28 лютого 2024 р.Справа № 591/7416/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., м. Суми, по справі № 591/7416/23
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора взводу №2 роти №1 управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Курова Артема Анатолійовича , Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції України
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Зарічного районного суду м.Суми із позовом до інспектора взводу №2 роти №1 управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Курова Артема Анатолійовича, управління Патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі, в якому просив суд:
- скасувати постанову серії БАД №077063 від 04.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн, як незаконну за відсутністю події адміністративного правопорушення, а справу закрити;
- стягнути з управління Патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 536,80 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 11 грудня 2023 року у справі №591/7416/23 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 грудня 2023 року у справі №591/7416/23та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем приведено посилання на недопустимість подвійного притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення, адже за фактом подій, які сталися 04.08.2023 було складено дві постанови, що суперечить приписам статті 61 Конституції України. Поряд з цим, позивач наголошено на відсутності складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки Сумський апеляційний суд розглянув без участі позивача 07.07.2023 його апеляційну скаргу на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, а також станом на 04.08.2023 у позивача водійське посвідчення не вилучалось та дані про посвідчення водія у застосунку «Дія» відображались як дійсні. У зв'язку з відсутністю обізнаності позивача про позбавлення його спеціального права на керування транспортним засобом, виключається така ознака суб'єктивної сторони правопорушення, передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП, як наявність вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Відповідачі правом на подання письмового відзиву не скористався.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04.08.2023 співробітниками УПП в Сумській області була розглянута справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який 04.08.2023 о 17-00 год у м. Суми по вул. Героїв Крут в районі буд 1/3 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н.з НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом за постановою Ковпаківського районного суду м. Суми №592/10441/22 (а.с. 75).
За результатами розгляду справи інспектор складав електронну постанову серії ЕАС №7459826, однак через некоректну роботу службової бази «ІПНП» або службового планшету не зберігалась повна інформація в полі «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» та не зберігалась інформація на який технічний пристрій зафіксовано правопорушення. У зв'язку з технічним збоєм відносно ОСОБА_1 було складено іншу постанову БАД №077063 від 04.08.2023 у письмовій формі.
Про технічний збій інспектором патрульної поліції було 04.08.2023 складено рапорт начальнику управління. Відповідно до інформації з інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (АРМОР) постанова серії ЕАС №7459826 від 04.08.2023 має статус як така, що анульована 11.08.2023 у зв'язку з технічним збоєм (не роздрукувалася). Вказані обставини встановлені судовим рішенням у справі №591/6940/23 у справі між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, тому на підставі ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Постановою серії БАД №077063 від 04.08.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн. Відповідно до фабули постанови позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом за постановою Ковпаківського районного суду м. Суми №592/10441/22 (а.с. 41, 45).
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22, яка залишена без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07.07.2023 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до ного застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік (а.с. 34-43).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.10.2023 у справі № 591/7416/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПП в Сумській області ДПП України про скасування постанови серії ЕАС №7459826 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн та закриття провадження. Рішення набрало законної сили (а.с. 75).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача наявний склад правопорушень, передбачених частиною 4 статті 126 КУпАП, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили 07.07.2023 позивача було позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік, відтак станом на момент зупинення працівниками поліції транспортного засобу позивач був позбавлений права на його керування.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до п.2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно із частиною десятою статті 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
За вимогами статті 265-1 КУпАП передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа, а в разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, - за продовженням строку тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк. Після закінчення річного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута в установлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Такі звернення особи є обов'язковими для виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України.
З приведеного вище вбачається, що приписами частини другої статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права, не залежно від вилучення посвідчення водія.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22 позивач притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Не погодившись із даною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Сумського апеляційного суду із апеляційною скаргою на дану постанову.
При цьому, постановою Сумського апеляційного суду від 07.07.2023 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22 - без змін. У свою чергу постанова Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 набрала законної сили 07.07.2023, тобто з часу прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Отже, виходячи із змісту приписів частини другої статті 317-1 КУпАП, позивач вважається позбавленим права керування транспортним засобом на строк один рік після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права, тобто саме з 07.07.2023.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача з приводу необізнаності позивача про розгляд справи апеляційною інстанцією та відсутність у зв'язку з цим у нього умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, колегія суддів приводить наступне.
Так, у відповідності до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтю 11 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином, адміністративним правопорушенням вважається винна протиправна дія чи бездіяльність за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, вина може бути виражена у формі умислу або необережності, в той час як необережність характеризується також легковажним відношенням до настання наслідків.
Виходячи зі змісту диспозиції частини четвертої статті 126 КУпАП суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факт керування 04.08.2023 о 17-00 год у м. Суми по вул. Героїв Крут в районі будинку 1/3 транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н.з НОМЕР_1 , однак заперечує наявність в своїх діях вини через необізнаність про наявність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами, з посиланням на те, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП ознакою суб'єктивної сторони даного правопорушення є вина суб'єкта правопорушення у формі умислу.
Поряд з цим, в ході судового розгляду встановлено те, що про існування постанови Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22, якою позивач, зокрема, позбавлений права керування транспортними засобами, останньому було відомо, оскільки ним дана постанова була оскаржена до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з викладеним, доводи позивача про необізнаність щодо апеляційного провадження у справі №592/10441/22, колегія суддів вважає безпідставними. В той же час, вказані доводи спростовуються також тим, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Сумського апеляційного суду від 07.07.2023 опублікована 18.07.2023, з тексту якої також вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Д'якова О.В. була обізнана про судове засідання призначене на 07.07.2023, однак в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про відкладення та зайнятість в іншому судовому процесі.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач був обізнаний про розгляд справи 07.07.2023 та повинен був цікавитись наслідками розгляду справи і відповідно передбачав, що за результатами розгляду справи №592/10441/22 судом апеляційної інстанції, може бути залишено в силі рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами набере законну силу.
Таким чином, з огляду на дату вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП (04.08.2023), дату набрання рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2023 у справі №592/10441/22 законної сили (07.07.2023) та обізнаність позивача про вказане судове засідання, колегія суддів зауважує, що позивач передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення, що доводить наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги позивача про відсутність вини у вчиненні адміністративного правопорушення через те, що він був необізнаний про результати розгляду справи №592/10441/22 судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про подвійне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення за фактом подій, які відбулися 04.08.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками, що в ході розгляду правопорушення 04.08.2023 за участю ОСОБА_1 було складено електронну постанову серії ЕАС №7459826, яка через технічний збір не роздрукувалась, у зв'язку з чим складено іншу постанову БАД №077063 від 04.08.2023 у письмовій формі. Про технічний збій інспектором патрульної поліції 04.08.2023 складено рапорт начальнику управління, а постанову серії ЕАС №7459826 від 04.08.2023 анульовано 11.08.2023.
Крім того, постанова ЕАС №7459826 від 04.08.2023 оскаржувалась позивачем до суду. За наслідками розгляду, рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03.10.2023 у справі №591/7416/23 відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 , виходячи з того, що постанови ЕАС №7459826 від 04.08.2023 на момент відкриття провадження та розгляду справи по суті не існувало, а відтак така постанова не може порушувати права, свободи та інтереси позивача.
З приведеного вбачається, що позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за постановою ЕАС №7459826 від 04.08.2023, відтак, подвійне притягнення до адміністративної відповідальності у даному випадку відсутнє.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Інші доводи на, які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11.12.2023 по справі № 591/7416/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій