про залишення позовної заяви без руху
27 лютого 2024 року справа № 580/2021/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/2021/24 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП не зазначений, АДРЕСА_1 ) в інтересах дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Жашківської міської ради (код ЄДРПОУ 36000377, вул Захисників України 17, м.Жашків, Черкаська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
27.02.2024 вх.10464/24 позивачі у позовній заяві «про визнання протиправним і нечинним рішення комісії з питань захисту дитини» просять звільнити від сплати судового збору, проте докази на підтвердження не надають.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Верховний Суд у справі №120/5339/21-а зазначив: пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Відповідно до приписів частини другої статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, що є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, що поданий фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений 3028,00 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову становить 1211,20 грн за кожну самостійну вимогу немайнового характеру.
Позивчі формують першу вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Жашківської міської ради, проте код ЄДРПОУ 44194545 (зазначений у позовній заяві) ідентифікує СЛУЖБУ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ЖАШКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, яка не визначена позивачами стороною, тому суд зазначає про таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 820/3713/17 за змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
У постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі N 802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.
Суд зазначає, що сформована позивачами перша позовна вимога стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, однак заявлена фізичною особою до суб'єкта владних повноважень. Компетенційний спір може виникати виключно між суб'єктами владних повноважень. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень.
Позивачам варто врахувати зміст ст.5 КАС України.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно з п.9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України передбачений обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачі стверджують, що йдеться про розгляд звернення до органу опіки та піклування чи опікунської ради/комісії, проте у додатках до адміністративного позову не надана копія посвідчення дитини від 18.04.2016 НОМЕР_2 , що згадується в обгрунтуванні позову.
Другу позовну вимогу сформовано так: зобов'язати суб'єкт владних повноважень відповідно до ч.2 ст.60 ЦК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023, однак до позову надана вимога до органу опіки щодо залучення у цивільний процес згідно ст.300 ЦПК України, що потребує пояснення та обгрунтування у межах вирішення публічно-правового спору.
За правилами ч. 1 ст. 299 ЦПК справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 293 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно із ст.ст. 62-63 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Позивачі позовну заяву про визнання протиправним рішення комісії не підкріплють таким рішенням усупереч вимог ч.7 ст.161 КАС України та відповідної вимоги згідно з п.2 ч.1 ст.5 КАС України не формують, а комісію/раду учасником не визначають.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Під час призначення дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Обгрунтованого клопотання відповідно до ст.49 КАС України матеріали позову не містять.
ВПВС у справі №999/222/23 зауважує, що зазначення у вступній частині позовної заяви прізвища особи, яка, на думку позивача, має брати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи під час відкриття суддею провадження у справі.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Усупереч вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України ОСОБА_2 не зазначила, позивачі не надали копію довідки про присвоєння РНОКПП, не повідомили про адресу електронної пошти; потребують уточнення інформація/відомості щодо адреси та коду ЄДРПОУ належного відповідача/співвідповідачів з наданням редакції позовної заяви з додатками, де п.7 - заява ОСОБА_1 , проте надана вимога на 3-аркушах.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах дитини залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) дитини з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем; надання доказів на підтвердження протиправності індивідуального акта якого саме відповідача; обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб; доказу сплати судового збору у сумі 1211.20 грн за кожну самостійну вимогу немайнового характеру або доказу (посвідчення дитини зі статусом особи з інвалідністю) для звільнення від сплати судового збору; доказів на підтвердження присвоєння РНОКПП позивачам; розрахунок щодо розмір судового збору, що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік відповідно до довідки з податкового органу про доходи.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачам.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА