28 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/13049/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат у справі №440/13049/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області" від 23.08.2023 №878-ОД "Про накладення дисциплінарного стягнення".
19.02.2024 до суду надійшла заява позивача щодо стягнення судових витрат у справі №440/13049/23, у якій просить суд стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
21.02.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано заперечення, у яких просить у задоволенні заяви представника позивача про розподіл (компенсацію) судових витрат відмовити. У разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяви - виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 0 гривень.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 заяву ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат у справі №440/13049/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2024.
У судове засідання, призначене на 28.02.2024, сторони не з'явились. Водночас усіма учасниками справи подані заяви про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат у справі №440/13049/23 без їх участі.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 вирішено перейти до розгляду заяви про стягнення судових витрат у порядку письмового провадження.
З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про стягнення судових витрат здійснено у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про стягнення судових витрат, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 цього Кодексу суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
У статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У цій справі у прохальній частині позову позивач, зокрема, просила стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь позивача всі понесені нею судові витрати. Указала, що докази понесених витрат будуть надані протягом 5 днів з дня винесення остаточного рішення у справі.
Крім того, у судовому засіданні 14.02.2024 позивач зазначила про намір надати відповідні докази.
19.02.2024 до суду надійшла заява позивача (18.02.2024 відправлена через систему "Електронний суд") щодо стягнення судових витрат у справі №440/13049/23.
Отже, позивачем дотримано строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, на подання доказів на підтвердження розмір понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Так, на підтвердження розміру витрат адвокатом надані копії: договору про надання правової допомоги від 01.09.2023; попереднього розрахунку вартості послуг на правову допомогу; узгодження погодинної вартості роботи адвоката; акта прийому - передачі до договору про надання правової допомоги від 01.09.2023; квитанції.
Дослідивши надані документи, суд враховує такі обставини.
Відповідно до акта прийому - передачі до договору про надання правової допомоги від 01.09.2023 адвокатом надано клієнту правничу допомогу у цій справі, вартість якої визначена у розмірі 18800,00 грн, що включала:
- аналіз та вивчення документів, у тому числі написання позовної заяви у справі №440/13049/23 (витрати часу - 180 хвилин, з розрахунку 2000 грн за одну годину), сума за весь час роботи становить 6000,00 грн;
- підготовка та написання відповіді на відзив у справі №440/13049/23 (витрати часу - 120 хвилин, з розрахунку 2000 грн за одну годину), сума за весь час роботи становить 4000,00 грн;
- підготовка та написання процесуальних заяв, пояснень у справі №440/13049/23 (витрати часу - 120 хвилин, з розрахунку 2000 грн за одну годину), сума за весь час роботи становить 4000,00 грн;
- участь у справі №440/13049/23 (всього 3 судові засідання з розрахунку 1600 грн за одне судове засідання), сума за весь час роботи становить 4800,00 грн.
До відшкодування позивач заявила витрати на правничу допомогу розмірі 15000,00 грн.
У запереченнях відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, виходячи, зокрема, з того, що спірні правовідносини не вирізняються своєю складністю та з питання вирішення подібних правовідносин судами України (зокрема, Верховним Судом) напрацьовано судову практику.
Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що опрацювання матеріалів справи безпосередньо пов'язане з підготовкою позовної заяви, а тому не підлягає врахуванню як окремий вид правничої допомоги.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, а також заперечення відповідача щодо необґрунтованості витрат на правову допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 8000,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 40358617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення. Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна