27 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/21983/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із уточнений позовом, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні йому пільгової пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" протиправними;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирської області призначити йому пенсію за віком зі зниженням Пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення 54-ти річного віку, не будучи обізнаним звернувся до спеціаліста Коростенського відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який в усній формі повідомив про відсутність права на зниження пенсійного віку. У подальшому, після досягнення 56-ти річного віку дізнався про порушення своїх прав, а тому звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1) про призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». У відповідь на заяву отримав відмову у її задоволенні, мотивовану відсутністю станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.10.2023 від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зауважує, що позивачем документально не підтверджено період проживання (роботи) станом на 1 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Разом із відзивом на позов, представником відповідача 1 подано до суду клопотання про залучення співвідповідача у даній справі, яке ухвалою суду від 31.10.2023 задоволено, залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідач 2) та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву впродовж п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та позовної заяви з додатками.
19.12.2023 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідач 2) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Пояснює, що відповідно до поданих позивачем підтверджуючих довідок період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у зв'язку із аварією на ЧАЕС станом на 01.01.1993 становить менше ніж 3 роки. Зауважує, що лише з 06.10.1992 позивач прийнятий майстром цегляного заводу в м.Народичі, тобто із записів трудової книжки у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 прослідковуються періоди навчання, проходження військової служби та трудової діяльності у населених пунктах, що не відносяться до зони добровільного відселення, а тому право на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, позивач не набув.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII).
Як стверджує представник відповідача 1, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення №064250007367 від 06.06.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області відповідач 1 листом від 13.06.2023 повідомило позивача.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні йому пільгової пенсії та вважає, що наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи безумовно підтверджує факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 не менше 3-х років, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню. Додатково пояснив, що факт необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується поданими довідками архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області №С-194 від 01.03.2023 та №С-193 від 21.03.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 ст.56 Закону №796-XII передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У свою чергу, ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII та із врахуванням ст.26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 30 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 30 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-XII.
Як вже зазначалося, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки, станом на 01.01.1993. При цьому, щодо необхідного страхового стажу спірних відносин у сторін, які беруть участь у розгляді справи не виникало, за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку до страхового стажу позивача зараховано 34 роки 07 місяців 28 дні.
Між тим, як зазначено відповідачами підставами для відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах період роботи (проживання) - 3 роки станом на 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення, згідно з наданими позивачем документами не підтверджено, оскільки відповідно до військового квитка НОМЕР_1 та записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивач в період з 15.05.1985 по 09.06.1987 проходив службу в лавах радянської армії, з 04.07.1988 по 20.02.1990 працював помічником машиніста в локомотивному депо Південно-Західної залізниці, а з 20.02.1990 зарахований в групу підготовки машиністів електровозів-тепловозів (м. Київ) та надалі з 04.01.1991 прийнято помічником машиніста в локомотивне депо Південно-Західної залізниці.
Отже, на думку відповідачів із записів трудової книжки позивача у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 прослідковуються періоди навчання, проходження військової служби та трудової діяльності у населених пунктах, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, а тому підтверджений період проживання в зоні добровільного відселення складає 01 рік 0 місяців 26 днів.
На спростування доводів відповідачів, позивач посилається на відомості щодо підтвердження постійного проживання, реєстрації або трудової діяльності в зоні гарантованого добровільного відселення викладені в:
- архівній довідці відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.05.2023 №С-301, сформованої на підставі: Ф.46, оп.2, спр.101, арк.44-45, спр.15, арк.44-45, спр.119, арк.59-60 та архівній довідці відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області №С-193 від 21.03.2023, складеної на підставі: Ф.46, оп.2, спр.101, арк.44-45 (проживав с.Ласки Народицького району Житомирської області період з 16.06.1987 до 14.03.1988, з 30.05.1988 до 30.07.1988 та з 09.02.1996 по 24.11.2001);
- архівній довідці відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 01.03.2023 №С-194, виготовленої на підставі: Ф.48, оп.2, спр.113, арк.49-50 (проживав с. Яжберенець Народицького району Житомирської області, період 06.10.1992 по 10.10.1994);
- архівній довідці трудового архіву Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 18.02.2021 №С-36/06-02, складеної на підставі наказу про прийняття на роботу №65-к п.1 від 07.10.1992 та наказу про звільнення з роботи №15-к п.2 від 29.07.1995 (працював в смт.Народичі з 06.10.1992 до 01.08.1995).
Проаналізувавши викладене, суд вважає, що твердження представників відповідача, щодо відсутності у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення спростовуються матеріалами справи, оскільки наявні відомості про його проживання з реєстрацією в с.Ласки Народицького району Житомирської області період з 16.06.1987 до 14.03.1988, з 30.05.1988 до 30.07.1988 та з 09.02.1996 по 24.11.2001 та с. Яжберенець Народицького району Житомирської області, період 06.10.1992 по 10.10.1994, та з 11.03.2023 по даний час в м.Коростені (довідка відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради №1749 від 10.05.2023), тобто в населених пунктах, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, матеріали справи містять відомості про трудову діяльність позивача в смт.Народичі у період з 06.10.1992 до 01.08.1995.
Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, такий період проживання є достатнім та повинен бути врахований Пенсійним фондом під час вирішення питання про призначення пенсійного забезпечення позивачу на пільгових умовах.
Щодо підтвердження періоду роботи (проживання) позивачем на територіях радіоактивного забруднення, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Так, за положеннями ст.55 Закону №796-XII право на пенсію зі зниженням пенсійного віку (на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років), мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як свідчать матеріали справи позивач з 16.06.1987 до 14.03.1988, з 30.05.1988 до 30.07.1988 та з 09.02.1996 по 24.11.2001, з 06.10.1992 по 10.10.1994, та з 11.03.2023 по даний час постійно проживаа та був зареєстрований в населених пунктах, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, а тому суд не погоджується з твердженнями представників відповідачів стосовно правомірності підстав, які слугували незарахуванню періоду його проживання у вказані періоди.
Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ).
Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
У контексті викладених норм слідує, що єдиним документом який підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2020 у справі № 357/6372/17.
Як свідчать матеріали справи, позивач є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.12.1993.
Таким чином, видача позивачу уповноваженим органом держави посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», яке наявне в матеріалах справи, підтверджує факт її проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачці посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, суду не надано і матеріали справи не містять.
Тож матеріалами справи підтверджено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, як власнику посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
А тому, доводи представників відповідачів про відсутність у позивача підтвердженого періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 тривалістю 3 роки, спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене та на підставі доданих до позовної заяви доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на шість років.
У контексті викладеного слід відмітити, що факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення доведений матеріалами справи, що у сукупності дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на шість років.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
З огляду на викладене та оскільки на час звернення до відповідача 1, належність позивача до статусу громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії, ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що вона має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та наявності у неї вищевказаного статусу. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не наведено, а тому суд вважає, що відмова у призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №064250007367 від 06.06.2023 є немотивованим і протиправним, оскільки прийняте без перевірки усіх поданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у призначенні позивачу пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 6 років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», з 01.05.2023.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України, та підлягає стягненню у рівному розмірі із відповідачів у справі, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шоссе, 7, м.Вінниця, 21100, ЄДРПОУ: 13322403) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №064250007367 від 06.06.2023 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 6 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», з 01 травня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 27 лютого 2024 р.