26 лютого 2024 рокуСправа №160/31795/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив (з урахуванням редакції позовної заяви від 18.12.2023):
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Вінницькій області, щодо не зарахування трудового стажу ОСОБА_1 :
з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року на посаді товарознавця;
з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року на посаді буфетчика кафе “Морозиво”;
з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру “Молкомстрой”;
з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року на посаді водія І класу для управління пасажирським автобусом, а також до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки в них прізвище вказано “ ОСОБА_2 ”, а згідно паспортних відомостей “Соляник”.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу роботу:
з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року на посаді товарознавця;
з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року на посаді буфетчика кафе “Морозиво”;
з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру “Молкомстрой”;
з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року на посаді водія І класу для управління пасажирським автобусом;
та період страхового стажу де було зазначено відомості про застраховану особу “Солянник” замість “Соляник” з призначенням пенсії за віком з 02.11.2023 року із нарахуванням та виплатою недоотриманою позивачем сум пенсійних виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.11.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Вінницькій області та рішенням від 17.11.2023 № 047150019315 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
18.12.2023 року ОСОБА_1 надав суду заяву про усунення недоліків, та визначив в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
22.12.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 08.01.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно ОСОБА_1 .
08.01.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було виправлено описку в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі №160/31795/23, зазначивши правильного відповідача - «Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області», замість помилкового - «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області».
02.01.2024 через систему «Електронний суд» до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із матеріалами, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник заперечує проти позовних вимог та зазначає, що розглянувши заяву та додані до неї документи встановив, що у заявника на дату звернення відсутній необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону № 1058-IV, про що 09.11.2023 склав рішення про відмову у призначенні пенсії за № 045650017363. В рішенні про відмову у призначенні пенсії розраховано страховий стаж ОСОБА_1 , який склав 12 років 04 місяці 13 днів. Зауважимо, що страхового стажу Позивача не зараховано наступні періоди роботи:- з 13.06.1980 по 28.11.1980, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974р.); а саме - відсутні дати наказів про прийняття та звільнення; - з 19.02.1986, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - відсутня дата звільнення, а також запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту; - з 01.04.1992 по 08.06.1992, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про звільнення, що не завірене належним чином; - з 15.01.2001 по 24.01.2004, оскільки інформація в індивідуальних відомостях заявника за даний період відсутня. Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки в них прізвище особи « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника - « ОСОБА_2 ». З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з висновками складеного рішення, вважає його законним та обґрунтованим складеним у відповідності до норм чинного законодавства. Щодо не зарахування періоди роботи Позивача згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що внести зміни до РЗО за період до 01 січня 2011 року можливо лише після проведення органом Пенсійного фонду України перевірки страхувальника, здійсненої за його заявою, та надання їм відповідних звітних відомостей стосовно застрахованої особи. Спеціалісти органів Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно вносити інформацію до РЗО. Тому, для вирішення питання щодо виправлення прізвища Позивача необхідно звернутись до роботодавця, з яким перебував у трудових відносинах або до його вищестоящої організації, а в разі припинення діяльності страхувальником - до його правонаступника або ліквідатора. Внести зміни до РЗО щодо вірного зазначення прізвища Позивача можливо лише після надання страхувальником (вищестоящою організацією, правонаступником, ліквідатором) відповідних звітних документів до ПФУ (за період трудової діяльності до 01.01.2011, після проведення перевірки) та до органу ДПСУ (в рамках дії Закону № 2464-VI), або за рішенням суду. Також, зазначає про дискреційні повноваження Пенсійного фонду України в частині призначення пенсії.
23.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник заперечує проти позовних вимог та зазначає, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням' на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення-у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць -двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується" 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботі, переведення, а також про. нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується 'власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.11.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, а також за відомостями, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, до страхового стажу зараховано 12 років 04 місяці 13 днів. Представник зазначає, що Головним управлінням прийняте правомірне та обгрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії №045650017363 від 09.11.2023 у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням від 09.11.2023 за №04565007363 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи в металургії.
Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії:
«Страховий стаж особи - 12р. 4м. 13д.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи трудової книжки НОМЕР_2 від 25.10.1976:
- з 13.06.1980 по 28.11.1980, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974р.); а саме - відсутні дати наказів про прийняття та звільнення;
- з 19.02.1986, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - відсутня дата звільнення, а також запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту;
- з 01.04.1992 по 08.06.1992, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про звільнення, що не завірене належним чином;
- з 15.01.2001 по 24.01.2004, оскільки інформація в індивідуальних відомостях заявника за даний період відсутня.
Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки в них прізвище особи « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника - « ОСОБА_2 ».
Таким чином, відповідач, відмовив позивачу в призначенні пенсії по віку у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 15 років для призначення пенсії у віці 65 років згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду для захисту прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
Частинами 1,2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно з частиною 3 ст. 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Щодо вирішення спору про періоди роботи позивача з 13.06.1980 по 28.11.1980, з 19.02.1986, з 01.04.1992 по 08.06.1992, суд зазначає наступне.
Підставою незарахування цих періодів роботи позивача до страхового стажу ГУ ПФУ в Вінницькій області вказано на відсутність дати наказів про прийняття та звільнення, а також запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту та наявність виправлення в даті наказу про звільнення, що не завірене належним чином.
З трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 вбачаються наступні записи:
- з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року позивач працював на посаді товарознавця (записи № 14-15, накази № 11-80р. та № 18-80р.);
- з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року позивач працював на посаді буфетчика кафе «Морозиво» (записи № 28-29, накази № 14 від 01.04.1986 та № 57-к від 18.06.1986);
- з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру «Молкомстрой» (записи № 30-31, накази № 48 від 01.04.92 та № 92п від 08.06.92).
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду роботи позивача з 01.12.1981 року по 01.07.1998 рік) в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графі 2 вказується дата прийняття на роботу.
В графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії чи посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії чи посади, най яку прийнято працівника, здійснюються: для робітників у відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій для робітників; для службовців у відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розпису.
Згідно до п. 2.25 Інструкції № 162 записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з додержанням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.
Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 р. «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Згідно до п. 2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
В графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії чи посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії чи посади, най яку прийнято працівника, здійснюються: для робітників у відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій для робітників; для службовців у відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розпису.
Відповідно до п. 4.1 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» від 27.04.1993 р. № 301 за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оскільки трудова книжка позивача містить записи про його прийняття на роботу, переведення та звільнення, містить посилання на дати та номери наказ, підпис уповноваженої особи та печатку підприємств, позивач, в силу положень чинного законодавства, не несе відповідальності за правильне оформлення трудової книжки та вказані вище періоди його роботи мають бути зараховані до страхового стажу.
У постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Отже, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для не зарахування до трудового стажу періоду роботи з 13.06.1980 по 28.11.1980, з 19.02.1986 по 18.06.1986, з 01.04.1992 по 08.06.1992.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески.
Чинне законодавство покладає обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків на страхувальника. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Суд зазначає, що відсутність інформації та документів стосовно сплати Приватним підпрємством Фірмою «ЧАС-ПІК» страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача його періоду роботи у Приватному підприємстві фірма «ЧАС-ПІК» з 15.01.2001 по 24.01.2004, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із зарплати позивача за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи та, відповідно, для відмови в призначенні пенсії.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаного періоду роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався з запитами про надання інформації щодо розміру заробітної плати позивача за спірний період та щодо сплати страхових внесків до вказаного підприємства, в якому працював позивач.
Тобто, відповідач не виконав в повному обсязі свого обов'язку, передбаченого пунктом 4.2 Порядку №22-1 щодо надсилання запитів про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II вказаного Порядку.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17, згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Суд також наголошує, що по спірному періоду роботи позивача наявні записи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 25.10.1976, де позивач з 15.01.2001 по 24.01.2004 працював водієм першого класу для керуванням пасажирським автобусом (запис №34-35).
Суд зазначає, що не зарахування спірного періоду буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки, архівної довідки, довідки про підтвердження пільгового стажу роботи та інших документів, які підтверджують факт навчання та роботи позивача за незарахований період, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів навчання, роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року на посаді товарознавця, з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року на посаді буфетчика кафе “Морозиво”; з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру “Молкомстрой”; з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року на посаді водія І класу для управління пасажирським автобусом зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 .
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів, де було зазначено відомості про застраховану особу “Солянник” замість “Соляник”, суд зазначає наступне.
Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданими на ім'я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплачено страхові внески за періоди роботи позивача з червня-липень 2004 року, грудень 2006, січень-грудень 2007, січень-серпень 2008.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Статтею 14 цього Закону встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
В силу положень частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. (ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV).
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць. (п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV).
Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. (абзац восьмий частини п'ятої статті 21 Закону № 1058-IV).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пунктів першого, сьомого статті 1 Закону № 2464-VI Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 14-1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані, серед іншого: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі Положення № 10-1).
Це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб. (п. 1 р. І Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. (п. 1 р. ІІІ Положення № 10-1).
Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (п. 1 р. IV Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків; інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат; інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України); інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи. (п. 2 р. IV Положення № 10-1).
В силу пункту 4 р. IV Положення № 10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
У відповідності до пункту 5 р. IV Положення № 10-1 у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Згідно пункту 9 р. IV Положення № 10-1, наказ керівника територіального органу Пенсійного фонду України про внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб має визначати: підставу його прийняття; відомості, які підлягають зміні/уточненню; дії, які мають бути вчинені (внесення відомостей, їх заміна/уточнення); особу, уповноважену на внесення таких змін.
Дата та час внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб фіксуються автоматично і відповідають даті та часу збереження цих змін.
Отже, законодавством визначено алгоритм дій органу Пенсійного фонду у випадку, крім іншого, виявлення недостовірних відомостей про застрахованих осіб в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.11.2023 за №04565007363, вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області обізнано із тим, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно позивача обліковується інформація з неправильним прізвищем.
Водночас, відповідач, як орган, уповноважений здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, мав діяти в даному випадку за правилами, установленими пунктом 5 р. IV Положення № 10-1, які, як вже зазначалося, передбачають наступне: у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Невиконання відповідачем зазначених приписів свідчить про допущення протиправної бездіяльності, яка порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Крім того, суд зауважує, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданими на ім'я ОСОБА_1 міститься реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який також підтверджує особу позивача.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач в рамках наданих йому повноважень проігнорував приписи положення IV Положення № 10-1, та протиправно не вчинив дій щодо усунення виявлених помилок виявлених в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача, де було зазначено відомості про застраховану особу “Солянник” замість “ ОСОБА_2 ”.
Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд звертає увагу, що позивач просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Вінницькій області, щодо не зарахування трудового стажу ОСОБА_1 : з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року на посаді товарознавця; з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року на посаді буфетчика кафе “Морозиво”; з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру “Молкомстрой”; з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року на посаді водія І класу для управління пасажирським автобусом, а також до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки в них прізвище вказано “ ОСОБА_2 ”, а згідно паспортних відомостей “Соляник”.
Водночас судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу від 09.11.2023 за №04565007363.
Саме цим рішенням, а не діями відповідача, як помилково вважає позивач, порушено його права.
З правилами ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищезазначеного висновку та обставин встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, вийти за межі позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням 09.11.2023 за №04565007363 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, щодо позовних вимог про «зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.11.2023 року, із нарахуванням та виплатою недоотриманою позивачем сум пенсійних виплат, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Вінницькій області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд доходить висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №73Т004ТW7R від 29.11.2023.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Сліпець Н.Є. у період з 21.02.2024 по 23.02.2024 на лікарняному, рішення суду складено, першого робочого дня - 26.02.2024.
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, Вінницька обл., 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням 09.11.2023 за №04565007363 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 13.06.1980 року по 28.11.1980 року на посаді товарознавця, з 19.02.1986 року по 18.06.1986 року на посаді буфетчика кафе “Морозиво”, з 01.04.1992 року по 08.06.1992 року на посаді сторожа будівельного центру “Молкомстрой”, з 15.01.2001 року по 24.01.2004 року на посаді водія І класу для управління пасажирським автобусом зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та періоди роботи позивача, де було зазначено відомості про застраховану особу “Солянник” замість “Соляник”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, Вінницька обл., 21100, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець