27 лютого 2024 рокуСправа №804/516/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №804/516/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
17.01.2017 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Міністерства юстиції України № 85/7 від 16.03.2015 року «Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження», в частині накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2019 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року у справі № 804/516/17, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Міністерства юстиції України №85/7 від 16 березня 2015 року в частині накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №804/516/17 без змін.
23.02.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №804/516/17 про розподіл судових витрат в розмірі 704 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви зазначено, що при зверненні до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою до супровідного листа № 01-01/18 від 18.08.2017р. ним була додана квитанція від 18.08.2017 року про сплату судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги, але Дніпропетровський окружний адміністративний суд при ухвалені рішення не вирішив питання про розподілу цих витрат.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положеннями статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до пункту в) частини 4 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене суд зазначає, що вирішення питання про розподіл судових витрат здійснюється судом, яким було ухвалено відповідне рішення.
У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивач ставить питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем саме за подання апеляційної скарги, тобто судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанцій, яке відноситься до повноважень суду апеляційної інстанцій, а тому суд першої інстанції позбавлений повноважень вирішувати питання про розподіл судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом додаткового судового рішення у цій справі про стягнення на користь позивача судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 р. у справі № 804/516/17.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 143, 244, 246, 250, 252, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №804/516/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська