Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2024 року Справа№200/233/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.11.2023 № 056650009563 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2023 про призначення пенсії, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Ухвалою від 17 січня 2024 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду документа про сплату судового збору на загальну суму 96 копійок та доказу в підтвердження статусу представника позивача як адвоката. 26 січня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 29 січня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/233/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Зазначеною ухвалою у відповідача витребувано докази у справі.
Ухвала суду від 29 січня 2024 року в частині витребування доказів відповідачем виконана не була.
Ухвалою від 28 лютого 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про залучення другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у справі № 200/233/24.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 листопада 2023 року вона звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Рішенням відповідача № 056650009563 від 9 листопада 2023 у призначені пенсії було відмовлено у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку - 55 років. На момент звернення позивач досягла 52 років. За підрахунками відповідача на момент звернення страховий стаж позивача склав 34 роки 11 місяців 12 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 19 років 10 місяців 29 днів. Позивач вказує, що рішення відповідача протиправне та відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020. Просить позов задовольнити.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії від 3.11.2023 року за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким прийнято рішення від 09.11.2023 року № 056650009563 про відмову у призначенні пенсії. Також зазначив, що 09.07.2023 року прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI, який серед іншого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії страховий стаж позивача складає 34 роки 11 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 19 років 10 місяців 29 днів. Вік позивача на момент звернення - 52 роки. Отже, позивач не набула відповідного віку для призначення пенсії на пільгових умовах. Щодо вимог позивача про призначення пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 та на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач зазначає, що вказане рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 не відновлює дію Закону № 1788 та не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 року №1-р/2020 стосувались змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 до Закону № 1788, який станом на час виникнення спірних правовідносин не діяв і відповідачем під час прийняття рішення не застосовувався. Водночас Закон України від 03.10.2017 року № 2148- VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Відповідач зазначив, що існує колізія в законодавстві, оскільки є неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами та протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, прийнятими з одного і того ж питання, а отже застосуванню підлягає акт, виданий пізніше, навіть, якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. З огляду на викладене, позивач наголошує, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України і, як наслідок, не підлягають задоволенню. Питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 визначається відповідно до статті 114 Закону № 1058-VI.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області, 17 червня 2015 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802) в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
03 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, що не заперечується сторонами у справі.
Заява ОСОБА_1 від 03 листопада 2023 року була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 056650009563 від 09 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено наступне. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці 52 роки. Страховий стаж особи становить 34 роки 11 місяців 12 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.10.1988 року з 09.11.1993 року по 17.11.1993 року, оскільки в даті наказу на прийняття міститься виправлення. Пільговий стаж по Списку № 2 становить 19 років 10 місяців 29 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року згідно довідки від 02.11.2023 року № 722, оскільки є перерва в атестації робочих місць. Особа працює. На обліку у територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Право на призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набуде після досягнення 55 років, з 07.08.2026 року.
Суд зауважує, що позивачем не оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650009563 від 09 листопада 2023 року в частині незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу певних періодів її трудової діяльності.
Спірним питанням у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650009563 від 09 листопада 2023 року в частині відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Верховною Радою України 03.10.2017 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20, також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
При цьому, в постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
При вирішенні даного спору судом враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, до осіб, на яких поширюється дія рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, і, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 року (тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, який визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), та досягли віку, визначеного цією нормою Закону, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Судом установлено, що до 01.04.2015 року позивач працювала на посадах, які віднесені у встановленому порядку до Списку № 2, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 , на час звернення за призначенням пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж 34 роки 11 місяців 12 день, у тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 19 років 10 місяців 29 днів.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.11.2023 № 056650009563 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення позивачем 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Позивач в позовній заяві просить зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 03.11.2023 про призначення пенсії, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж 34 роки 11 місяців 12 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 19 років 10 місяців 29 днів.
На думку суду, виконано всі умови (щодо віку, наявності страхового та пільгового стажу) для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як зазначено у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.11.2023 року № 056650009563, датою звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії є 03 листопада 2023 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.11.2023 № 056650009563 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 03 листопада 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 969 грн. 00 коп. відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій від 15.01.2024 року та від 26.01.2024 року.
Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 3028 гривень.
Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, за подання даного позову підлягає до сплати судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4).
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем був сплачений судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 у сумі 969,00 грн. відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій.
Однак, суд зазначає, що сума судового збору за подання даного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить - 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) від 09.11.2023 року № 056650009563 про відмову у призначені ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03 листопада 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар