26 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа №440/18550/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги:
визнати протиправною та скасувати постанову від 19.09.2023 №21 про накладення штрафу у розмірі 60 000,00 грн.
Під час розгляду справи суд
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду. На думку позивача, відповідач провів перевірку неправомірно, відповідно відсутні підстави для застосування штрафу, накладеного за її результатами.
За результатами позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення ФОП ОСОБА_1 19.09.2023 було винесено постанову №21 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Позивач вважав, що в оскаржуваній постанові відсутнє будь-яке посилання на суть правопорушень, їх деталізацію або ж їх опис.
Зазначав, що в акті перевірки та оскаржуваній постанові повинно бути зазначено, яку саме інформацію про виробника чи інформацію про тютюнові вироби було розміщено з порушенням законодавства, а факт розміщення тютюнових виробів в місці їх реалізації не свідчить про порушення статті 16 Закону №2899-ІV.
Вказував, що зазначення у акті відомостей про розміщення на об'єкті торгівлі реклами тютюнової продукції є неправильним та безпідставним, оскільки позивачем жодної інформації і рекомендації будь-якого характеру, зокрема й комерційної інформації, про тютюнові вироби не розміщувалось, жодних дій не вчинялось. Жодної реклами і стимулювання продажу тютюнових виробів не мало місця, що виключає будь-які порушення статті 16 Закону №2899-IV.
11.01.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначала, що в ході проведення позапланового заходу було встановлено порушення ч. 1 ст. 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" від 22.03.2005 №2899-ІУ, а саме: здійснення (розповсюдження) реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі: розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини.
Щодо правомірності проведення перевірки представник відповідача посилалася на наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2023 №522 "Про затвердження Переліку підстав здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживаних тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за №561/39617, яким у пункті другому визначено: Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів забезпечити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану з підстав, визначених Переліком, затвердженим пунктом 1 цього наказу.
Крім того представник відповідача вказувала, що ФОП ОСОБА_2 добровільно сплачено штраф у розмірі 60 000,00 грн /а.с. 27-38/.
22.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник відповідача зазначав, що наказ МОЗ, на який посилається відповідач та яким затверджено Перелік підстав, не надає дозволу на проведення перевірки і не заміняє такий дозвіл. На думку представника позивача, відповідач перекручує те, що зазначено в наказі МОЗ, адже МОЗ не "доручав", а "наказав", у своєму наказі МОЗ наказав не "провести", а наказав "забезпечити здійснення", що не є тотожним за змістом та правовими наслідками.
Крім того, Постанова КМУ №303 має вищу юридичну силу, а ніж наказ МОЗ.
Також представник позивача пояснював, що з метою уникнення звернення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області до органів Державної виконавчої служби України, уникнення накладення арештів, що призводять до блокування діяльності суб'єкта господарювання та уникнення додаткових витрат, пов'язаних з веденням виконавчого провадження, ФОП ОСОБА_1 сплатив штраф в добровільному порядку, про що повідомив відповідача. Однак така сплата не означає визнання ФОП ОСОБА_1 своєї вини у інкримінованих правопорушеннях.
Також представник відповідача наголошував, що в першу чергу, відповідач мав би надати припис та проконтролювати його виконання, а у випадку невиконання вже притягати до відповідальності. Не надавши позивачу припис та не вказавши на деталізацію конкретних порушень, відповідач позбавив позивача можливості зрозуміти в чому суть порушень та усунути їх /а.с. 95-99/.
06.02.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача наголошувала на правомірності проведення перевірки, наявності виявленого порушення, відсутність підстав для складення припису /а.с. 102-106/.
У період з 19.02.2024 по 23.02.2024 включно суддя Шевяков І.С. перебував на навчанні, 24.02.2024 та 25.02.2024 вихідні дні, внаслідок чого справа розглянута судом 26.02.2024.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на проведення позапланової перевірки №935-ОД від 08.09.2023 /а.с. 50-51/, погодження Держпродспоживслужби на проведення позапланового заходу (контролю) в частині додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення № 15.1.3-6/19160 від 06.09.2023 /а.с. 52-53/ та посвідчення (направлення) на проведення перевірки №624 від 08.09.2023 /а.с. 54-55/ відповідачем провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) в частині додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення в магазині "БОРДО", який знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Покровська, 17/47.
За результатами перевірки складений акт №000023 від 11.09.2023, в якому зафіксовані порушення, а саме: в ході фактичного візуального огляду рекламного засобу в торгівельному приміщенні магазину "БОРДО", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на стійці торгівельного обладнання розміщено 2 (два) рекламних засоби з тютюновими виробами та інформацією про тютюнові вироби або виробника тютюнових виробів, розміщеною у місці, де тютюнові вироби реалізуються чи надаються споживачеві - у тому числі на елементах обладнання, та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини /а.с. 57-80/.
На підставі вказаного Акта №000023 від 11.09.2023 відповідачем винесено постанову №21 від 19.09.2023, якою до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 60 000,00 грн (30000,00 грн + 30000,00 грн) відповідно до статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" /а.с. 83-84/.
Позивач не погодився із прийнятою постановою та оскаржив її до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон №877-V).
Відповідно до приписів статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Частиною 1 статті 2 Закону №877-V встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За приписами частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;
звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до частин 1-5 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначено Законом України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення” №2899-IV від 22.09.2005 (далі Закон №2899).
З метою запобігання поширенню тютюнокуріння у 2006 році Україна ратифікувала (Законом №3534-IV від 15.03.2006) Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ). РКБТ - перший міжнародний договір, який покладає на Сторони Конвенції юридичні зобов'язання щодо його виконання. Конвенція створена під егідою ВООЗ у відповідь на глобальну епідемію вживання тютюну.
Крім того, Закон № 2899 було прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС "Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС", імплементація якої є зобов'язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов'язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова №1106 від 25.10.2017), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.
Частиною другою статті 13 Закону №2899 встановлено заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, зокрема, у приміщеннях закладів ресторанного господарства.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та сьомої цієї ж статті у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: “Куріння заборонено!”.
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: “Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!”.
Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Статтею 1 Закону №2899 регламентовано, що реклама й стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
Частиною першою статті 16 Закону №2899 встановлено, що забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі:
розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них (абзац сьомий частини першої);
розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні (абзац дев'ятий частини першої).
З аналізу вказаних вимог частини першої статті 16 Закону №2899 слідує, що заборона будь-якої реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, діє у таких випадках:
- розміщення інформації про виробника тютюнових виробів;
- розміщення інформації про тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі;
- розміщення інформації про тютюнових виробів, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні.
При цьому, відповідальність за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення передбачена статтею 20 Закону №2899.
Так, відповідно до статті 20 Закону №2899 за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі:
порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п'ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (абзац дев'ятий частини другої статті 20).
Висновки щодо правозастосування
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Позивач оскаржує спірну постанову від 19.09.2023 з двох підстав:
1) відсутність повноважень на проведення перевірки;
2) відсутність інкримінованого ФОП ОСОБА_1 порушення.
Відповідач наполягав на правомірності проведення перевірки та наявності виявленого порушення.
Надалі суд вважає за необхідне надати правову оцінку кожній з підстав окремо.
Пунктом 1 постанови КМУ від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" (далі Постанова КМУ №303) постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”.
Згідно з пунктом 5 цієї постанови припинено проведення планових та позапланових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 “Про введення воєнного стану в Україні”, крім здійснення заходів державного ринкового нагляду щодо побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 734 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 66, ст. 2294), і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2678).
На ці пункти Постанови КМУ №303 посилається позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо протиправності проведення перевірки.
Разом з тим, пункт 2 Постанови КМУ №303 передбачає, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
У свою чергу, наказом МОЗ України від 17.03.2023 №522 затверджено Перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану.
Пункт 3 цього наказу передбачає таку підставу як звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Отже, пунктом 2 Постанови КМУ №303, дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах і у даному випадку - це Міністерство охорони здоров'я України, яке наказом від 17.03.2023 №522 надало Держпродспоживслужбі України повноваження на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) з підстав, визначених Переліком.
Як встановлено судом, підставою для призначення позапланової перевірки наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області слугувало звернення гр. ОСОБА_3 від 31.08.2023 щодо порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення /а.с. 81/.
Держпродспоживслужба України листом №15.1.3-6/19160 від 06.09.2023 надала погодження на проведення позапланового заходу (контролю) в частині додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про заходи щодо попередження зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення /а.с. 52-53/.
З огляду на викладене, суд вважає, що перевірка позивача проведена на підставі 2 Постанови КМУ №303, пункту 3 наказу МОЗ України від 17.03.2023 №522, скарги ОСОБА_3 від 31.08.2023, погодження Держпродспоживслужби України №15.1.3-6/19160 від 06.09.2023, тому відповідач мав підстави та повноваження для її проведення.
Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає таке.
В статті 1 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" поняття "реклама й стимулювання продажу тютюну" визначається, як будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
Відповідно до змісту цієї статті забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама або упаковка яких містить напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або в частині ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для тютюнових товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів.
Сукупний аналіз наведених норм права свідчить, що законодавством встановлена заборона розміщення у місцях реалізації тютюнових виробів, в тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, саме інформації про такі тютюнові вироби або їх виробників, а не безпосередньо самих виробів, розміщення зразків яких у місцях їх реалізації є однією з обов'язкових вимог правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Поряд з наведеними положеннями законодавства України під час реалізації тютюнових виробів суб'єкт господарювання також повинен враховувати вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", у статті 15 якого закріплено право споживача на інформацію про продукцію, яке, в свою чергу, кореспондується із відповідним обов'язком суб'єктів, які здійснюють реалізацію продукції, забезпечити реалізацію споживачами такого права.
Відповідно до положень цієї статті споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Частиною другою статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" визначені також способи доведення вищезгаданої інформації до відома споживачів, а саме, у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
При цьому, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо визначено, що інформація про продукцію не вважається рекламою.
Так, відповідно до пункту 13 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218, маркування тютюнових виробів передбачає наявність такої інформації: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) - власна назва виробу; на кожній пачці, коробці або сувенірній коробці - найменування підприємства-виробника або тютюнової компанії; загальної та власної назви; наявність фільтрувального мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи сувенірній коробці; відомості про вміст смол та нікотину, що входять до складу тютюнових виробів і виділяються з тютюновим димом під час їх куріння, які нанесені на зовнішню поверхню однієї меншої сторони пачки, коробки або сувенірної коробки та займають не менше 15 відсотків площини цієї сторони; основне медичне попередження споживачів тютюнових виробів та додаткове медичне попередження відповідно до чинного законодавства; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штрихового коду.
Таким чином, розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію.
Зазначені дії не можуть розглядатись як реклама або стимулювання продажу у розумінні Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №420/869/21.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята з підстав розповсюдження та стимулювання продажу тютюнових виробів на двох окремих рекламних носіях з тютюновими виробами, у місці, де тютюнові вироби реалізуються, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини.
Суд повторює, що не можна вважати рекламою та стимулюванням продажу розміщення на вітрині тютюнових виробів, які реалізуються в магазині.
Суд наголошує на тому, що сам по собі продаж тютюнових виробів та їх розміщення на вітрині, не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення норми частини першої статті 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
Відповідач у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив не конкретизував, в чому саме полягало порушення, допущене позивачем, а лише зазначав, що таке порушення чітко визначене в акті.
Разом з тим, в акті встановлено, що на стійці торгівельного обладнання розміщено 2 (два) рекламних засоби з тютюновими виробами та інформацією про тютюнові вироби або виробника тютюнових виробів, розміщеною у місці, де тютюнові вироби реалізуються чи надаються споживачеві - у тому числі на елементах обладнання, та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини /а.с. 57-80/.
Однак, вказане в акті порушення лише цитує норму статті 16 Закону №2899-IV, проте не розкриває його суть. Що саме було відмінне від кольору обладнання чи вітрини, які саме кольори, зображення, чи малюнки - з матеріалів справи встановити неможливо.
На вимогу суду в ухвалі від 25.12.2023 про надання матеріалів перевірки, на підставі яких прийнято спірну постанову, відповідачем не надано суду матеріали відеофіксації перевірки. Однак при цьому в акті перевірки зазначено про фіксування позапланової перевірки засобами відеофіксації. Про причини неможливості надання відеозапису відповідачем суду не повідомлено.
Оскільки позивачем деталізовано, в чому саме полягає встановлене порушення (на відсутності якого наполягає позивач у позові), та не надано доказів, які б підтверджували допущення ФОП ОСОБА_1 порушення, а лише процитовано норму статті 16 Закону №2899-IV, суд погоджується з доводами позивача та його представника про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог статті 16 Закону №2899-IV.
Розміщення в торговельному приміщенні двох вітрин не свідчить про рекламу засобів з тютюновими виробами чи розміщення інформації про тютюнові вироби.
Позивач не здійснював рекламу тютюнових виробів, а здійснював їх продаж, і саме з цією метою товар був виставлений та представлений на вітринах магазину.
Суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган допустив хибне трактування вищезазначеної норми Закону №2899-IV та надав помилкову оцінку діям позивача.
Тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №21 від 19.09.2023 про застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 60 000,00 грн, - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Встановлені судом неповнота з'ясування відповідачем обставин справи щодо порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності виключають необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи зі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збур у розмірі 1073,60 грн .
Отже, сплачений судовий збір повинен бути стягнутий з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ( вул. Воскресенський узвіз, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020 код ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 19.09.2023 №21.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков