26 лютого 2024 рокуСправа №160/32556/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, які не підлягають оподаткуванню відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивачці з 11.05.2010 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона отримувала з 01.06.2010 року по 31.10.2010 року, однак у зв'язку з працевлаштуванням останньої з 01.11.2010 року на посаду лікаря-анестезіолога виплату пенсії їй було припинено. В подальшому, після досягнення пенсійного віку на загальних підставах, 24.02.2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 17.12.2022 року остання отримує пенсію за віком. 16.03.2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням подвійного стажу на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога. 04.04.2023 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняло рішення, яким врахувало зазначені недоліки і прийняло до обчислення правильний коефіцієнт страхового стажу. При цьому відповідач змінив показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки з індексацією. 06.04.2023 року позивач повторно звернулась із заявою до пенсійного органу щодо причин застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки. 03.05.2023 року відповідач листом повідомив, що з 17.12.2022 року позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з рішенням про призначення пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернулася із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішення від 11.09.2023 року по справі №160/15252/23 позовну заяву задоволено частково. Після виконання рішення суду до пенсійного органу був направлений адвокатський запит стосовно виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України №1058, станом на день призначення пенсії за віком. Листом від 01.12.2023 року №0400-010304-8/193358 пенсійний орган повідомив, що оскільки позивачка отримувала пенсію за вислугу років, право на виплату грошової допомоги в неї відсутнє. Позивач вважає протиправними дії відповідача та такими, що порушують її права, тому звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 19.12.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача- 19.12.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
18 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 11.05.2010 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. За результатами розгляду поданої заяви, з 24.02.2023 переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за наявними, в тому числі, документами в пенсійній справі із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Так, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. На адвокатський запит від 27.11.2023 щодо надання інформації про розгляд питання нарахування та виплати позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 01.12.2023 за вих. № 0400-010304-8/193358 повідомило, зокрема, про те, що оскільки ОСОБА_1 вже отримувала пенсію за вислугу років до переведення на пенсію за віком, то, відповідно, право на виплату грошової допомоги у неї відсутнє. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах та у спосіб передбачений законодавством.
01 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.05.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та якій була призначена пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику медичного закладу.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, встановлену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.06.2010 року по 31.10.2010 року, а з 01.11.2010 року виплата пенсії була призупинена в зв'язку з працевлаштуванням.
24.02.2023 року позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком.
Судом встановлено, що на підставі поданої заяви від 24.02.2023 року позивача переведено з 17.12.2022 року (досягнення пенсійного віку) з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058) та призначено пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України № 1058.
Позивач не погодившись із розміром розрахованої пенсії за віком, а саме, застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, звернулася із позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі №160/15252/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не застосування ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенси за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при зверненні з заявою про призначення пенсії від 24.02.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 17.12.2022 року, розмір якої визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зробити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , з зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи 01.01.2004 по 31.12.2022 року на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення», з виплатою різниці між фактично отриманою пенсією та призначеною пенсією починаючи з 17.12.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, застосувати щомісячне підвищення призначеної пенсії (з урахуванням перерахунку) в розмірі 9% при призначенні пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення з 17.12.2022 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27 листопада 2023 року представник позивача адвокат Коваль А.О. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010304-8/193358 повідомило, що на підставі особисто поданої заяви позивача з 24.02.2023 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. А отже у позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Позивач не погодившись з діями відповідача, які виразились у невиплаті їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами чинного законодавства, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом «е» ст.55 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
«Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії».
Також, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку:
«умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту з моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Так, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» була призначена позивачці з 11.05.2010 року та виплачувалась з 01.06.2010 року по 31.10.2010 року, а з 01.11.2010 року виплата пенсії була призупинена в зв'язку з працевлаштуванням, вказані обставини були встановлені судом під час розгляду справи №160/15252/23 та мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Крім того, вказані обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010304-8/193358 від 01.12.2023 року, наявним в матеріалах справи.
Тобто, до призначення позивачці пенсії за віком (17.12.2022 року) на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», їй призначалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона отримувала в період з 01.06.2010 по 31.10.2010 роки, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева