22 лютого 2024 рокуСправа № 160/3429/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
06.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
- визнати рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №160/6853/23, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 12.07.2023р., протиправним;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №72422510 від 20.12.2023р. за виконавчим листом №160/6853/23, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 12.07.2023р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження №72422510 прийнята протиправно та безпідставно, оскільки рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження, так і не було виконано, а державним виконавцем не здійснено всіх необхідних та передбачених законодавством дій для його своєчасного та повного виконання, а, отже, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно та суперечить приписам чинного законодавства і, відповідно, порушує права позивача на отримання пенсійних виплат, які боржника зобов'язано виплатити ОСОБА_1 відповідно до рішення суду, на виконання якого і видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3429/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2024 року о 15:30 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 19.02.2024 року включно.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завірену належним чином копію матеріалів виконавчого провадження №72422510.
15.02.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд його позовної заяви без його участі.
16.02.2024 року до суду від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що державним виконавцем вчинено всі можливі та передбачені чинним законодавством дії щодо примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №72422510, в тому числі винесено постанови про накладення штрафів на боржника за невиконання без поважних причин вимог виконавчого документа та в подальшому направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, в порядку приписів ст.ст.63,75,76 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.214 КПК України. За таких обставин, оскаржувана постанова прийнята в порядку та у спосіб, що передбачені законом, а, отже, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Також 16.02.2024р. відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 12.02.2024 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №72422510.
Сторони про час, дату та місце розгляду справи 21.02.2024р. повідомлені належним чином.
Представники сторін в судове засідання 21.02.2024 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч. 3 ст. 268 та ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні з 01.04.2019 року перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД 109617 від 08.02.2021р., наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням з 01.03.2022р. індексації установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням з 01.03.2023р. індексації встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД 109617 від 08.02.2021р., наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням з 01.03.2022р. індексації установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням з 01.03.2023р. індексації встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23 набрало законної сили 11.07.2023 року.
На виконання вищевказаного судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 12.07.2023р. №160/6853/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 % грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД 109617 від 08.02.2021р., наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням з 01.03.2022р. індексації установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням з 01.03.2023р. індексації встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
12.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про прийняття вищевказаного виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевказаної заяви стягувача ОСОБА_1 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковської А.О. від 04.08.2023р. відкрито виконавче провадження №72422510 з примусового виконання виконавчого листа №160/6853/23, виданого 12.07.2023 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфановою О.В., про зобов'язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 % грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД 109617 від 08.02.2021р., наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням з 01.03.2022р. індексації установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням з 01.03.2023р. індексації встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Також у вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
04.08.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковською А.О. у рамках виконавчого провадження №72422510 винесено постанову про стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та постанову про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 156,00грн.
10.11.2023р. до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010904-6/132695 від 29.08.2023р., в якому останнє повідомляло, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23 проведений перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_1 , доплата за період з 01.05.2019р. по 31.07.2023р. у розмірі 203982,42грн. буде здійсненна при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
22.11.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою А.С. у виконавчому проваджені №72422510 винесено постанову про накладення штрафу, якою у зв'язку із тим, що боржником рішення суду виконано не було, тому на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00грн.
Також вказаною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця в зазначений строк з наданням підтверджуючих документів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
23.11.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою А.С. направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вимогу від 23.11.2023р. за вих.№42735, в якій від боржника вимагалося протягом п'яти днів з моменту отримання цієї вимоги виконати вимоги виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №160/6853/23, про що повідомити відділ примусового виконання рішень письмово з наданням до відділу додатково документів, підтверджуючих виконання цього рішення суду в повному обсязі. Також додатково у вимозі зазначено про те, що керівнику Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області або особі, що його заміщує, або виконує функціональні обов'язки, покладені на нього в частині виконання вищевказаного рішення суду, у випадку не виконання рішення суду та зазначеної вимоги, в строк до п'яти днів з моменту отримання наведеної вимоги, необхідно особисто з'явитися до державного виконавця за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, 3-й поверх, кабінет 312, для надання пояснень. Крім цього, у вимозі наголошено, що у разі не надання відповіді та у разі невиконання рішення, державним виконавцем буде винесена постанова про накладення штрафу в подвійному розмірі у сумі 10200,00 грн., а у разі невиконання рішення суду й після накладення штрафу у подвійному розмірі, виконавець звернеться до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
08.12.2023р. до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010903-5/197920 від 08.12.2023р., в якому боржником повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23 проведений перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_1 , доплата за період з 01.04.2019р. по 31.07.2023р. у розмірі 424299,16грн. буде здійсненна при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
11.12.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою А.С. у виконавчому проваджені №72422510 винесено ще одну постанову про накладення штрафу, якою, у зв'язку із тим, що, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області так і не було виконано рішення суду і станом на 11.12.2023р. повідомлення про виконання рішення суду в межах даного виконавчого провадження на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходило, на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання ним рішення суду без поважних причин на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00грн.
13.12.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Гуленко С. направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення вих.№45834 про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, в якому зазначено, що боржником у виконавчому провадженні №72422510 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконано вимоги судового рішення зобов'язального характеру, на виконання якого 12.07.2023р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (справа №160/6853/23), що, в свою чергу, підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, та призводить до заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, у зв'язку із чим державний виконавець, зокрема, просив внести відомості, зазначенні у цьому повідомленні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та вирішити питання про притягнення до встановленої законом відповідальності за невиконання рішення суду визначеної таким рішенням особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі уповноважених осіб останнього та розпочати відповідне розслідування.
20.12.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою, зважаючи на те, що рішення суду в повному обсязі боржником не виконано, а з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом, при цьому, 13.12.2023р. державним виконавцем направлено до ГУ НП в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, виконавче провадження №72422510 підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження №72422510, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Приписами ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону №1404-VIII.
Так, згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Приписами ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, ч.1, ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
З аналізу наведених норм Закону №1404-VIII слідує, що дійсно, заходами примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, згідно з цим Законом є застосування державним виконавцем штрафних санкцій до боржника у разі невиконання ним такого рішення без поважних причин вперше, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин - застосування штрафних санкцій у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, вчинення державним виконавцем вищевказаних дій у розумінні приписів п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII тягне за собою закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.
Разом з тим, з 01.01.2013р. набрав чинності Закон України від 05.06.2012р. №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI), відповідно до ч.1 ст.1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Частиною 1 статті 2 Закону №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна визначено ст.7 Закону №4901-VI.
Так, ч.1 ст.7 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Вказаній нормі кореспондують приписи ч.3 ст.33 Закону №1404-VIIІ, якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За змістом приписів ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Крім того, право на пенсію включається в поняття “майно” в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Концепція “майна” в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном”.
Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття “майно”, як і “власність”, має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.
Так, у справі “Міллер проти Австрії” від 16 грудня 1974 року ЄСПЛ зазначив, що обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
У справі “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року ЄСПЛ дійшов висновку, що у разі якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У справі “Пічкур проти України” від 07 листопада 2013 року ЄСПЛ вказував на те, що у разі якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Протоколу першого, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
У справі “Суханов та Ільченко проти України” ЄСПЛ зазначав, що відносно соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі “Стек та інші проти Сполученого Королівства” (Stec and Others v. the United Kingdom), заяви №65731/01 та №65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).
Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Конституція України, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, також мають право на пенсійне забезпечення нарівні з українськими громадянами.
Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Зважаючи на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 % грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФД 109617 від 08.02.2021р., наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням з 01.03.2022р. індексації установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням з 01.03.2023р. індексації встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, то це рішення суду є рішенням про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган (відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014р. №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - є його територіальним органом згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №40/26485).
Отже, виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23 відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону №4901-VI має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом №4901-VI.
Тобто, при виконанні цього рішення, з урахуванням приписів ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ, у разі якщо воно не було виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) державний виконавець був зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Судом встановлено та матеріалами справи, в тому числі матеріалами виконавчого провадження №72422510, копія якого долучено до справи, підтверджено, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього суду від 08.06.2023р. у справі №160/6853/23, з заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення до суду не звертався, хоча з моменту відкриття вищевказаного виконавчого провадження (04.08.2023р.) станом на день винесення постанови про закінчення цього виконавчого провадження (20.12.2023р.) спливло більше, ніж чотири місяці.
Крім цього, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19 та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Наведене свідчить про те, що державним виконавцем не вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій для примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №72422510, а тому винесена відповідачем постанова від 20.12.2023р. про закінчення цього виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, місцезнаходження: вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49101) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №72422510 від 20.12.2023 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою Анастасією Сергіївною.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частинною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова