про повернення позовної заяви
26 лютого 2024 рокусправа № 380/1879/24
м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Роксолана Петрівна, розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати військовослужбовцю, ОСОБА_1 , за п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про сплату усіх передбачених виплат ОСОБА_1 , за п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”
Ухвалою судді від 29.01.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (79018 м. Львів вул. Чоловського 2) таких документів: уточненої позовної заяви для суду та відповідача/відповідачів, у якій привести у відповідність відповідача/відповідачів та позовні вимоги, які до нього/до них пред'явлено; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку.
На адресу суду на виконання вимог ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, у якій позивач вказав про те, що має звання сержант, був призваний по мобілізації. Повідомив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2022 року № 54 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини. Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набув чинності 19.07.2022 внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Вказав, що підставою звернення до суду стало не нарахування та не виплата, мені, додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період з 1 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року. Проте, через те, що на момент порушення мого законного права, на території України введено військовий стан, та відбувались постійні ракетні обстріли, позивачу був позбавлений можливості звернутись до суду вчасно, у зв'язку з чим, пропустив процесуальний строк на звернення до суду. Крім того зазначив, що не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку військова частина, який покликаний, в тому числі, захищати права та законні інтереси військовослужбовців, може ці права порушувати. Просив визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом прав і законних інтересів поважними та поновити такий строк.
При розгляді поданої заяви суддя виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 2, 4 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частина 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції на час виключення позивача зі списків) передбачала, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху встановлено, що датою виникнення спірних правовідносин є 01.10.2023 року (з урахуванням положень п. 1 Прикінцеві Положення КЗпП України).
З даним позовом позивач звернувся до суду 25.01.2024 року, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду, який обчислюється з 01.07.2023 (з урахуванням строку дії карантину).
При цьому оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини нарахування йому грошового забезпечення у меншому розмірі за липень-серпень 2022 року. Саме зазначення факту вчинення обстрілів території України не свідчить про наявність об'єктивних підстав, які б унеможливили здатність позивача звернутися до суду із цим позовом протягом встановленого законодавством строку.
Суддя також критично оцінює доводи позивача про те, що він не міг передбачити, що орган держави, в даному випадку військова частина, який покликаний, в тому числі, захищати права та законні інтереси військовослужбовців, може ці права порушувати, з огляду на те, що невиплата спірних сум грошового забезпечення мала місце у липні-серпні 2022 року, тобто під час проходження позивачем військової служби. Жодні гіпотетичні очікування позивача не змінюють початку обчислення строку звернення до суду та не впливають на його зміну.
Підсумовуючи викладене вище, суддя вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачеві.
Суддею враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 20.01.2021 № 9901/258/20 (11-331заі20), що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
Зважаючи на викладене, суддя дійшла висновку, що позивачем у надісланій заяві не вказано причин поважності пропуску строку звернення до суду із цим позовом, відтак позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 248 КАС України, суддя -
1. Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКачур Роксолана Петрівна