27 лютого 2024 року м. Рівне №460/28121/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства охорони здоров'я України
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерство охорони здоров'я України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача оформлену листом від 28.11.2023 №17-04/34647/2-23 у наданні копій документів на адвокатський запит від 22.11.2023;
зобов'язати відповідача надати позивачу копії документів на адвокатський запит від 22.11.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22.11.2023 позивач надіслав адвокатський запит на адресу відповідача, у якому просив з метою надання правової допомоги гр. ОСОБА_2 в межах цивільної справи №361/1832/23, яка розглядається Броварським міськрайонним судом Київської області, надати копії усіх документів, які були подані Міністерству охорони здоров'я України Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) для отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики, а також копії наказів МОЗ України про видачу та (або) відмову у видачі ліцензії заявнику. Листом від 23.11.2023 №17-04/34647/2-23 відповідач відмовив у наданні копій документів на адвокатський запит. Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації, звернувся до суду з цим позовом. Відтак, просив суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 26.12.2023 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що адвокатським запит датований 22.11.2023, зареєстрований МОЗ - 22.11.2023 за вх. №13/58617/0/1-23, відповідь на адвокатський запит МОЗ надано - 28.11.2023 за вих. №17-04/34647/2-23. Отже, строки встановлені ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час надання відповіді на адвокатський запит МОЗ дотримано. Так, посадовими особами Міністерства було підготовлено відповідь адвокату Харчуку В.І. та надано запитувану інформацію з урахуванням положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" та встановлених ним обмежень у строк передбачений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Зокрема, у листі МОЗ від 28.11.2023 №17-04/34647/2-23 надано інформацію за даними Ліцензійного реєстру МОЗ про ФОП ОСОБА_3 . У наданні решти копій, запитуваних адвокатом Харчуком В.І. документів - відмовлено, з огляду на наявність в них інформації з обмеженим доступом та відсутність згоди ФОП ОСОБА_3 та інших осіб на їх поширення на обробку. Таким чином, Міністерством охорони здоров'я України діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Законом України "Про доступ до публічної інформації" було надано відповідь від 28.11.2023 №17-04/34647/2-23 адвокату Харчуку В.І.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
22.11.2023 адвокатом Харчуком В.І. надіслано до відповідача адвокатський запит в якому просив, з метою надання правової допомоги гр. ОСОБА_2 в межах цивільної справи №361/1832/23, яка розглядається Броварським міськрайонним судом Київської області, надати копії усіх документів, які були подані Міністерству охорони здоров'я України Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) для отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики, а також копії наказів МОЗ України про видачу та (або) відмову у видачі ліцензії заявнику.
28.11.2023 Міністерство охорони здоров'я України розглянуло адвокатський запит від 22.11.2023 та повідомило про надання інформації за даними Ліцензійного реєстру МОЗ про ФОП ОСОБА_3 . У наданні решти копій, запитуваних адвокатом Харчуком В.І. документів - відмовлено, з огляду на наявність в них інформації з обмеженим доступом та відсутність згоди ФОП ОСОБА_3 та інших осіб на їх поширення та обробку. Враховуючи викладене, повідомлено про неможливість надання інформації, зазначеної у запиті.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні документів на запит запитуваної інформації, позивач звернувся із позовом до суду.
Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з частини першої, третьої статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 указаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Приписами частин першої, другої, четвертої та восьмої статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно із статтею 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 19 указаного Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як зазначено судом вище, відмовляючи в наданні запитуваної інформації на адвокатський запит, відповідач вказав на те, що в ліцензійній справі ФОП ОСОБА_3 відсутня згода особи на поширення конфіденційної інформації, а також містяться персональні дані інших осіб, згода на обробку яких також відсутня та інтереси яких позивач не представляє. Таким чином, шкода від надання запитуваної інформації, що одержана конфіденційно та захищається МОЗ у даному випадку, важливіша, ніж право на інформацію.
Щодо характеру запитуваної інформації, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про доступ по публічної інформації» встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Законодавство дає визначення кожному з виду інформації.
Відповідно по статті 8 Закону таємна інформація - інформація поступ по якої обмежується відповідно по частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Службова інформація визначена статтею 9 цього Закону.
Відповідно по статті 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ по якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена по конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація:
(1) про фізичну особу , а також
(2) інформація, поступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
За змістом частин першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Конституційний Суд України в пункті 3.3 рішення від 20 січня 2012 року в справі № 2- пп/2012 даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні пані про неї - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме:
(1) національність;
(2) освіта;
(3) сімейний стан;
(4) релігійні переконання;
(5) стан здоров'я;
(6) матеріальний стан;
(7) адреса, дата і місце народження;
(18) місце проживання та перебування тощо, дні про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також ...
(9) відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
При цьому, саме прізвище, ім'я і по батькові не є конфіденційною інформацією.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №285, ліцензійні умови встановлюють організаційні, кадрові і технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата, обов'язкові для виконання під час провадження господарської діяльності з медичної практики, а також визначають вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Для отримання ліцензії подається Заява згідно з Додатком 1 до цих Ліцензійних вимог.
Згідно з Додатком 2 подаються Відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня.
Ці відомості містять наступну інформацію:
(1) Інформація про спеціальності медичних працівників, за якими провадитиметься господарська діяльність з медичної практики: лікарські, молодших спеціалістів з медичною освітою, фахівців з реабілітації;
(2) Інформація про види медичної допомоги (первинна, екстренна, спеціалізована медична допомога, паліативна допомога, реабілітаційна допомога), за якими провадитиметься господарська діяльність з медичної практики, та методи, що застосовуватимуться (шляхом заповнення таблиці).
(3) Вивіска на вході за адресами місць провадження господарської діяльності з медичної практики.
(4) Інформація про установчі документи та структуру закладу охорони здоров'я, реквізити документа про утворення закладу охорони здоров'я.
(5) Реквізити документа, що є підставою для користування приміщенням.
(6) Перелік наявних приміщень закладу охорони здоров'я, реабілітаційного закладу, кабінету (кабінетів-) фізичної особи - підприємця та їх оснащення (не зазначаються матеріали, інструментарій, які не можна ідентифікувати).
(7) Перелік засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають повірці.
(8) Відомості про відповідність освітнім та кваліфікаційним вимогам лікарів (зокрема, керівника закладу охорони здоров'я, реабілітаційного закладу) та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров'я;
(9) Відомості про відповідність освітнім та кваліфікаційним вимогам молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою, фахівців з реабілітації.
(10) Відомості про стаж роботи керівника закладу охорони здоров'я, реабілітаційного закладу та фізичної особи - підприємця відповідно по запису в трудовій книжці за останні п'ять років або реквізити ліцензії (для фізичної особи - підприємця).
Із усього вищевказаного переліку відомостей до конфіденційної інформації можуть бути віднесені лише дані, які зазначаються у колонці 5 пункту 8 та 9 (Диплом, спеціальність, серія, номер, дата видачі, ким виданий) та у колонці 6 цих же пунктів (сертифікат спеціаліста, спеціальність, серія номер, дата видачі, ким виданий), оскільки це є відомості про освіту.
Решта відомостей не підпадають під жодну категорію інформації з обмеженим доступом.
При цьому, відповідачем не враховано, що відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Отже, відповідач був зобов'язаний надати у відповідь на адвокатський запит копії необхідних адвокату документів, однак із дотриманням умов обмеження доступу до конфіденційної інформації.
Також, суд зазначає, що відповідач не врахував, що ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення.
Усі пункти відомостей з 1-го по 10-й містять за характером даних містять інформацію про медичне обслуговування, а тому вказана у них інформація не може бути обмежена доступом.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином не дотримав вимог статті 24 Закону № 5076-VI при розгляді запиту адвоката Харчука В.І. від 22.11.2023, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною відмову відповідача оформлену листом від 28.11.2023 №17-04/34647/2-23 і наданні копій документів на адвокатський запит від 22.11.2023 та зобов'язання відповідача надати повну інформацію на вказаний адвокатський запит.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Міністерства охорони здоров'я України оформлену листом від 28.11.2023 №17-04/34647/2-23 у наданні копій документів на адвокатський запит від 22.11.2023.
Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати ОСОБА_1 копії документів на адвокатський запит від 22.11.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Міністерство охорони здоров'я України (вул. Грушевського Михайла, 7,м. Київ,01021, ЄДРПОУ/РНОКПП 00012925)
Суддя Д.П. Зозуля