28 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7875/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 10.10.2023 року № 2400-1705-8/42219, про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер - НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії період роботи з 11 серпня 1985 року по 19 січня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер - НОМЕР_1 , період роботи з 11 серпня 1985 року по 19 січня 1997 року, відповідно до записів її трудової книжки НОМЕР_2 .
1.2. Ухвалою суду від 18.12.2023 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 19.02.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано до страхового стажу період роботи з 11 серпня 1985 року по 19 січня 1997 року (6 років та 9 місяців) у зв'язку з тим, що за вказаний період відсутнє підтвердження про переведення її до Гордівецької початкової школи, виплату їй заробітної плати та сплату податків за вказаний період.
2.2. Наголошує, що відповідач ГУ ПФУ в Чернівецькій області в листі від 10.10.2023 року № 2400-1705-8/42219 відмовило в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки.
2.3. ОСОБА_1 вживались заходи по витребуванню документів щодо заробітної плати за період роботи з 11 серпня 1985 року по 19 січня 1997 року. З березня 2022 року по даний час на адвокатські запити щодо надання відповідної довідки з відділу освіти Хотинської РДА надходять відповіді, згідно змісту яких - довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року у зв'язку з підготовкою справ для передачі до трудового архіву можливості надати на даний час немає.
2.4. Вважає, що тягар підтвердження страхового стажу працівника не може покладатись виключно на пенсіонера, тим більше у випадку не можливості надати документи, які в нього по суті не знаходяться. Відтак і право на врахування стажу при виплаті пенсії не може залежати від добросовісності колишнього роботодавця чи іншого уповноваженого органу, який несе обов'язок як його правонаступник. Враховуючи наведене, звертає увагу на те, що підтвердження записів вимагається лише у випадку відсутності записів у трудовій книжці, або наявності помилок чи неточності у ній.
Позиція відповідача
2.5. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.
2.6. Так зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою від 24.03.2022 року №636 щодо призначення пенсії за віком згідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).
2.7. Відповідно до поданої заяви та необхідних документів, в умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги завдань, та єдиної черги спеціалістів, прийнято рішення про призначення пенсії за віком.
2.8. За результатами розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи в Гордівецькій початковій школі з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 21.08.1981 року, оскільки запис про прийняття на роботу внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року за №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року.
2.9. Разом з цим, період роботи в Гордівецькій школі зараховано з 15.07.1990 року по 31.12.1995 року згідно довідки про заробітну плату від 21.03.2022 року №84, яка видана за результатами зустрічної перевірки Рукшинської сільської ради та з 01.01.1996 року по 19.01.1997 року - згідно трудової книжки.
2.10. Наголошує, що відповідно до пункту 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок 637) за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
2.11. Отже, враховуючи вищезазначене, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивачки. Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
3.2. Однак, як наголошує представник позивача, при призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано до страхового стажу період роботи з 11 серпня 1985 року по 19 січня 1997 року (6 років та 9 місяців) відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 виданої 21.08.1981 року.
3.3. У відповідь на адвокатський запит представника позивача стосовно зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 10.10.2023 року №2400-1705-8/42219 повідомило про те, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 не враховано період роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року, оскільки в наказі про призначення міститься виправлення дати. Однак, згідно акту зустрічної перевірки про відповідність даних про заробітну плату первинним документам №937 від 21.03.2022 року та виданої на підставі акту довідки про заробітну плату №84 від 21.03.2022 року враховано період роботи з 15.07.1990 року по 19.01.1997 року в тому числі періоди 15.07.1990-30.06.1992; 01.09.1992-30.06.1993; 01.09.1993-19.01.1997 зараховані до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повідомлено також про те, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
4.2. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення представника позивача із запитом про зарахування стажу).
4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).
4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
4.11. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
4.12. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
4.13. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
4.14. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
4.15. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
4.16. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.17. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
4.18. Однак, як повідомлено сторонами, за результатами розгляду наданих документів при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано весь період роботи ОСОБА_1 в Гордівецькій початковій школі з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 21.08.1981 року, оскільки запис про прийняття на роботу внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року за №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року.
4.19. Судом дослідженого наявну у матеріалах справи копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (дата заповнення 21.08.1981 року), в якій наявні записи (записи №4 та №5) про період трудової діяльність позивача з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року на посаді учителя початкових класів Гордівецької початкової школи.
4.20. У свою чергу, у листі ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 10.10.2023 року №2400-1705-8/42219 стверджує про те, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 не враховано період роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року, оскільки в наказі про призначення міститься виправлення дати. Однак, згідно акту зустрічної перевірки про відповідність даних про заробітну плату первинним документам №937 від 21.03.2022 року та виданої на підставі акту довідки про заробітну плату №84 від 21.03.2022 року враховано період роботи з 15.07.1990 року по 19.01.1997 року в тому числі періоди 15.07.1990-30.06.1992; 01.09.1992-30.06.1993; 01.09.1993-19.01.1997 зараховані до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4.21. В матеріалах справи наявний розрахунок стажу (форми РС-право, виготовлений 30.12.2023 року) ОСОБА_1 , згідно якого судом встановлено, що до страхового стажу позивача дійсно враховано період роботи з 15.07.1990 року по 19.01.1997 року.
4.22. Відтак, вимога представника позивача про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду з 15.07.1990 року по 19.01.1997 року є безпідставною, про що свідчать наведені судом обставини.
4.23. Водночас, щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року, суд зазначає наступне.
4.24. Так, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду слугувало не належне заповнення та внесення записів до трудової книжки ОСОБА_1 , а саме в наказі про призначення міститься виправлення дати.
4.25. Суд звертає увагу на те, що у підставах до записів щодо періоду трудової діяльність позивача з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року дійсно наявне виправлення дати та номера наказу про призначення по запису №4 у трудовій книжці.
4.26. Так, суд зазначає, що згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
4.27. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
4.28. Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
4.29. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, яка не застосовується з дня прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
4.30. Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
4.31. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
4.32. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
4.33. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
4.34. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
4.35. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року є неправомірною, з огляду на те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
4.36. Суд також вважає за необхідне зауважити, що при розгляді справи судом враховано те, що ОСОБА_1 вживались заходи по витребуванню документів щодо заробітної плати за період роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи численні адвокатські запити до архівних установ та Ліквідаційної комісії відділу освіти Хотинської РДА.
4.37. На противагу цьому, слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
4.38. Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.
4.39. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
4.40. Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
4.41. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
4.42. Водночас, суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
4.43. Натомість, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.44. Відтак, суд вважає, що вказаний період роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на наявні про це відповідні відомості в трудовій книжці.
4.45. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає також те, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
4.46. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
4.47. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
4.48. У справі “Трегубенко проти України” (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема “інтерес суспільства” та “умови, передбачені законом”. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, “справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе “індивідуальний і надмірний тягар”.
4.49. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
4.50. З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
4.51. У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу “належного урядування”.
4.52. Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Лелас проти Хорватії” (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу” (пункт 74).
4.53. Отже, принцип “належного урядування” без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу “неналежного урядування”.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року, діяв не на підставі Конституції та законів України. Натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача у цій частині
5.3. Однак у цій справі судом також дійшов висновку про безпідставність вимоги про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 15.07.1990 року по 19.01.1997 року, оскільки таких період роботи наразі вже зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, про що свідчить розрахунок стажу (форми РС-право, виготовлений 30.12.2023 року) ОСОБА_1 .
5.4. Суд також зазначає, що окремого рішення по суті питання зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача відповідачем не приймалося, адже у відповідь на адвокатський запит представника позивача стосовно зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.08.1985 року по 19.01.1997 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 листом від 10.10.2023 року №2400-1705-8/42219 ГУ ПФУ в Чернівецькій області надало відмову.
5.5. А тому, враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог та з метою відновлення порушених прав позивача визнати протиправними саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу, що дає право на призначенні пенсії за віком, періоду роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року.
5.6. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підтверджується квитанцією №5450-4648-1087-2578 від 14.12.2023 року.
6.3. У зв'язку із тим, що цей позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 500 грн. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року на посаді учителя початкових класів Гордівецької початкової школи.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року на посаді учителя початкових класів Гордівецької початкової школи.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №5450-4648-1087-2578 від 14.12.2023 року судового збору у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (Чернівецька обл., Дністровський р-н., с. Гордівці, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.В. Анісімов