28 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/1064/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1064/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.01.2023 адвокат Павлюк Ігор Олександрович, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГУПФ, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 01.07.2021 із застосуванням обмеження її максимального розміру, зобов'язавши при цьому ГУПФ здійснювати ОСОБА_1 з 01.07.2021 перерахунок та виплату пенсії без обмежень граничного розміру та з урахуванням фактично проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №440/14400/23 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021, включивши присуджену щомісячну доплату до пенсії 2000,00 грн, запроваджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, проте фактично обмежив розмір пенсії максимальним розміром відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, що, на думку позивача, порушує суть конституційних гарантій щодо соціального захисту пенсіонера.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду виконано в межах, покладених на ГУПФ зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства.
Розгляд справи, відповідно до статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУПФ, де з квітня 2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №440/14400/23 суд зобов'язав ГУПФ нарахувати та виплатити з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
ГУПФ на виконання судового рішення здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021, за результатами якого розмір пенсії з надбавками склав 32834,11 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 30834,11 грн.
В цей же перерахунок увійшла доплата до пенсії, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713. Проте така доплата фактично не виплачується з 01.07.2021.
На звернення позивача щодо виконання рішення суду ГУПФ листом від 10.01.2024 повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 №440/14400/23 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 по 31.12.2023. Виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду було розпочато з 01.01.2024 в розмірі 30834,11 грн. Рішення суду виконано в межах покладених на ГУПФ зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із правомірністю дій пенсійного органу в частині відмови у виплаті з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 №440/14400/23 без обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713), п. 1 якої установлено з 1 липня 2021 особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 проводити щомісячну доплату в сумі 2 000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 (п. 46) перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме - зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а, від 04.04.2023 у справі № 380/25987/21, від 18.04.2023 у справі № 560/6528/22.
Судом встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 №440/14400/23 відповідач відновив з 01.07.2021 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", внаслідок чого розмір пенсії позивача збільшився.
Проте за наслідками перерахунку пенсії з 01.07.2021 пенсійним органом не проведено позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн.
Як вже встановлено судом, позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-XII.
Відповідно до ст. 43 Закону №2262-XII, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (надалі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до ст. 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при розгляді цієї справи.
Як свідчать матеріали пенсійної справи позивача, після перерахунку розмір його пенсії з 01.07.2021 становить 32834,11 грн, остаточний - 30834,11 грн.
Отже факт застосування пенсійним органом обмеження пенсії до виплати максимальним розміром підтверджено.
Зважаючи вищенаведені норми законодавства, суд доходить висновку про те, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Стосовно наявності у Постанові №713 положень про встановлення щомісячної доплати у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021 суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Наведене положення Постанови № 713 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом.
Враховуючи вищезазначене та усталену судову практику з цього питання, дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати пенсії позивачу з 01.07.2021 без обмеження її максимального розміру з урахуванням нарахованої щомісячної доплати суд змушений визнати протиправними та зобов'язати ГУПФ здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її максимального розміру з урахуванням доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум.
Відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без застосування обмеження максимального розміру з урахуванням нарахованої доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її максимального розміру з урахуванням доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун