28 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/306/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме:
1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 16.01.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі №200/10338/21;
2. зобов'язаит Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 16.01.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі №200/10338/21.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.01.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі №200/10338/21 відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення. Однак, вказує на те, що в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відповідачем не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує соціальні права.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимоги, як безпідставних. Заперечуючи проти позову вказує на те, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивач набуває право на судовий захист з моменту отримання відмови у виплаті відповідної компенсації. Відповідач зазначає про те, що позивач не вказує у позовній заяві як про сам факт письмового звернення до відповідача так і щодо наявності відповідної відмови у виплаті компенсації, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі №200/10338/21 відповідачем здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що підтверджується випискою з КБ "Приватбанк" від 16.01.2024 року (а.с. 5, на звороті).
Представник позивача у позовній заяві вказує на те, що в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відповідачем не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а відтак звернувся за до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Представник позивача у позовній заяві вказує про те, що на виконання рішення суду позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення, при цьому не виплачено компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Разом з тим, у матеріалах відсутні відомості про те, що позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
За змістом ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_3 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 04 травня 2022 у справі №200/14472/19-а.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Питання судових витрат судом не вирішується у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 229, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш