про повернення позовної заяви
26 лютого 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/18646/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року відповідно до вимог Закону України №1282-12 "Про індексацію грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями) та постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року відповідно до вимог Закону України №1282-12 "Про індексацію грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями) та постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви. Для усунення недоліків заяви заявнику судом встановлено строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Указаною ухвалою зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн за відповідними реквізитами або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку.
19.02.2024 до суду надійшло від позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та квитанція про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн .
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У зв'язку з наведеним, строк, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Отже, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням частини шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України закінчився 02.10.2023 (останній день строку звернення до адміністративного суду).
Позивач звернувся до суду з позовом 19.12.2023, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У клопотанні про поновлення строку позивач зазначив, що у зв'язку з воєнним станом та проходженням ним військової служби по теперішній час у лавах Збройних Сил України та виконанням військового обов'язку не мав змоги звернутися до суду з приводу порушення його права на виплату індексації в належному розмірі.
При цьому, позивач не надав доказів про неможливість подання позову з огляду на знаходження його у дислокації Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо посилання позивача на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 суд зазначає таке.
Введення воєнного стану є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність у державі в цілому. Проте між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. Отже, при вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану; якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події; також, який строк звернення після введення воєнного стану тощо), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися до суду з позовом.
Наведене відповідає правовій позиції викладеній, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №200/13952/21.
Верховний Суд у зазначеній постанові також наголосив на наступному: питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку; однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.
Також у пункті 58 постанови від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд зауважує, що упродовж усього періоду часу впровадження воєнного стану Полтавський окружний адміністративний не припиняв працювати та приймати позовні заяви. Тобто, воєнний стан об'єктивно жодним чином не перешкоджав своєчасному зверненню позивачу до суду з позовом.
Суд зазначає, що воєнний стан продовжує діяти та території України і станом на грудень 2023 року, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом 19.12.2023.
Крім того, суд звертає увагу, що отримання позивачем листа відповідача 06.11.2023 у відповідь на запит №12540 від 02.11.2023 не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 21.09.2023 № 340/341/23.
При цьому, отримання від відповідача інформації стосовно нарахування індексації грошового забезпечення не може вважатися досудовим врегулюванням спору, як стверджує позивач.
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини нарахування/ненарахування індексації грошового забезпечення. Доказів того, що відповідач чинив йому перешкоди в отриманні відповідної інформації та документів, позивачем також не надано.
Також слід зазначити, що очікування (сподівання) позивача на те, що відповідач усуне допущену бездіяльність уже після спливу вказаного строку звернення до суду, не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку, оскільки таке очікування (сподівання) є виключно волевиявленням самого позивача, а не істотною обставиною, перешкодою чи трудністю, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом у встановлений кодексом строк, та внаслідок цього очікування (сподівання) у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.
Суд вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
У постанові від 21.09.2023 у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Водночас, суд зазначає, що позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом не навів жодних обставин, що перешкоджали останньому звернутись до суду з позовною заявою у строк, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Положеннями частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна