну позовну заяву позивачем подано до суду в межах місячного строку звернення до суду, проте ухвалою суду від 30.10.2023 у справі №440/15813/23 її було повернуто. На останок, позивач посилався на постанову Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, що застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач мав дізнатися ще з 05.09.2023, а звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом 09.11.2023.
Надуючи правову оцінку наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так. ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вищевказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду викладену у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 06.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Згідно до ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02. 2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
У викладеній вище справі, Верховний Суд також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55 124 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем додано до позовної заяви копію посвідчення офіцера НОМЕР_1 та копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №270 від 02.10.2023, відповідно до яких позивача з 16.08.2021 призначено на посаду начальника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 02.10.2023 він вибув до нового місця служби в с. Кейбалівка Лубенського району Полтавської області, до того ж позивачем надано документи, котрі підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 11.11.2023 по 26.11.2023.
Колегія суддів зазначає, що зазначені обставини покладають на нього виконання першочергово обов'язку по несенню військової служби та захисту інтересів своєї країни, а вже в другу чергу власних інтересів, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду за захистом його прав та є підставою для поновлення судом строків.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02.06.2022 у справі №757/30991/18-а, від 14.07.2022 у справі №380/10696/21, від 27.07.2022 у справі №380/13558/21, від 27.07.2022 у справі №380/12913/21, від 04.08.2022 у справі №420/2429/20, від 12.08.2022 у справі №400/3957/21 та від 21.09.2022 у справі №360/4969/21.
Суд першої інстанцій не дослідив зазначені позивачем обставин, зокрема, що позивач проходить військову службу, чи проходить він її в зоні бойових завдань, та чи виконував функції з відсічі збройної агресії проти України, та не надав оцінки обставинам, щодо стаціонарного лікування позивача у період з 11.11.2023 по 26.11.2023, які можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та можуть підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Таким чином колегія суддів вважає, що сукупність обставин, на які посилався позивач у поданих ним заявах про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом першої інстанції не досліджено у повній мірі, а лише вказано, що запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, без надання оцінки обставинам вказаним позивачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновків, що суд першої інстанції в ухвалі від 22.11.2023 дійшов помилкових і передчасних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 440/16567/23 - скасувати, справу 440/16567/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова