26 лютого 2024 рокуСправа №160/2474/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ольховик-Красільнікова Любов Павлівна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
26.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ольховик-Красільнікова Любов Павлівна, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 01.12.2022 по 07.12.2022, з 11.12.2022 по 19.01.2023, з 03.03.2023 по 07.03.2023, з 08.03.2023 по 03.05.2023 та з 05.06.2023 по 26.06.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 01.12.2022 по 07.12.2022, з 11.12.2022 по 19.01.2023, з 03.03.2023 по 07.03.2023, з 08.03.2023 по 03.05.2023 та з 05.06.2023 по 26.06.2023.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2474/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 31.01.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 31.01.2024, від представника позивача до суду надійшла заява, до якої долучено уточнену позовну заяву, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст. 160 КАС України, а також відповіді про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС у адвоката позивача та відповідача у справі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2024 продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 31.01.2024, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску; належним чином засвідчені копії рапортів ОСОБА_1 про виплату додаткової винагороди від травня та жовтня 2023 року. Встановив позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 13.02.2024, від представника позивача 20.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення процесуального строку.
В обґрунтування заяви про поновлення строку представник позивача зазначає, що позивач проходить військову службу з 03.03.2022, що підтверджується наявними у військовому квитку записами, (копія додається) та здійснює заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійсненні заходів із правового режиму воєнного стану, що у своїй сукупності свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача. Проходження громадянином військової служби в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України дійсно здатне призвести до фізичної неможливості вчинення процесуальної дії з подання позову, але виключно у разі наявності об'єктивно нездоланних та непереборних чинників, котрі заважають цьому. Враховуючи перебування позивача на військовій службі у період з 03.03.2022 і по теперішній час, отримання ним двох поранень в ході виконання бойових завдань та тривале лікування, що підтверджується медичними документами, наявними в матеріалах справи, позивачу не було достовірно відомо про те, чи включено його наказом командира військової частини до переліку осіб, які отримують додаткову винагороду. У зв'язку з цим, представником позивача було подано адвокатський запит від 03 листопада 2023 року до військової частини НОМЕР_1 про надання довідки про нараховані суми грошового забезпечення (щомісячні основні вид грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошової забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечена військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; інформації про здійснені виплати додаткової винагороди період з 01.01.2023 по 07.11.2023 включно та результати розгляду рапортів від травня та жовтня 2023 року про виплату додаткової винагороди. Проте, навіть з урахуванням наявного військового стану та часу необхідні на пересилання відправлення засобами поштового зв'язку, відповідь на адвокатський запит зі сплином досить тривалого часу відповідачем не надано, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду із позовною заявою. З огляду на викладені обставини, а також, посилаючись на практику Верховного Суду, рішення Конституційного Суду України та рішення ЄСПЛ, представник позивача просить суд визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на звернення до суду з цією позовною заявою та поновити строк.
Дослідивши матеріали позовної заяви, розглянувши заяву про поновлення строку, суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, з матеріалів позовної заяви суд установив, що позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Під час проходження служби позивач двічі був поранений, у зв'язку з чим, проходив лікування протягом певних періодів з 01.12.2022 по 26.06.2023. В травні 2023 року, як указує позивач, він звернувся до відповідача з рапортом про виплату додаткової винагороди. Такий же рапорт, за доводами позивача, був поданий у жовтні 2023 року, а вже в листопаді 2023 року адвокат позивача звернулась до відповідача з відповідним адвокатським запитом.
Отже, позивач вже під час проходження лікування почав вживати заходи щодо отримання інформації, яка стосується виплати йому додаткової винагороди. При цьому, такі заходи позивач почав вживати ще під час дії на території України карантину та продовженням у зв'язку з цим, строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, який був відмінений 30.06.2023.
Крім цього, суд ураховує, що позивач є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу під час дії воєнного стану, який був уведений з 24.02.2024 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, і заявлені вимоги стосуються прав позивача, що пов'язані з проходження такої служби.
До того ж суд ураховує позицію Конституційного Суду України у рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, згідно з якою, Конституційний Суд України зважає на реалії, пов'язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія Російської Федерації проти України набула повномасштабного характеру. Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
Відповідно до частини другої статті 17 Основного Закону України «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили У країни».
Здійснюючи конституційний контроль щодо законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців, Конституційний Суд України спирається на свої попередні юридичні позиції щодо розуміння частини п'ятої статті 17 Конституції України. Виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України Конституційний Суд України вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України.
Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Беручи до уваги, що врегулювання відповідних питань належить до розсуду Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади в межах їх конституційних повноважень, Конституційний Суд України також наголошує на тому, що заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Конституційний Суд України наголошує, що приписи частини п'ятої статті 17, частини першої статті 46 Конституції України перебувають у системному взаємозв'язку з приписами частини першої статті 3 Конституції України та, зокрема, втілюють ідею про те, що людина, її життя і здоров'я є найвищою цінністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, позовна заява приведена у відповідність до вимог статей 160, 161, 171 КАС України.
Справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
З огляду на положення ст.12, ст.257, ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного суду України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч.3 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на наведені норми процесуального законодавства, з метою повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, а також враховуючи клопотання представника позивача про витребування доказів, суд уважає за необхідне витребувати додаткові докази у справі.
Керуючись ст. ст. 12, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Задовольнити заяву представника позивача - адвоката Ольховик-Красільнікової Любові Павлівни про поновлення строку подання позовної заяви до суду.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ольховик-Красільнікова Любов Павлівна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження в адміністративній справі №160/2474/24 за наведеним позовом.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Задовольнити клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів у відповідача.
Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином засвідчену довідку про нараховані суми грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- інформацію про здійснені виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2024 №168, у період з 01.12.2022 по 07.11.2023 включно та про результати розгляду рапортів позивача від травня та жовтня 2023 року про виплату додаткової винагороди.
Витребувані судом докази надати разом з відзивом на позовну заяву.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відзив має відповідати вимогам, установленим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. Разом із відповіддю на відзив позивачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу відповіді на відзив і доданих до неї документів.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Разом із наведеними запереченнями відповідачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) позивачу заперечень і доданих до них документів.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ч.10 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, відповідачу разом з копією ухвали надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна