26 лютого 2024 року м. Рівне №460/25163/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 31.01.2022 №172750003648 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнати протиправними дії щодо нарахування переплати пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 та скасувати нараховану суму переплати пенсії в розмірі 2768,67 грн; зобов'язати нарахувати та виплатити з 01.01.2023 пенсії, зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 21.11.2022 року йому призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як особі потерпілій від Чорнобильської катастрофи, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01.01.2023 відповідачем призупинено виплату пенсії у зв'язку з виявленням інформації про не підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Крім того, відповідачем листом від 11.01.2023 повідомлено про наявність переплати пенсії внаслідок неправомірного її призначення в сумі 2768,67 грн.
Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву у справі залишено без руху.
29.11.2023 позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування переплати пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 та скасувати нараховану суму переплати пенсії в розмірі 2768,67 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Таким чином, позовними вимогами в даній справі є визнання протиправними дій щодо нарахування переплати пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 та скасувати нараховану суму переплати пенсії в розмірі 2768,67 грн.
09.01.2024 від відповідача надійшов відзив. В обґрунтування заперечень вказано, що 21.11.2022 територіальним органом ПФУ прийнято рішення про призначення позивачу пенсії. Однак, після проведення перевірки правильності призначення пенсії, що на думку відповідача, згідно з наданими документами, позивач права на зниження пенсійного віку не набув, оскільки не підтверджено факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21.11.2022 року позивачу було призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, який постійно проживав або постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії відповідно п.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В січні 2023 року після перевірки пенсійних справ, було встановлено, що документи пенсійної справи потребують уточнення, а саме підтвердження факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Листом від 11.01.2023 №1700-0503-8/2419 відповідач повідомив позивача про переплату пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 в сумі 2768,67 грн., внаслідок неправомірного призначення пенсії.
01.02.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача про поновлення пенсійних виплат та виплату пенсії за період припинення.
Позивачу надано відповідь від 15.03.2023 №9351-4644/С-03/8-2800/23, відповідно до якої відповідачем заперечуються період навчання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, що свідчить про відсутність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Не погоджуючись із позицією Головного управління ПФУ в Рівненській області, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі Закон №796-XII).
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії суд враховує, що згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
11.01.2023 року відповідач листом повідомив позивача про припинення нарахувань пенсійних виплат, у зв'язку з неправомірним призначенням пенсії. Також в листі від 15.03.2023 №9351-4644/С-03/8-2800/23 зазначається, що період навчання (з 01.09.1986 по 28.06.1988) та роботи позивача (з 22.05.1990 по 15.11.1994) проходили поза межами зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується дипломом та трудовою книжкою, що в свою чергу позбавляє позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 18.10.2022 у справі 563/1018/22 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що позивач дійсно постійно проживав в с. Перекалля Вараського (на той час Зарічненського) району Рівненської області з 01.01.1986 по 01.01.1993 року.
Вказані обставини, в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України, доказуванню не підлягають..
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Щодо припинення пенсійних виплат та нарахування переплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 №25-3), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).
Відповідно до пункту 2 Порядку №6-4 переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №344/6370/14-а та у постанові від 18.04.2019 у справі №489/5870/16-а.
З викладеного слідує, що пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційної інформації, яка ведеться органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
Таким чином, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17.
У цьому випадку відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії, а тому, підстави для стягнення з надміру виплачених сум пенсії - відсутні.
Суд критично ставиться до посилань відповідача на статтю 60 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено обов'язок пенсіонера повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, оскільки відповідних обставин з дня призначення пенсії ОСОБА_1 судом не встановлено.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про нарахування надміру виплаченої суми пенсії є протиправним.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправними дій щодо нарахування переплати пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 в розмірі 2768,67 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Як наслідок, належить до задоволення й похідна позовна вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області скасувати нараховану ОСОБА_1 переплату пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 в розмірі 2768,67 грн
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 в розмірі 2768,67 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області скасувати нараховану ОСОБА_1 переплату пенсії за період з 21.11.2022 по 31.12.2022 в розмірі 2768,67 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 26.02.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО