26 лютого 2024 рокуСправа №160/34069/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року з урахуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за попередні три роки, що передують року призначення пенсії за віком при досягненні 60 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 05.04.2023 року та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за попередні три роки при призначенні пенсії за віком при досягненні 60 років;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в здійсненні перерахунку та доплати різниці між виплаченою та недоотриманою пенсією ОСОБА_1 за понаднормований стаж роботи 12 років з урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої на підставі абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 таст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ від 03.11.2022 року рівні 2093,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 05.04.2023 року та виплату (з урахуванням виплачених сум) доплати за понаднормований стаж роботи 12 років з урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої на підставі абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» 2710-ІХ від 03.11.2022 року виходячи з показника 2093,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 05.04.2023 року по дату прийняття рішення в цій справі.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачу з 26.07.2017 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач зазначає, що після досягнення 60 років вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із досягненням 60 річного віку. Позивач наголошує, що означену пенсію їй призначено вперше, а отже відповідач мав застосувати показники середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Також позивач зауважила, що відповідач при розрахунку доплати за понаднормовий час мав взяти в розрахунок доплати показник мінімальної пенсії за віком осіб, які втратити працездатність на рівні 2 093,00 грн. Крім цього позивач наголошує, що у зв'язку з тим, що пенсія позивачу не була виплачена своєчасно з вини відповідача на заборгованість несвоєчасно виплаченої основної пенсії повинна нараховуватись компенсація втрати частини доходів. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
28.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 29.12.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З 27.06.2017 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку з досягненням 60 річного віку ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено судом з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №49950-40174/Р-01/8-0400/23 від 11.10.2023 року, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосовано показники середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
Також з вказаного листа вбачається, що доплата ОСОБА_1 за понаднормовий стаж за 12 років встановлена в розмірі 157,44 грн., виходячи з розрахунку 1 312,00 грн. * 12%.
Вказані підстави слугували для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено судом, позивачу з 27.06.2017 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а в квітні 2023 року позивачу призначену пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що позивач за призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулась вперше.
Крім цього також суд звертає увагу, що статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, а не переведення з одного виду пенсії на інший, як стверджує відповідач.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що в даному випадку відповідач на час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року по справі №520/6808/17 та від 09.06.2021 року по справі №367/1276/17.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо незастосування показників середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, при призначенні позивачу пенсії за віком.
Вирішуючи питання стосовно дати з якої підлягає перерахунок пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досягла 60 річного віку 05.04.2023 року, пенсія за віком відповідно даного закону підлягала призначенню з 06.04.2023 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Таким чином суд доходить висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку з 06.04.2023 року, а отже позовні вимоги в частині проведення перерахунку пенсії з 05.04.2023 року є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 06.04.2023 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показників середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Вирішуючи правовідносини щодо понаднормового стажу позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Як встановлено судом позивачу при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» доплата за понаднормовий стаж обраховувалась з урахуванням мінімальної пенсії в розмірі 1 312,00 грн.
В свою чергу при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата за понаднормовий стаж обраховувалась з урахуванням мінімальної пенсії в розмірі 1 312,00 грн., визначеної станом на 01.05.2017 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 2093 гривні.
Враховуючи той факт, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначена в 2023 році вперше, доплата за понаднормовий стаж мала обраховуватись в порядку ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням мінімальної пенсії в розмірі 2 093,00 грн.
Таким чином суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення пенсії позивача без урахування понаднормованого стажу роботи у розмірі 12 років, обчисленого відповідно до мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2093,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 06.04.2023 року з урахуванням понаднормованого стажу роботи у розмірі 12 років, обчисленого відповідно до мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2093,00 грн.
Вирішуючи правовідносини щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки відповідачем протиправно призначено позивачу пенсію за віком без урахування показників середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки та без урахування понаднормованого стажу роботи 12 років, обчисленого відповідно до мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2093,00 грн., суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 06.04.2023 року.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню, є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНИ» укладено договір №26082305 від 26.08.2023 року.
Відповідно до п.3.1 Договору №26082305 від 26.08.2023 року розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього Договору, становить 8 000,00 грн. і виплачується Замовником в такі строки: 26.08.2023 року - 2 000,00 грн., 01.09.2023 року - 6 000,00 грн.
Суд зазначає, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані особі, яка заявляє клопотання про таке відшкодування.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 31.05.2023 року по справі №757/13974/21-ц.
Крім цього суд звертає увагу, що доказів оплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНИ» юридичних послуг/правової допомоги 26.08.2023 року в розмірі 2 000,00 грн. та 01.09.2023 року в розмірі 6 000,00 грн. позивачем до суду не надано.
Таким чином суд доходить висновку про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивачу в розмірі 8 000,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, наданих позивачу адвокатом Крамаренко Ганною Миколаївною, суд зазначає наступне.
01.11.2023 року між позивачем та адвокатом Крамаренко Ганною Миколаївною укладено Договір про надання правової допомоги №01-11/23.
Відповідно до п.4.2 Договору №01-11/23 від 01.11.2023 року розмір гонорару адвоката встановлюється додатковою угодою.
Відповідно до Додатку №1 від 03.11.2023 року до Договору про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року сторони погодились, що вартість послуг адвоката у зв'язку із збиранням доказів, підготовкою та поданням до суду позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань обчислення, призначення та перерахунку пенсії клієнта складатиме:
- усне консультування клієнта щодо предмета спору - 500,00 грн.;
- збирання доказів, а саме: підготовка та скерування до відповідача адвокатського запиту про надання доказів - 500,00 грн.;
- підготовка позову та скерування його до суду - 3000,00 грн.
Також у вказаному додатку зазначено, що розрахунок за надані послуги здійснюється в безготівкову порядку, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок адвоката.
18.12.2023 року між позивачем та адвокатом Крамаренко Ганною Миколаївною погоджено акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року на суму 4 000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що Договором про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року передбачено, що розмір гонорару адвоката встановлюється додатковою угодою.
Однак матеріали справи не містять Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року.
Крім цього суд зазначає, що наданий представником позивача Додаток №1 від 03.11.2023 року до Договору про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року не приймається до уваги суду оскільки Договором про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року не передбачено визначення розміру гонорару адвокату додатком до договору,, а чітко передбачено, що розмір гонорару адвокату визначається додатковою угодою.
Крім цього суд звертає увагу, що платіжні інструкції від 03.11.2023 року та від 19.12.2023 року на суму 2 010,05 грн. кожна не можуть вважатися доказом оплати позивачем гонорару адвоката, оскільки у вказаних інструкціях відсутнє розшифрування призначення платежу, а саме: оплата гонорару адвоката, а відповідно до вказаних інструкцій позивачем здійснено переказ власних коштів ОСОБА_2 .
Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №01-11/23 від 01.11.2023 року на підтвердження розміру гонорару адвоката, суд доходить висновку про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивачу в розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування показників середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком 06.04.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 06.04.2023 року відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показників середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 без урахування понаднормованого стажу роботи у розмірі 12 років, обчисленого відповідно до мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2093,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 06.04.2023 року з урахуванням понаднормованого стажу роботи у розмірі 12 років, обчисленого відповідно до мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2093,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 06.04.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський