26 лютого 2024 рокуСправа №160/33019/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певній дії,-
18 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язати його вчинити певні дії, а саме: призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17 серпня 2022 року (дати первісного звернення з заявою про призначення пенсії) та провести її перерахунок і виплату починаючи з вказаної дати - 17 серпня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 серпня 2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав всі наявні для цього документи, але у призначенні пенсії йому було відмовлено. Листом від 25.08.2022 року №0400-010207-8/86153 Відділом обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було повідомлено, що заяву від 17.08.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було розглянуто та прийнято рішення про відмову від 24.08.2022 року за №045650013305 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Отримавши лист від 25.08.2022 року №0400-010207-8/86153 про відмову, позивач надав до пенсійного фонду додатково витребувані документи, які разом із заявою позивача було направлено на розгляд Комісії. В подальшому, Комісією прийнято рішення № 2 від 17.10.2022 року, яким визначено, що для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985 та з 09.09.1987 по 25.05.1998 немає підстав. Не погоджуючись з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії № 2 від 17.10.2022 року, позивач звернувся до суду та оскаржив його. 23 травня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №160/5543/23 прийнято рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії (за результатами розгляду якої вже раніше прийнято рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року) та прийняти відповідне рішення. На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком та розпочато її виплати з 23 червня 2023 року. Тобто, не з дати первісного звернення за її призначенням - 17.08.2022 року, та не з дати прийняття рішення Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії - 17.10.2022 року, яке визнано судом протиправним та скасовано ним. 16.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію з дати первісного звернення до пенсійного фонду за призначенням пенсії, та провести її перерахунок і виплату починаючи з дати первісного звернення - 17 серпня 2022 року. Листом від 14.09.2023 року за №44732-35276/О-01/8-0400/23 позивачу було відмовлено через відсутність законних підстав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 22.12.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про відкриття провадження у справі.
02.02.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Так, відповідач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 по справі № 160/5543/23 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, навчання та служби в армії з 01.09.83 по 05.03.85, з 26.04.85 по 12.06.87, з 07.03.85 по 25.04.85 та 09.09.87 по 25.05.98 до пільгового стажу за Списком № 2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії (за результатами розгляду якої вже раніше прийнято рішення №2 від 17 жовтня 2022 року) та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 по справі № 160/5543/23, яке набрало законної сили 23.06.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано ОСОБА_1 періоди роботи, навчання та служби в армії з 01.09.83 по 05.03.85, з 26.04.85 по 12.06.87, з 07.03.85 по 25.04.85 та 09.09.87 по 25.05.98 до пільгового стажу за Списком № 2 та з 23.06.2023 (з дати набрання рішенням законної сили) призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Так, ОСОБА_1 звертався 17.08.2022 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 24.08.2022 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №045650013305 у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення (17.08.2022) відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV. Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, всебічно розглянувши надані ОСОБА_1 документи встановив, що стаж роботи позивача на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 31 рік 13 днів, пільговий стаж - відсутній. До пільгового стажу не зараховано було періоди роботи згідно наданої архівної довідки від 01.08.2022 № 8/1-1221, оскільки підприємство ліквідоване. У разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника, пільговий стаж може бути встановлений Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України за місцем реєстрації заявника. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАТ «Дніпрошина»:
з 07.03.1985 - прийнятий в цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики електрослюсарем по ремонту приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів по обслуговуванню підготовчого цеху і каландрового;
з 25.04.1985 - звільнений;
з 09.09.1987 прийнятий в цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики слюсарем по контролю вимірювальних приладів і автоматики по ремонту і обслуговуванню технологічного обладнання каландрового і підготовчого цеху КВШ;
з 27.07.1994 переведений в цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики слюсарем по ремонту і обслуговуванню технологічного обладнання дільниці каландрів, складально-заготовчого цеху № 1;
з 25.05.1998 - звільнений.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру державна реєстрація ВАТ «Дніпрошина» припинена на підставі судового рішення у зв'язку з банкрутством. Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та надані документи, 17.10.2022 прийняла рішення за № 2 з висновком про те, що для підтвердження періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985, з 09.09.1987 по 25.05.1998, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав. З огляду на викладене вище, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.10.2022 було прийнято рішення за № 2, яке було предметом розгляду у справі № 160/5543/23, що для підтвердження періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985, з 09.09.1987 по 25.05.1998, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав. Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 своїм правом, визначеним КАС України, не скористався, не збільшив свої позовні вимоги в рамках розгляду справи 160/5543/23, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.08.2022 року № 045650013305 є чинним, законним та обґрунтованим, обов'язковим для врахування.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності його заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 року.
Рішенням №045650013305 від 24.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, що передбачений абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
За результатами повторного звернення позивача, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.10.2022 року було прийнято рішення № 2, яким визначено, що для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985 та з 09.09.1987 по 25.05.1998 немає підстав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі №160/5543/23 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, навчання та служби в армії з 01.09.83 по 05.03.85, з 26.04.85 по 12.06.87, з 07.03.85 по 25.04.85 та 09.09.87 по 25.05.98 до пільгового стажу за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії (за результатами розгляду якої вже раніше прийнято рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року) та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком та розпочато її виплати з 23 червня 2023 року, а не з дати первісного звернення за її призначенням - 17.08.2022 року.
16.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію з дати первісного звернення до пенсійного фонду за призначенням пенсії, та провести її перерахунок і виплату починаючи з 17 серпня 2022 року.
Листом від 14.09.2023 року за №44732-35276/О-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 у ВАТ «Дніпрошина», ви надали архівну довідку від 01.08.2022 за №8/1-1221, яка видана архівним управлінням Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради. Враховуючи зазначене, вашу заяву від 17.08.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було розглянуто та прийнято рішення про відмову від 24.08.2022 року №045650013305 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ВАТ «Дніпрошина» припинена за судовим рішенням, у зв'язку з банкрутством, документи про підтвердження пільгового стажу було направлено на розгляд Комісії. Після розгляду документів, Комісією прийнято рішення від 17.10.2022 року за №2, що для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985 та з 09.09.1987 по 25.05.1998 немає підстав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року по справі №160/5543/23 зобов'язано Головне управління Пенсійною фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи, навчання та служби в армії з 01.09.1983 по 05.03.1985, з 26.04.1985 по 12.06.1987, з 07.03.1985 по 25.04.1985 та 09.09.1987 по 25.05.1998 до пільгового стажу за Списком № 2 та повторно розглянути вашу заяву про призначення пенсії (за результатами розгляду якої вже раніше прийнято рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року) та прийняти відповідне рішення. На виконання зазначеного судового рішення вам призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 23.06.2023 ( з дати набрання рішенням законної сили).
Позивач вважає, що датою призначення пенсії має бути - 17.08.2022 р., тобто дата, коли він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-VI право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Аналіз викладених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- виконувана робота відповідає Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи Bank ID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436.
Заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У відповідності до п. 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), (п. 1.8 Порядку №22-1).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
З аналізу наведених норм слідує, що законодавцем чітко визначено дату призначення пенсії за віком та умови визначення такої дати (у разі призначення пенсії за заявою), зокрема, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, проте, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є саме дата, з якої слід призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки позивач вважає, що пенсія має бути призначена йому з дати первісного звернення з заявою про призначення пенсії - 17.08.2022 р., а не з 23.06.2023 року (дата набрання законної сили рішення суду від 23.05.2023 по справі № 160/5543/23).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення №045650013305 від 24.08.2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, що передбачений абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
При повторному зверненні із заявою, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.10.2022 року було прийнято рішення № 2, яким визначено, що для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 07.03.1985 по 25.04.1985 та з 09.09.1987 по 25.05.1998 немає підстав.
Між тим суд встановив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі №160/5543/23 визнано протиправним та скасовано рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії (за результатами розгляду якої вже раніше прийнято рішення № 2 від 17 жовтня 2022 року) та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі №160/5543/23 було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дата заяви з якою позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - є 17.08.2022 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наслідком виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком та розпочато її виплати з дати 23 червня 2023 року (дата набрання законної сили рішення суду від 23.05.2023 по справі № 160/5543/23), а не з 17.08.2022 року (дата первісного звернення з заявою про призначення пенсії).
З аналізу наведених вище норм слідує, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, а тому в даному випадку, дата з якої Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області має призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 є дата його первісного звернення з відповідною заявою, тобто 17.08.2022 року.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її первісного звернення, тобто з 17.08.2022 року.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч.1 ст. 139 КАС України.
Крім того, позивачем у позові заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у сумі 4000,00 грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правових послуг №12/13 від 07.12.2023 року, Додаток №1 до договору №12/13 про надання правових послуг від 07.12.2023 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 18.12.2023 року, квитанцію №2XT0-4KAB-НAP5-4BE від 15.12.2023 року.
Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.
Як було зазначено раніше, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правових послуг №12/13 від 07.12.2023 року (далі Договір).
Так, за умовами договору про надання правових послуг №12/13 від 07.12.2023 року. Укладеного між адвокатом Івановою Таїсою Михайлівною (адвокат) та Ольховським Едуардом Федоровичем (клієнт) предметом договору є (п.1 Договору) зобов'язання адвоката надати правові (юридичні) послуги, а також послуги з захисту у разі порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод та законних інтересів клієнта відповідно до діючого законодавства, а клієнту сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги (в тому числі додаткову винагороду, додаткові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги), відповідно до цього Договору.
Пунктом 3.1.- 3.2. Договору передбачено, що за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю, відповідно до умов, викладених в додатках до цього договору. Додатки до договору складаються поступово, на виконання зазначених дій з надання правової допомоги та викладених в конкретному додатку умовах. До кожного Додатку до договору складається акт виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар сплачується адвокату в повному обсязі безпосередньо перед початком надання клієнту правової допомоги, умови якої викладені в додатку до договору та є його невід'ємною частиною.
Між сторонами було складено Додаток №1 до договору №12/13 про надання правових послуг від 07.12.2023 року, яким визначено вартість та порядок оплати послуг адвоката на надання правових послуг, що надаються клієнту (далі - Додаток №1 до Договору).
Додаток №1 до Договору включає в себе: ознайомлення з проблемною ситуацією, аналіз інформації, консультацію щодо варіантів та можливостей її вирішення. Обрання варіанту та способів вирішення проблеми, підготовку та оформлення документів, в т.ч. позовної заяви до суду, супровід при вирішенні інших юридичних питань, пов'язаних з вирішенням проблемної ситуації, що стосуються захисту інтересів Клієнта, зазначених у п. І Договору.
Пунктом 1, 2 Додатку №1 до Договору визначено, що клієнт сплачує оговорену суму готівкою або у безготівковому порядку на рахунок адвоката при підписані цього Додатку. Якщо ситуація належить до вирішення в судовому порядку, оговорена сума передбачає надання послуг до отримання рішення в суді першої інстанції. Якщо під час надання послуг за договором, виникне необхідність виконання інших дій правового характеру, що не передбачені п.1 Додатку №1 до Договору, вартість послуг Сторони погоджують окремо шляхом підписання окремого Додатку до Договору.
18 грудня 2023 року між сторонами було складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до додатку №1 (Договір №12/13 про надання правових послуг від 07.12.2023 року), (далі- Акт), яким передбачено, що клієнт ОСОБА_1 підписанням цього Акту підтверджує, що адвокатом Івановою Таїсою Михайлівною було надано наступні правові послуги згідно додатку №1 до договору №12/13 про надання правових послуг від 07.12.2023 року.
1) Ознайомлення з проблемною ситуацією, аналіз інформації, консультація щодо варіантів та можливостей її вирішення: кількість годин (2 год.), ціна роботи за 1 год. - 500,00 грн., разом - 1000,00 грн.
2) розгляд, аналіз наданих документів, обрання способу захисту, кількість годин (2 год.), ціна роботи за 1 год. - 500,00 грн., разом - 1000,00 грн.
3) обговорення деталей, підготовка позовної заяви та скерування позову до суду кількість годин (2 год.), ціна роботи га 1 год. - 500,00 грн., разом - 1000,00 грн.
Вартість наданих послуг складає 4000,00 грн.
Оплата за надання вказаних правових послуг підтверджується квитанцією №2XT0-4KAB-НAP5-4BE від 15.12.2023 року на суму 4000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано наступне.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд зазначає, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів.
Суд звертає увагу, що визначений адвокатом перелік послуг у пункті 1, 2 Акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 до додатку №1 (Договір №12/13 про надання правових послуг від 07.12.2023 року), до якого входить зокрема, ознайомлення з проблемною ситуацією, аналіз інформації, консультація щодо варіантів та можливостей її вирішення та розгляд, аналіз наданих документів, обрання способу захисту не входить до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов'язаною з розглядом справи в суді, а є правничою допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору, а також є складовими етапу складання позовної заяви.
Також, слід зазначити, що справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.
У судових засіданнях адвокат участі не брав, а тому у останнього не було підстав для супроводження розгляду позовної заяви безпосередньо у суді.
Суд також наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
При цьому також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Як уже зазначалось вище, при розгляді даної справи суд, оцінивши судові та інші витрати, понесені позивачем, їх обґрунтованість та розумність, дійшов висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу саме у сумі 2000,00 грн.
Аналіз положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, з огляду на часткову доведеність представником позивача розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про часткове задоволення вимоги позивача про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 2000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн., про відшкодування якої просив представник позивача, слід відмовити у зв'язку із не наданням належних доказів їх співмірності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певній дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з дати її первісного звернення, а саме з 17.08.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 17.08.2022 року (дати первісного звернення з заявою про призначення пенсії), та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева