28 лютого 2024 р. Справа № 520/30966/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.11.23 по справі № 520/30966/23
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023;
- зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративно судочинства України ( далі - КАС України ) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, з наданням належних доказів цього.
15.11.2023 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, в якій позивач вказав на відсутність підстав для застосування тримісячного строку звернення до суду з позовом в цій справі, також посилався на запровадження в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
До того ж, позивач спирався на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023р. у справі № 520/2103/23, було винесено рішення щодо ОСОБА_1 . Так, зазначене рішення суду було виконано відповідачем в межах судового рішення у вересні 2023 року, і лише з цього моменту він дізнався про порушення своїх прав у правовідносинах, які склалися в даній справі та тільки з листа від 05.09.2023 відповідач повідомив позивача про відмову стосовно спірних виплат.
На останок, позивач посилався на службу у НОМЕР_1 Головному військовому представництві Міністерства оборони на посаді начальника групи контролю якості, тобто він виконує функції з відсічі збройної агресії проти України та не мав можливості звернутися до суду у встановлений строк.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач мав дізнатися ще з 01.07.2023, а звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом 31.10.2023.
Надуючи правову оцінку наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так. ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вищевказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду викладену у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 06.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Згідно до ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02. 2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
У викладеній вище справі, Верховний Суд також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55 124 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач у своїй заяві наголошує, що проходить військову службу за контрактом в зоні бойових завдань, та виконував функції з відсічі збройної агресії проти України .
Колегія суддів зазначає, що зазначені обставини покладають на нього виконання першочергово обов'язку по несенню військової служби та захисту інтересів своєї країни, а вже в другу чергу власних інтересів, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду за захистом його прав та є підставою для поновлення судом строків.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02.06.2022 у справі №757/30991/18-а, від 14.07.2022 у справі №380/10696/21, від 27.07.2022 у справі №380/13558/21, від 27.07.2022 у справі №380/12913/21, від 04.08.2022 у справі №420/2429/20, від 12.08.2022 у справі №400/3957/21 та від 21.09.2022 у справі №360/4969/21.
Суд першої інстанцій не дослідив зазначені позивачем обставин, зокрема чи є позивач військовослужбовцем за контрактом, учасником бойових дій, чи проходив службу в зоні бойових завдань, та виконував функції з відсічі збройної агресії проти України, та не надав оцінки вказаним обставинам, які можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та можуть підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Таким чином колегія суддів вважає, що сукупність обставин, на які посилався позивач у поданих ним заявах про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом першої інстанції не досліджено у повній мірі, а лише вказано, що запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду без надання оцінки обставинам вказаним позивачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновків, що суд першої інстанції в ухвалі від 22.11.2023 дійшов помилкових і передчасних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 520/30966/23 - скасувати, справу 520/30966/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова