Рішення від 26.02.2024 по справі 160/1120/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 160/1120/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1120/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому позивач, урахуванням уточнень від 19.01.2024 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №2823-п від 12.06.2023р. «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Ухвалою суду від 15.01.2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

19.01.2024 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

24.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, згідно положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 24.01.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- наказ Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №2823-п від 12.06.2023р. «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформацію/відомості, що послугували для прийняття податковим органом оскаржуваного наказу;

- направлення про призначення перевірки;

- акт перевірки;

- податкові-повідомлення рішення прийняті за результатами такої перевірки;

- відомості щодо допуску/недопуску працівників податкового органу до перевірки;

- лист від 14.07.2023 року за №49005/6/04-36-07-08;

- всі наявні докази щодо суті спору.

26.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли клопотання відповідача, в якому податковий орган просить:

закрити провадження у справі №160/1120/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки від 12.06.2023 №3823-п.

Ухвалою суду від 31.01.2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі, відмовлено.

01.02.2024 року відповідачам через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

05.02.2024 року позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив.

12.02.2024 року через підсистему Електронний суд відповідачем подані письмові заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.02.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом 12 червня 2023р. було видано наказ №2823-П «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У відповідності до цього Наказу було вирішено з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) провести з 13.06.2023р фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з питань дотримання норм законодавства регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності, згідно ст. 102 ПК України, тривалістю не більше 10 діб.

Вказують, що на підставі наказу від 12 червня 2023 року № 2823-п посадові особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки №2352104-36-07-08/РРО/2438308063.

Вказує, що згідно висновків Акту було встановлено порушення п.1,2, 11 ст.3 Розділу 11 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п.85.2 ст.85 ПК України, ст.20, 21, 22, 23, 24 Кодексу законів про працю України, Наказу МФУ від 21.01.2016р. «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».

У подальшому контролюючим органом було винесено та надіслано позивачеві повідомлення рішення Форми «ПС» №0185990708 від 17.07.2023р. на суму 1020 грн., як зазначено в Повідомленні - рішенні, за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення червень 2023 року.

Також було винесено і надіслано платнику податку повідомлення-рішення форми «С» №0186000708 від 17.07.2023р. на суму 147717,70 грн., як зазначено в Повідомленні-рішенні. за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачи відповідного розрахункового документу, проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. За період часу січень-грудень 2022р., січень-червень 2023 року.

Позивач вказує, що з таким наказом вона не згодна, вважає, що цей наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що фактично не відбувся допуск працівників контролюючого органу до перевірки.

13.06.2023 року на початку перевірки у приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1 перебувала лише особа, яка не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , це продавець ОСОБА_2 , яка, у свою чергу офіційно працевлаштована та працює у ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_3 здійснює свою діяльність у цьому ж приміщенні. Саме їй на початку перевірки представники контролюючого органу надали відповідний оскаржуваний наказ та направлення.

Контролюючий орган це визнав у листі №49005/6/04-36-07-08 від 14.07.2023 року який було надано на заперечення ФОП ОСОБА_1 , щодо акту перевірки.

Відповідач висловив свою у позицію таким чином: «на момент початку проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в магазині за адресою АДРЕСА_1 знаходився тільки один продавець ОСОБА_2 .

Відповідно п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки 13.06.2023р. проведено контрольну розрахункову операцію на суму 29.00 грн. з придбання пива «Рогань» 0,45 л, а саме продавцем ОСОБА_2 власноруч отримано від працівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області готівкові кошти у сумі 29.00 гривень».

Тобто, позивач вказує, що якщо на місці проведення перевірки не було самої ОСОБА_1 , не було її представника або особи що фактично здійснює розрахункові операції в інтересах ФОП ОСОБА_1 , відповідно була відсутня особа, яка має право допустити або не допустити контролюючий орган до перевірки.

Окрім того, позивач вказує, що згідно положень чинного законодавства, інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Однак, спірний наказ не містить інформацію про період діяльності, який буде перевірятися, посилання на статтю 102 ПК України є недостатнім для ідентифікації цього періоду, оскільки ставить платника податків у невизначене становище та прямо впливає на його обов'язок виконати вимоги контролюючого органу, які повинні бути законними, дає можливість контролюючому органу не дотримуватись своїх власних процедур під час організації та проведення перевірок.

Право контролюючого органу на визначення грошових зобов'язань в межах строку статті 102 ПК України по суті не є тотожнім періоду проведення перевірки, який повинен бути окреслений конкретним проміжком часу, отже наказ не відповідає положенням Кодексу щодо його змісту.

Слово «період», яке використане в наказі є відповідним проміжком часу, який має початок та має кінець, як календарні дати.

Позивач вважає, що зазначені у наказі підстави проведення перевірки та період діяльності, який буде перевірятися, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у спірному наказі ГУ ДПС від 12.06.2023 року №2823-п року міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.

Так, у зв'язку з надходженням інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка доведена в листі Державної податкової служби (вх.18067/7 від 26.07.2023) була призначена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, вважають, що доводи позивача з приводу порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки є необґрунтованими.

Відповідач звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2021 року по справі №460/1239/19 «При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки несвідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом».

Також зазначена позиція відображена у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року по справі №140/14625/20.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області виконало вимоги п.81.1 ст. 81 ПК України та зазначило у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки.

Відповідач зазначає, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 09 січня 2024 року у справі №160/23410/23 вірно зазначено, що «перевіряючими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області 13.06.2023 року пред'явлено належним чином оформлену та завірену копію наказу №2823-п від 12.06.2023 року та направлення №3710, №3711 особі, що є продавцем - ОСОБА_4 , яка розписалась за їх отримання. Зауважень щодо змісту, оформлення наказу і направлень на проведення перевірки не надходило.».

Враховуючи те, що за правилом пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що право розписатись у направленні, ознайомитись з наказом перевірки та службовими посвідченнями, має особа, яка фактично проводить розрахункові операції, тобто продавець.

Що в повній мірі досліджено, перевірено та встановлено судом під час розгляду справи №160/23410/23 в ході загального позовного провадження з викликом сторін, також допитом свідків, а саме продавців ФОП ОСОБА_1 у справі 160/23410/23.

Отже, вважають, що твердження позивача «З даним Наказом ФОП ОСОБА_1 не згодна та вважає, що цей Наказ повинен бути визнаний протиправним та скасованим виходячи з такого. Так, фактично не відбувся допуск працівників контролюючого органу до перевірки» є помилковими, які не ґрунтуються нормами матеріального права та фактичними обставинами справи.

Також, відповідач вважає, що позивач дійшов помилкових суджень, щодо визначення поняття період в розумінні статті 102 ПК України.

Вказують, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Разом з тим, не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Враховуючи вищевикладене, вказують, що контролюючим органом було проведено фактичну перевірку, за результатами якої було складено акт фактичної перевірки від 23.06.2023 року №2352/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .

У зв'язку із тим, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, та наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Також вказують, що за результатами фактичної перевірки прийнято податкові повідомлення рішення форми «С» №0186000708 від 17.07.2023 року та форми «ПС» №0185990708 від 17.07.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №160/23410/23 у задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

Розгляд справи здійснювався одноособово суддею в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Також, в судовому засіданні було допитані свідків, продавців ФОП ОСОБА_1 , досліджено процедуру призначення, з врахуванням наказу №2823-п від 12.06.2023 року, проведеної перевірки та суті спору.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вбачає у діях позивача зловживання процесуальними правами та недотримання основних засад судочинства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.07.2020 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, перебуває на податковому обліку у Солонянському ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис №22150000000003063.

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 47.11 Роздрібна торгіля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, керуючись ст.19-1 , ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80, пп.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, прийнято наказ від 12.06.2023 року №2823-П «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання норм законодавства, регулювання, обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі наказу від 12.06.2023 року та направлень на проведення фактичної перевірки №3710, №3711 від 12.06.2023р. Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку магазину, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.06.2023 року по 22.06.2023 року.

Перед початком вказаної перевірки 13.06.2023р. було проведено контрольно-розрахункову операцію та придбано пиво «Рогань» 0,45л по ціні 29,00 грн., продавцем ОСОБА_2 власноруч отримано від працівника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області готівкові кошти.

На момент початку проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , в магазині за адресою: АДРЕСА_1 знаходився тільки один продавець - ОСОБА_2 .

Після вказівок на недоліки в роботі суб'єкта господарювання та після фіксації факту працівниками податкової служби проведення розрахункових операцій без застосування належним чином касової техніки, іншим продавцем ОСОБА_4 , яка приїхала після того як їй зателефонувала продавець ОСОБА_2 , перевіряючим було роздруковано та видано розрахунковий документ встановленої форми про проведення розрахункової операції (фіскальний чек).

Далі, продавця магазину ОСОБА_4 ознайомлено з направленнями на проведення перевірки від 12.06.2023 року №3710 та №3711, службовими посвідченнями перевіряючих та вручено копію наказу №2823-п від 12.06.2023 року, про що свідчить її особистий підпис в направленнях на перевірку.

Отже, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , проводилась в присутності двох продавців, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

За результатами перевірки складено відповідний акт фактичної перевірки від 22.06.2023 року №2352/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , який зареєстровано в органі ДПС 23.06.2023 року.

У акті фактичної перевірки від 22.06.2023 року відображені встановлені порушення, а саме:

- п.1, п.2, ст. 3 розд. ІІ Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) в частині проведення розрахункових операцій без роздрукування та видачі розрахункового документу встановленого зразка (перший випадок відсутності марки акцизного податку у фіскальному чеку РРО; , проведення розрахункової операції без застосування РРО на суму 29,00 грн.; 8 297,0 грн - сума готівкових коштів в касі на місці проведення перевірки, які не проведенні належним чином через РРО; 86 660, 80 - інші фіскальні чеки РРО, в яких відсутні марки акцизного податку, загальна сума 94986,80грн.);

- п.11 ст.3 розд. ІІ ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) в частині не проведення розрахункових операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

- п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України, в частинні не надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- ст.ст. 20,21,22,23,24 Кодексу законів про працю України, в частині неналежного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2022 року по 22.06.2023 року, згідно баз даних ДПС України, (СОД РРО) через РРО ф.н. 3000826817 проведено розрахункові операції з формуванням розрахункових документів невідповідної встановленої форми на загальну суму 86 798,30 грн. В вищезазначених розрахункових документах відсутній обов'язкові реквізити - «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої», які реалізовані в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01.01.2022 року по 22.06.2023 року. Також, продавцем ОСОБА_2 13.06.2023 року не своєчасно проведено контрольну розрахункову операцію на суму 29,00 грн. з придбання пива «Рогань» 0,45л та не роздруковано і не видано відповідний розрахунковий документ - фіскальний касовий чек. На момент проведення фактичної перевірки, працівниками контролюючого органу та в присутності продавця ОСОБА_2 на місці проведення розрахунків, складено опис готівки на суму 8447,00 грн., про що свідчить її особистий підпис. В ході проведення перевірки роздруковано Х-звіт з РРО ф.н. 3000826817 за 13.06.2023 року на загальну суму продажу 121,00 грн. Згідно складеного опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків, проведеної розрахункової операції на суму 29,00 грн. та роздрукованого Х-звіту РРО на суму 121,00 грн. ф.н. 3000826817 сума невідповідності складає - 8297,00 грн. Перший випадок відсутності марки акцизного податку у фіскальному чеку РРО зафіксовано на суму 137,5 грн. Крім того, в ході перевірки, згідно інформації, що міститься в ITC «Податковий блок», почекова звітність РРО за 04.06.2023 року було встановлено проведення розрахункової операції з продажу «горілки Грін Дей 0,7 л» на суму 172,00 грн. чек №21838, в якому не зазначено коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. ФОП ОСОБА_1 не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: довідка про опломбування РРО, книга обліку доходів та витрат. Також, продавцем ОСОБА_2 13.06.2023 року продано пиво «Рогань» 0,45л у сумі 29,00 грн., складено опис готівки в її присутності, про що свідчить її особистий підпис, однак вказаний продавець не має трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 .

Під підпис продавцю ОСОБА_4 посадовими особами було надано письмову вимогу про надання платником податків документів.

У ході проведення перевірки 13.06.2023 року ОСОБА_2 були надані пояснення, відповідно до яких, продавець пояснила, що при продажі пива «Рогань» 0,45л за ціною 29,00 грн., чек не пробила, так як відволіклась на іншого покупця.

Копія акту фактичної перевірки від 22.06.2023 року №2352/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 була вручена під підпис продавцю ОСОБА_2 , що підтверджується підписами останніх у акті.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 відмовилась від отримання копії акту фактичної перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу складено акт від 22.06.2023 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення на акт від 04.07.2023 року.

14.07.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровські області, після розгляду заперечень позивача від 04.07.2023 року, прийнято рішення «Про результати розгляду заперечень» №49005/6/04-36-07-08, яким висновки акту фактичної перевірки залишено без змін.

На підставі акту фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення рішення:

- №0185990708 від 17.07.2023 року, форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну санкцію 1020,00 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і ст. 121 Податкового кодексу України, за ненадання платником податків контролюючим органам всіх документів, що стосуються об'єкта перевірки (т.1 а.с. 53);

- №0186000708 від 17.07.2023 року, форми «С», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 147 717,70 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа.

Не погодившись із винесеними контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 17.07.2023 року №0185990708 та №0186000708, позивач звернулась до суду із адміністративним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року по справі № 160/23410/23 у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною фактичної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, було відмовлено.

У подальшому не погодившись із наказом Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №2823-п від 12.06.2023р. «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», позивач звернулась до суду із цією позовною заявою про визнання наказу протиправним та його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Із змісту цієї норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема і у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Також в розрізі норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ст.19-1 ПК України податковий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки згідно положень пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Як встановлено судом, фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, керуючись ст. 19-1 , ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, прийнято наказ від 12.06.2023 року №2823-П «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання норм законодавства, регулювання, обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі наказу від 12.06.2023 року та направлень на проведення фактичної перевірки №3710, №3711 від 12.06.2023р. Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку магазину, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.06.2023 року по 22.06.2023 року.

Так, під час судового розгляду встановлено, що перевірка призначена на підставі пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, на виконання контрольного доручення ДПС України, доведеного листом від 26.07.2023 року №18067/7/99-0-07-04-02-07.

Отже, податковим органом обґрунтовано підстави для призначення перевірки.

Матеріали справи свідчать, що допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки - відбувся.

Вказані обставини не спростовуються учасниками справи.

Згідно направлень на перевірку №3710 та №3711 від 12.06.2023 року, відповідно до яких було встановлено, що мета перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Продавець магазину ОСОБА_4 , яка відпустила товар, була ознайомлена з направленнями на проведення перевірки від 12.06.2023 року №3710 та №3711, службовими посвідченнями перевіряючих та їй вручено копію наказу №2823-п від 12.06.2023 року, про що свідчить її особистий підпис в направленнях на перевірку, що відповідно і є підставою для початку проведення такої перевірки.

Вказані обставини були також досліджені під час розгляду справи №160/23410/23, по суті, та викладені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року.

Під час розгляду справи 160/23410/23, суд дійшов до висновку, що в цьому випадку, податковий орган діяв в межах та у спосіб передбачений законодавством України.

Крім того, як встановлено судом, за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було складено акт №2352/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 22.06.2023 року, який на виконання вимог п.86.5 ст.86 ПК України був зареєстрований не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки, а саме 23.06.2023 року.

Враховуючи викладене, суд під час розгляду справи №160/23410/23, дійшов до висновку про те, що доводи позивача з приводу порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки є необґрунтованими, як і посилання н порушення відповідачем приписів п. 86.1 ст. 86 ПК України.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не вказано у спірному наказів інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача, слід зазначити про таке.

Як вбачається з встановлених обставин справи, контролюючий орган призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а також на підставі наявної податкової інформації, що в цілому відповідає підставі, визначеній у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

З урахуванням зазначеного, відповідач не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень саме з боку позивача.

Відтак, доводи позивача про відсутність причин для проведення фактичної перевірки є неналежними.

Також, слід вказати, що нормами абзацу 3 п.81.1 ст.81 ПК України передбачено, що у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

У постанові Верховний Суд від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, вказані норм законодавства свідчать про те, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки (в цій справі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як окрема підстава передбачена пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України) та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Як вбачається із з матеріалів справи, перевірка призначена на підставі пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, на виконання контрольного доручення ДПС України, було доведеного листом від 26.07.2023 року №18067/7/99-0-07-04-02-07, що також не заперечується позивачем, а отже, податковим органом було обґрунтовано підстави для призначення перевірки.

Згідно направлень на перевірку №3710 та №3711 від 12.06.2023 року, в яких вказана мета перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Продавець магазину ОСОБА_4 , яка відпустила товар, була ознайомлена з направленнями на проведення перевірки від 12.06.2023 року №3710 та №3711, службовими посвідченнями перевіряючих та їй вручено копію наказу №2823-п від 12.06.2023 року, про що свідчить її особистий підпис в направленнях на перевірку, що є підставою для початку проведення такої перевірки.

Матеріали справи свідчать, що допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки - відбувся.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021р. у справі №460/1239/19 вказав, що незазначення підстав у наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Також згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.11.2022р. у справі № 320/8042/21, згідно з положеннями п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З урахуванням наведеного, під час проведення перевірки посадові особи контролюючого органу дотримались порядку її проведення, що вказує на наявність правових та фактичних підстав для проведення спірної перевірки, а тому доводи позивача у цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Посилення позивача на неправильне визначення охопленого перевіркою періоду діяльності (в межах строку давності, визначеного ст.102 ПК України) суд відхиляє, оскільки такий недолік не призвів до проведення документальної перевірки і не вплинув на результати самої перевірки.

Водночас, таке визначення періоду діяльності платника податків необхідне для застосування суми штрафних санкцій в разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В аспекті викладеного, контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 ст.102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

Щодо доводів позивача про те, що 13.06.2023 року на початку перевірки у приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1 перебувала лише особа, яка не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , це продавець ОСОБА_2 , яка, у свою чергу офіційно працевлаштована та працює у ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_3 та здійснює свою діяльність у цьому ж приміщенні, слід зазначити про таке.

Як вже зазначалось судом вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №160/23410/23 у задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

Розгляд справи здійснювався одноособово суддею в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні було допитані свідків, продавців ФОП ОСОБА_1 , досліджено процедуру призначення, з врахуванням наказу №2823-п від 12.06.2023, проведеної перевірки та суті спору.

Згідно рішення суду від 09.01.2024 року по справі №160/23410/23, твердження, що продавець ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з іншою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , який провадить підприємницьку діяльність, в одному приміщенні з ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . та не має жодного відношення до діяльності позивача, суд оцінює критично, оскільки зазначене спростовується встановленими обставинами у справі, а також поясненнями допитаних свідків - продавців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 , яка фактично проводить розрахункові операції пояснила, що є офіційним співробітником ФОП ОСОБА_1 та проходила навчання щодо роботи із РРО та касовим апаратом. Зазначила, що доступу до зазначених підприємницьких продуктів окрім самої неї та ФОП ОСОБА_1 ні у кого не має, оскільки РРО та касовий апарат мають захисні паролі та відповідні ключі.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що є найманим праівником ФОП ОСОБА_3 та реалізує переважно продукти харчування та іграшки, які не є підакцизними товарами. 13.06.2023 року вона реалізувала пляшку безалкогольного пива «Рогань» по ціні 29,00 грн. за готівкові кошти, про що надала письмові пояснення, в яких зазначила, що при продажі пива «Рогань» 0,45л за ціною 29,00 грн., пробила та віддала чек. Зазначила, що при проведенні перевірки помилково надала контролюючому органу кошти обох кас, як ФОП ОСОБА_3 так і ФОП ОСОБА_1 , оскільки розгубилась.

З показів свідків можна дійти до висновку, що у період відсутності у магазині одного з продавців, дійсно працює один продавець та обслуговує клієнтів всього магазину загалом, враховуючи ту обставину, що на об'єкті підприємницької діяльності провадить діяльність декілька платників податків, їх діяльність розподілена на торгівельній одиниці на види товарів, але є єдиним цілим без окремих вивісок. Підакцизні товари належать до відділу ФОП ОСОБА_1 , товари загального користування належать ФОП ОСОБА_3 .

Згідно положень ч.ч.4,5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, доводи позивача про порушення посадовими особами відповідача положень чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, доводи позивача є не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже є неналежними та необґрунтованими, а, як наслідок, позовна заява підлягає задоволенню без задоволення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку залишення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.02.2024 року.

Суддя В.В. Ільков

Попередній документ
117311894
Наступний документ
117311896
Інформація про рішення:
№ рішення: 117311895
№ справи: 160/1120/24
Дата рішення: 26.02.2024
Дата публікації: 01.03.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки