26 лютого 2024 рокусправа №380/20844/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ України у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУПФ України у м. Києві, відповідач 2), з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 19.07.2023 №о/р913190157137 про відмову ОСОБА_1 у переведенні її пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 09.07.2023, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020), а саме у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років, в тому числі пільгового стажу за Списком №1 більше 7 років 6 місяців.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління ПФ у м. Київ від 19.07.2023 №о/р913190157137 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв'язку з відсутністю на дату звернення 17.07.2023 - досягнення віку, зазначеного в пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України » Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач покликається на норми п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 […] жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Позивач стверджує, що на день звернення із заявою про призначення пенсії їй було більше 45 років, загальний стаж становив більше 15 років, пільговий стаж за Списком №1 більше 7 років 6 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах. Вказано, що Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення. Посилається на норми абзаців 1-2 пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідності із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Зазначено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (11.02.2021) позивачка не досягла віку 50 років, що є необхідним для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Наголошено, що рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки норми п. 1 ч. 2 ст. 114 №1058-IV на час розгляду заяви позивачки були чинними, не визнані неконституційними та не скасовані.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та,-
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 17.07.2023 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До заяви про призначення пенсії позивачка додала серед іншого такі документи: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №295 від 11.07. 2023, виданої Львівським територіальним медичним об'єднанням «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги та трудову книжку.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №295 від 11.07.2023, ОСОБА_1 за період з 22.07.2005 по 14.06.2020 (14 років 10 місяців, 24 дні) та з 30.11.2020 по 12.07.2023 (02 роки 07 місяців 13 днів) виконувала рентгенологічні обстеження хворих за посадою рентгенлаборант відділення променевої діагностики та комп'ютерної томографії , що передбачена Списком 1 розділ XIX підрозділ 19 код КП 3229, підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.
19.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві за принципом екстериторіальності прийняло рішення №о/р913190157137, яким відмовило позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв'язку з відсутністю на дату звернення 17.07.2023 досягнення віку, зазначеного в пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України » Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено, що питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №1 може розглядатися після досягнення заявницею віку 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Як визначено ст. 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII, в редакції до 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи №1-5/2018(746/15) прийняв рішення №1-р/2020 та вирішив таке:
- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII;
- стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам […].
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Як визначено пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
За період роботи позивача чинним є Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Розділом XIХ. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я Списку №1 визначено професію «Лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)»; молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
При прийнятті рішення суд враховує наступне.
Позивачка звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про переведення її пенсії з пенсії інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII. Позивач стверджує, що на день звернення із заявою про призначення пенсії їй було більше 45 років, загальний стаж становив більше 15 років, пільговий стаж за Списком №1 більше 7 років 6 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Натомість відповідач при прийнятті рішення керувався Законом №1058-IV, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 якого право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Оскільки ОСОБА_1 не досягла визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV віку, відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач при цьому наголошує, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є чинною редакція ст. 13 Закону №1788-XII до внесенням до неї змін Законом України №213-VIII від 02.03.2015, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При вирішенні питання про застосовність до спірних правовідносин положень Закону №1058-IV чи Закону №1788-XII суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами перегляду зразкового рішення №360/3611/20 від 21.04.2021:
[…] Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного суду України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 та№2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».
При прийнятті цього рішення суд враховує, що у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України вказав таке: статтею 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже, у ст. 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років. У Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у п. «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік). Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, ч. 2 ст. 14, п. «б»-«г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням наведеного рішення Конституційного Суду України, чинною є редакція пункту а) частини 1 статті 13 Закону №1788-XII, відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
17.07.2023 позивач звернулася до відповідача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». На момент звернення із цією заявою позивачка мала вік повних 45 років 8 днів (більше 45 років), пільговий стаж 17 років 6 місяців, 7 днів (при законодавчо необхідному не менше 7 років 6 місяців та страховому стажі не менше 15 років).
Отже, на дату звернення із заявою про переведення, ОСОБА_1 досягла, визначеного п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII пенсійного віку при наявності необхідного пільгового стажу. Тому суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин релевантних норм права, дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 19.07.2023 №о/р913190157137 про відмову ОСОБА_1 у переведенні її пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 17.07.2023, то відповідно до ст. 83 Закону №1788-XII пенсія за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає призначенню з дати виникнення права на пенсію на пільгових умовах, тобто з дня досягнення позивачем 45 років - 09.07.2023.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і такий нею про поданні позову не сплачувався, підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.07.2023 №о/р913190157137 про відмову ОСОБА_1 у переведенні її пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 09.07.2023 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020).
4. Судовий збір не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКравців Олег Романович