про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 лютого 2024 року м. Київ № 320/40578/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС»
про стягнення штрафних санкцій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС», в якому просить суд:
- задовольнити позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» в судовому порядку загальну суму штрафних санкцій згідно з Рішеннями від 13.03.2023 року №55/4833, №56/4833, №57/4833, №58/4833, №59/4833, №60/4833, №61/4833, №62/4833, №63/4833, №64/4833, №65/4833, №66/4833 у розмірі 40 698 грн. 00 коп. до Державного бюджету України.
У силу положень пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», Держпродспоживслужба прийняла:
- Рішення №55/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн. за порушення вимог абзацу 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»
- Рішення №56/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №57/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №58/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №59/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №60/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №61/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №62/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №63/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №64/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №65/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу»;
- Рішення №66/4833 від 13.03.2023 про накладення на ТОВ «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700, 00 грн. за порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу».
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції, накладені вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 5 цього Кодексу суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Водночас, згідно із частиною 4,5 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР) встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з частиною 1 статті 26, частиною 9 статті 27 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
Проте права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до вказаного Закону не має.
Суд зазначає, що звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом є способом здійснення таким суб'єктом визначених законами повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб'єкта владних повноважень (позивача) у господарські відносини, а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання.
Тому, суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень і вирішувати її по суті у разі встановлення судом відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах України.
Судовий розгляд у справі за позовом суб'єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Жодною нормою, ані вказаного Закону № 270/96-ВР, ані будь-якого іншого саме законодавчого акта не передбачено повноваження органів Держпродспоживслужби на звернення до суду з позовом про стягнення із суб'єкта господарювання суми добровільно не сплачених штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу.
Разом з тим, відповідно до пункту 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693) сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
При цьому, положення Порядку, затвердженого постановою КМУ № 693, не є достатньою правовою підставою для звернення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на звернення з таким позовом до суду, оскільки як вказаний Порядок, так і постанова КМУ, якою він затверджений, є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом.
Водночас, як відзначалося вище, КАС України чітко визначено, що відповідне право суб'єкта владних повноважень на звернення з адміністративним позовом повинно бути передбачено саме законом. Така вимога процесуального законодавства є імперативною і не передбачає жодних виключень при реалізації відповідних норм КАС України.
Аналогічний правовий підхід у справах даної категорії застосовано в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 816/259/18, де суд зазначив, що «...права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до вказаного Закону не має.».
Відповідно, якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів, а не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.
У зв'язку з чим потрібно вказати, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 320/40578/23 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛОГІСТІКС ПЛЮС» про стягнення штрафних санкцій.
2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.