27 лютого 2024 року м. Рівне №460/23726/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 02.10.2023 №956030129966 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" та зобов'язати відповідача здійснити переведення на здійснювати виплати пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" з 14.06.2023 із зарахуванням до загального стражу державну службу період роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців у період з 20.09.1978 по 01.01.1988, з 29.01.1992 по 01.01.1996, з 04.01.1999 по 10.11.2003, з 18.04.2008 по 28.12.2014 з врахуванням довідки складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.09.2023 №4368/19.9-23 виданою Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що 26.09.2023 звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про державну службу". Однак, відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у призначенні зазначеної вище пенсії, у зв'язку з тим, що не достатньо стажу відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від13.10.2023 відкрито спрощене позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За змістом позиції відповідача 1, наведеної у поданому відзиві, останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що оскільки станом на дату набрання чинності Законом України Про державну службу" позивач не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу", не мав 20 років стажу на таких посадах, то позивач не набув права для призначення пенсії на умовах вказаного Закону.
Відповідачам 2 до суду подано відзив на позовну заяву в якому зазначається, що позивач перебуває на обліку в Пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Вказує, що отримання пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» які мають не менше 20 років стажу на посадах віднесених до категорій посад держаних службовців. Згідно з даними до заяву документами в позивача наявний стаж державного службовця тільки 15 років 5 місяців 16 днів. Враховуючи вищевикладене вважають рішення прийнято правомірно відповідно до чинного законодавства України. У задоволенні позовних вимог просять відмовити повністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Рівненській області та з 26.12.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Позивачкою долучено до матеріалів справи довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 від 25.09.2023 №4367/16.5-23 та від 25.09.2023 №4368/16.9-23.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.10.2023 №956030129966, позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону України “Про державну службу” (далі по тексту - Закон №3723-ХІІ). Відповідач повідомив позивача, що їй відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з відсутністю 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Також зазначило, що періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії зараховуються періоди роботи з 08.02.1995 по 10.11.2003 та з 18.04.2008 по 31.12.2014, що складає 15 років 5 місяців 16 днів
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вважаючи не переведення на інший вид пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 1 травня 2016 року (далі - Порядок №622).
Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;
жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до абзаців четвертого і тринадцятого пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) відповідно:
на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР;
на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з Переліком державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, що є додатком до Порядку № 283, до відповідних органів належать, у тому числі, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до частини першої статті 2 якого посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Пунктом 4 Порядку № 283 встановлено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Відтак період роботи особи на посадах керівних працівників і спеціалістів структурних підрозділів виконавчих комітетів місцевих Рад депутатів трудящих (державних органах колишньої УРСР) та в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016 включно підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17, від 19.03.2019 року у справі №357/1457/17 та від 17.05.2021 у справі № 607/5615/17.
У Рішенні від 09.02.1999 у справі №1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вказується, що позивачка зараховано на посаду інспектора відділу ЗАГС виконкому Гощанської районної ради з 20.09.1978 по 29.09.1981
Згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_1 вказується, що ОСОБА_1 відновлена на посаді інспектора відділу ЗАГС виконкому Гощанської районної ради.
01.01.1988 згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_1 зазначається, що позивачка звільнена із займаної посади.
Згідно з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вказується, що позивачка зарахована інспектором ІІ категорії відділу ЗАГС до Гощанської районної державної адміністрації з 29.01.1992.
04.04.1994 ОСОБА_1 . Присвоєно 14 ранг державного службовця.
ОСОБА_1 08.02.1995 прийнято присягу держаного службовця відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 зарахований стаж згідно Закону України «Про державну службу» періоди роботи з 08.02.1995 по 30.06.2000 з 01.07.2000 по 10.11.2003 з 18.04.2008 по 30.11.2014; з 01.12.2014 по 31.12.2014, що підтверджується формою РС-право.
Відтак, позовні вимоги в даній частинні є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони зараховані до страхового стажу позивачки.
Судом встановлено, що позивачка має право на зарахування до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця, стажу роботи з 20.09.1978 по 07.02.1995 на посаді інспектора відділу ЗАГС Гощанської районної ради та на посаді інспектора відділу ЗАГС Гощанської районної державної адміністрації.
Таким чином, у період з 20.09.1978 по 07.02.1995 позивачка працювала на посадах спеціалістів структурного підрозділу виконавчого комітету місцевої ради, період роботи на яких згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 283 зараховується до стажу державного службовця.
У відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ право на призначення пенсії державного службовця мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсій віку.
Цією ж нормою передбачено, що у осіб, які не мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, право на призначення пенсії державного службовця виникає за наявності одночасно таких умов:
досягнення пенсійного віку (для чоловіків 62 річного, для жінок - встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування");
страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років,
на час досягнення пенсійного віку перебування на посадах державних службовців.
Суд встановив, що станом на 01 травня 2016 року позивачка мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачка досягла пенсійного віку визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, позивачка займала посаду державної служби та мала необхідний страховий стаж та стаж служби, яка дає право на призначення державної пенсії, тобто не менше 20 років, відтак має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Тому, відмова позивачу в призначенні й виплаті пенсії державного службовця за віком є неправомірним.
Щодо вимог призначити та виплатити пенсію державного службовця із врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.09.2023 №4367/16.5-23 та від 25.09.2023 №4368/16.9-23, виданими Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, то суд зазначає таке.
Тобто, для призначення пенсії позивачу, відповідно до статті приписів Закону України «Про державну службу» необхідно подати до органу пенсійного фонду, зокрема дві довідки: першу з зазначенням посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років, які враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби) та другу - про розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Безумовне право особи на вибір того чи іншого виду пенсії закріплене у частині першій статті 10 Закону №1058-ІV, відтак, набувши право на пенсію державного службовця за віком, позивач на законних підставах скористався правом вибору вказаної пенсії, подавши відповідну заяву до відповідача.
Пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Будь-які зауваження щодо змісту поданих позивачем довідок та розміру зазначених у ній складових заробітної плати відповідачем у рішенні про відмову у переведенні на інший вид пенсії від 27.07.2023 не наведені та суду не повідомлені.
Суд враховує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
При цьому, суд враховує, що згідно з положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною третьою статті 45 закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, термін переведення застосовується до призначення іншого виду пенсії, передбаченого Законом №1058-IV.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулася вперше.
Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII, з 14.06.2023 та зарахувати до стражу роботу інспектора відділу ЗАГС період роботи з 20.09.1978 по 01.01.1988 та з 29.01.1992 по 07.02.1995 із врахуванням висновків суду.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідачі не довели обґрунтованості відмови позивачу у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.10.2023 №956030129966 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу"
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсії державного службовця за віком відповідно до Законом України "Про державну службу" з 14.06.2023 із зарахуванням до загального стражу державну службу період роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців у період з 20.09.1978 по 01.01.1988, з 29.01.1992 по 01.01.1996, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.09.2023 №4368/16.9-23 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 25.09.2023 №4367/16.5-23.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7 А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25009, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)
Суддя У.М. Нор