28 лютого 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7122/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., у розмірі 100000грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Харківської області за період з 24 квітня до 3 липня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 квітня до 3 липня 2023 року включно з розрахунку 100000грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 . У період з 24.04.2023р. по 03.07.2023р. приймав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації на території Харківської області. У вказаний період на підставі бойових розпоряджень командира бригади спеціального призначення від 17.04.2023р., 10.05.2023р., 12.06.2023р. позивачу в складі батальйону, в якому він проходив військову службу, ставились бойові завдання "щодо ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, а саме перейти до оборони на першому рубежі оборони бригади, на лінії бойового зіткнення з противником з переднім краєм по рубежу:....". Позивач повідомив, що відповідачем протиправно не виплачено йому в повному розмірі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення у складі військової частини НОМЕР_2 безпосередньо в районі ведення бойових дій.
При цьому стверджує, що на підтвердження факту безпосередньої участі у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії у період здійснення зазначених дій позивачем долучено витяги з бойових розпоряджень, витяги з журналу бойових дій за період з 24.04.2023р. по 03.07.2023р.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що згідно наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України №89 від 01.04.2023р., №111 від 01.05.2023р., №147 від 01.06.2023р., №183 від 01.07.2023р. та №210 від 01.08.2023р. в період з 29.03.2023р. по 03.07.2023р. на територіальні громади Харківської області, де військова частина НОМЕР_2 здійснює заходи необхідні для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, не поширюється визначення району ведення воєнних (бойових) дій. У зв'язку з цим, військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивач, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі лише 30000грн. З цих підстав відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 на підставі наказу командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.03.2023р. №107 призначено на посаду заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , з 24.04.2023р. зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення (а.с.13).
У період з 24.04.2023 по 03.07.2023 позивач перебував в складі військової частини НОМЕР_2 на території Харківської області з метою виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень командира бригади спеціального призначення від 17.04.2023р., 10.05.2023р., 12.06.2023р. В складі батальйону (військової частини), в якому він проходив військову службу, ставились бойові завдання щодо "ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, а саме перейти до оборони на першому рубежі оборони бригади, на лінії бойового зіткнення з противником з переднім краєм по рубежу:...." (а.с.14-19).
Довідкою форми 5, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 24.04.2023р. по даний час і приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ (а.с.25).
Військова частина НОМЕР_2 , в складі якої позивач проходить безпосередню службу, знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , тобто відповідача, що не заперечується учасниками справи у заявах по суті.
У відповідності до розрахунку військової частини НОМЕР_1 нарахованих і виплачених сум ОСОБА_1 , останньому виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрівів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану": за квітень - 7000,00 грн; за травень - 30000 грн; за червень - 30000 грн; за липень - 30000 грн; за серпень - 30000грн (а.с.24).
У адвокатському запиті ОСОБА_2 , направленого відповідачу в інтересах військовослужбовця, зокрема, було порушено питання щодо поданої останнім заяви про нарахування і виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн за період виконання бойових завдань з 29.03.2023 по 03.07.2023 та результатів її розгляду (а.с.20-21).
У відповідь на запит адвоката, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що у період з 29.03.2023 по 03.07.2023 на територіальні громади Харківської області, де військова частина НОМЕР_2 здійснює заходи необхідні для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, не поширюється визначення району ведення воєнних (бойових) дій згідно наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України №89 від 01.04.2023р., №111 від 01.05.2023р., №147 від 01.06.2023р., №183 від 01.07.2023р. та №210 від 01.08.2023р. У зв'язку з цим, військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивач, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі лише 30000грн. З цих підстав відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити (а.с.22-23).
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в підвищеному розмірі у період з 24.04.2023 по 03.07.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан в України неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
У свою чергу, пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №53/2022 постановлено Кабінету Міністрів України в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 1 березня 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України.
На виконання вказаного Указу 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
За правилами пункту 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Отже, відповідно до вимог Постанови №168 підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України є: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII "Про оборону України" бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України.
Район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
З огляду на вказане вбачається, що з 24 лютого 2022 року у військовослужбовців Збройних Сил виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно. У тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються щомісячно наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
З 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023 відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», населені пункти Чугуївського району Харківської області виключені з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.10.2023 №843 позивач перебуває на військовій службі та з 24.04.2023 по даний час приймає участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Згідно відомостей з бойових розпоряджень від 17.04.2023, від 10.05.2023р., від 12.06.2023р. 97 окремий батальйон ТРО виконували завдання з ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, райони оборони батальйонів, в населених пунктах Бударки, Мала Вовча, Іванівка, Нестерне, Красний Яр, Покаляне (Чугуївський район Харківської області).
Отже, в період з 24.04.2023 по 03.07.2023 позивач проходив службу та виконував завдання у населених пунктах поза межами районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.
В силу приписів пункту 1-1 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 21 Постанови №168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Зазначений пункт введений в дію постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, якою визначено, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260) на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністерства оборони України №98 від 01.04.2022 визначено, що коментований пункт 17 розділу І Порядку №260 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України 23.06.2022 видано окреме доручення №912/з/29 (далі - Окреме доручення №912/з/29).
Приписами пункту 1 Окремого доручення №912/з/29, серед іншого, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (надалі по тексту також бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Відповідно пункту 2 Окремого доручення №912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100 000,00 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30 000,00 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Тобто, аналізуючи вищезазначені положення, чітко прослідковується наявність необхідних умов для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень пропорційно часу участі у таких діях або заходах - безпосередня участь та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Приписами пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 встановлено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Разом з цим, наказами Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210 для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії Російської Федерації та визначення районів ведення воєнних було встановлено конкретний перелік районів ведення воєнних (бойових) дій, при цьому в період з 29.03.2023р. по 03.07.2023р. населені пункти Чугуївського району Харківської області не віднесено до району ведення воєнних (бойових) дій.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач нараховуючи та здійснюючи виплату позивачу у спірний період додаткової винагороди у розмірі 30000грн діяв з урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, а відтак підстав стверджувати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність на разі немає.
Щодо доводів позивача про підтвердження факту його безпосередньої участі в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на підставі відповідних бойових розпоряджень та згідно з витягами з журналів бойових дій, суд запевняє, що така участь не ставиться під сумнів судом. Водночас, суд зазначає, що необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, як вважає позивач, а необхідним є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені документально.
Підставою для виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є зокрема, один з таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, як вважає позивач, а необхідним є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені документально.
Водночас, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань у складі батальйону НОМЕР_3 об ТрО на підставі бойових розпоряджень (наказів) з 24.04.2023 по 03.07.2023, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена абз.1 пунктом 1-1 Постанови №168.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що підтвердженням його безпосередньої участі у виконанні бойових завдань є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Також, суд враховує, що у спірний період позивач не був позбавлений права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та отримував її у розмірі, що відповідає характеру виконуваних ним завдань, що доводиться розрахунком військової частини НОМЕР_1 нарахованих і виплачених сум ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що позивач отримував додаткову винагороду у розмірі, передбаченому абз.3 п.1-1 Постанови №168, яка передбачає виплату додаткової винагороди за здійснення бойових (спеціальних) завдань, не перебуваючи безпосередньо в районах, де ведуться бойові дії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду докази про наявність бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини "безпосередньої участі в період з 24.04.2023 по 03.07.2023 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів", а не лише виконання бойових завдань.
За таких обставин, у військової частини НОМЕР_1 не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди саме в розмірі 100 000грн, визначеної пунктом 1-1 Постанови №168.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач довів правомірність виплачених сум додаткової винагороди позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення з позивача суд витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя В.О. Кушнір