Рішення від 18.12.2023 по справі 160/26664/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокуСправа №160/26664/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/26664/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38598848) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» до Львівської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023.

Разом з тим, в адміністративному позові позивач просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товарів, при цьому, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26548/23, вх. №26553/23), в якому останній зазначив, що оспорюване рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та доданих до неї документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №27351/23), відповідно до якої останній заперечив усі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Наголошував на тому, що позивачем вірно визначено митну вартість товарів та надано всі необхідні підтверджуючі документи. З огляду на викладене, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у задоволенні клопотання Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/26664/23 відмовлено.

18.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №31922/23), в яких останній просив суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розмірі 767,58 грн.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Білтекс» (далі - ТОВ «Білтекс», позивач), ідентифікаційний код 38598848, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №1002247770020056784, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Дніпросталівська, будинок 11.

Основним видом господарської діяльності ТОВ «Білтекс» згідно КВЕД є 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» придбало у DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) трикотажне ворсове основов'язане полотно із синтетичних волокон, щільністю 280 gsm, шириною 210 см: тканина Flannel fleece (100% поліестер) у кількості 5456 кг (124 рулони); полотна трикотажні ворсові, із синтетичних волокон, щільністю 180 gsm, шириною 150 см: тканина фліс (100% поліестер) Solid Polar fleece у кількості 8107,90 кг (280 рулонів).

Товар було придбано на підставі зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022 (далі - Контракт), за яким ТОВ «Білтекс» є покупцем, а DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) є постачальником товару.

Відповідно до п. 1.2 Контракту предметом цього Контракту є постачання постачальником на адресу покупця 49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, у номенклатурі та кількості, зазначених у Спeцифікаціях до цього Контракту (далі за текстом - товар). Товаром є тканина виробництва Китаю.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Cпeцифікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 1.4 Контракту Специфікації погоджуються та підписуються сторонами. У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені сторонами умови.

21.03.2023 DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) виставило позивачу проформу інвойс №23WM809 на суму 41465,00 дол. CIIIA.

У відповідності до умов Контракту, 21.03.2023 позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Спeцифікацію №4 до Контракту на товар загальною вартістю 41465,00 дол. США, у якій сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, придбаного позивачем, а саме: умови поставки FOB Ningbo, умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення.

17.04.2023 сторонами внесено зміни до Специфікації №4 від 21.03.2023, згідно яких сторонами узгоджено кількість та асортимент товару на суму 28533,28 дол. США. Умови поставки та оплати товару сторонами не змінювались.

DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено позивачу інвойс №23WM809 від 17.04.2023 на суму 28533,28 дол. США, умови поставки FOB Ningbo.

ТОВ «Білтекс» до Львівської митниці для здійснення митного контролю та митного оформлення подано митну декларацію №23UA209160006191U3 та документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022; Специфікація №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, зміни від 17.04.2023 до Специфікації №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, прайс-лист від 01.03.2023, сертифікат якості від 17.04.2023, пакувальний лист №23WM809 від 17.04.2023, рахунок-фактура (інвойс) №23WM809 від 17.04.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.03.2023, сертифікат про походження товару №23C2102M0647/00024 від 17.04.2023, договір про перевезення №220822-82 від 22.08.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №333 від 22.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №345 від 30.05.2023, автотранспортна накладна №8543 від 30.05.2023, довідка про транспортні витрати №3005/2 від 30.05.2023, експортна митна декларацію країни відправлення №310120230518784710 від 18.04.2023.

02.06.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000133, якими було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Митну вартість товару Львівською митницею скориговано на суму 238238,99 грн.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 09.05.2023 №UA806080/2023/000821, рівень митної вартості такого товару становить 3,9877 дол. США за кг.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено:

- відповідно до договору про перевезення від 22.08.2022 №220822-82 пункти 2.2.6 та 2.2.8 передбачають наявність заявок, пункт 3.1 передбачає, що вартість послуг зазначається в рахунку від виконавця, а п. 3.3 передбачає оплату фрахту за 7 днів до прибуття контейнеру в порт призначення, однак до митного оформлення такі документи (заявка та платіжні документи про оплату фрахту) не надано;

- до митного оформлення для підтвердження транспортно-експедиційних послуг надано два рахунки від виконавця договору про транспортні послуги, які містять абсолютно ідентично розміщені елементи печатки та підпису, що є підставою для сумніву у достовірності заявлених відомостей;

- у поданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування та експедиційне обслуговування до ввезення на митну територію України. У графах 16 та 23 автотранспортної накладної CMR від 30.05.2023 №8543 наявні штампи перевізника HM TRANSPORT, договір про перевезення укладено з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді», документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались;

- у наданій CMR відсутні відомості у гр. 4 (місце та дата завантаження), гр. 22, та гр. 21 (місце складання), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V;

- надане платіжне доручення Swift від 30.03.2023 містить посилання на проформу інвойс від 20.03.2023 №23WM809 до митного оформлення і додатково не надану, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару. Сума оплати не відповідає рахунку-фактурі та специфікації від 17.04.2023 (зміна до специфікації №4);

- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.11.2022 №02/11-04 не містить підпису представника постачальника. Копія митної декларації країни відправлення не містить відомості про місце поставки (відправлення) оцінюваного товару;

- прайс-лист від 01.03.2023 № б/н, поданий до митної декларації, містить відомості, що ціна товару Flannel fleece Solid (однотонного) становить 2,35 дол. США за кг, а ціна товару Flannel fleece printed (з принтом) становить 2,55 дол. США за кг. Однак, до митного оформлення заявлено товар згідно інвойсу - «Flannel fleece» за нижчою з двох варіантів ціною - 2,35.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

За результатами встановлених розбіжностей позивачу відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів:

- зовнішньоекономічний договір (з підписом відправника);

- додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності;

- рахунок-проформу (проформу інвойс замовлення);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг));

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України.

28.07.2023 представником ТОВ «Білтекс» на адресу Львівської митниці подано заяву про долучення додаткових документів, а саме:

- документи, які підтверджують вартість товару: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022 підписаний між ТОВ «Білтекс» та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (КНР); документ, що підтверджує повноваження представника DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (КНР) на укладання контракту з ТОВ «Білтекс»; проформа інвойс №23WM809 від 21.03.2023; експортна митна декларація країни відправлення з перекладом;

- документи, які підтверджують вартість перевезення: заявка №8 від 15.04.2023 до договору №220822-82 від 22.08.2022 про транспортно-експедиційне обслуговування; акт надання послуг №329 від 05.06.2023; акт надання послуг №330 від 06.06.2023; платіжна інструкція №635 від 02.06.2023; платіжна інструкція №689 від 09.06.2023; договір №2901-20 про організацію перевезень автомобільним транспортом від 29.01.2020;

- товаросупровідний документ - коносамент.

Листом від 16.08.2023 №7.4-2/15/13/21060 Львівською митницею зазначено, що надіслані позивачем додаткові документи не усунули розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800058/2 залишається чинним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» не погоджується із оспорюваним рішенням Львівської митниці, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 ст.58 МК України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на таке.

Суд враховує, що митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає таке.

Відповідачем не дотримано положень ст. 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці, висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Під час декларування товару за митною декларацією №23UA209160006191U3 ТОВ «Білтекс» відповідно до вимог ст. 53 МК України надано з метою митного оформлення товару наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022; Специфікація №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, зміни від 17.04.2023 до Специфікації №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, прайс-лист від 01.03.2023, сертифікат якості від 17.04.2023, пакувальний лист №23WM809 від 17.04.2023, рахунок -фактура (інвойс) №23WM809 від 17.04.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.03.2023, сертифікат про походження товару №23C2102M0647/00024 від 17.04.2023, договір про перевезення №220822-82 від 22.08.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №333 від 22.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №345 від 30.05.2023, автотранспортна накладна №8543 від 30.05.2023, довідка про транспортні витрати №3005/2 від 30.05.2023, експортна митна декларацію країни відправлення №310120230518784710 від 18.04.2023.

Щодо зауважень Львівської митниці до рахунків позивача на оплату, суд виходить з такого.

Для організації перевезення товару позивач 22.08.2022 уклав з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» договір №220822-82 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, позивач є замовником, а ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» - виконавцем.

Предметом Договору є надання за відповідну плату та за рахунок замовника транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.2 Договору виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т. ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі.

15.04.2023 позивач надав експедитору заявку №8 до Договору №220822-82 від 22.08.2022 про транспортно-експедиційне обслуговування.

Заявкою було погоджено наступні умови надання послуг експедирування:

- маршрут: м. Нінгбо (Китай) - м. Дніпро (Україна);

- порт завантаження: м. Нінгбо (Китай);

- порт вивантаження: м. Гданськ (Польща);

- адреса вивантаження: вул. Дніпросталівська, 11Б, 49051, м. Дніпро, Україна;

- вартість перевезення та умови оплати: 5908,50 дол. США, оплата здійснюється в національній валюті згідно з курсом НБУ.

Тобто, сторонами були погоджено перевезення вантажу міжнародним сполученням та сполученням територією України.

Пунктом 3.3 Договору №220822-82 передбачено, що оплата фрахта здійснюється замовником за 7 днів до дати орієнтовного прибуття контейнеру в порт призначення та оплата послуг перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування здійснюється замовником в день вивантаження товару, але не пізніше 3 календарних днів з часу пред'явлення рахунку. Рахунки, що пред'являються виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв'язком, за допомогою поштових служб, або вручаються особисто представнику замовника.

До митного оформлення позивачем було надано рахунок на оплату №333 від 22.05.2023 на суму 72021,86 грн, з ПДВ. У даному рахунку є посилання на контейнер № НОМЕР_1 , в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку:

- вартість морського фрахту за межами митної території України: Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща, становить 46167,86 грн за один контейнер;

- вартість локальних витрат в порту призначення Гданськ, Польща: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, становить 20313,89 грн;

- вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 4616,78 грн.

Рахунок на оплату №333 від 22.05.2023 сплачено 02.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №635.

Також, до митного оформлення позивачем було надано рахунок на оплату №345 від 30.05.2023 на суму 142617,54 грн, з ПДВ. У даному рахунку є посилання на контейнер № НОМЕР_1 , в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку:

- вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: Гданськ, Польща - Рава-Руська, Україна, становить 57059,45 грн;

- вартість міжнародного автоперевезення по території України: Рава-Руська, Україна - Дніпро, Україна становить 74587,51 грн;

- вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 9142,15 грн.

Рахунок №345 від 30.05.2023 сплачено 09.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №689.

Окрім того, до митного оформлення позивачем було надано довідку за вих. №3005/2 від 30.05.2023 про транспортні витрати, видану ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді», відповідно до якої транспортні витрати з організації міжнародного перевезення на адресу ТОВ «Білтекс» у контейнері №MSMU4868543 становлять 46167,86 грн за маршрутом Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща. Локальні витрати поза територією України складають 20313,86 грн. Транспортні витрати за перевезення поза територією України за маршрутом Гданськ, Польща - Рава Руська, Україна складають 57059,40 грн.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, справа №803/916/17.

На підтвердження факту надання ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» вказаних послуг з транспортно-експедиторського обслуговування позивачем надано до митного оформлення акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №329 від 05.06.2023 та №330 від 05.06.2023.

Щодо вказаних вище зауважень митниці суд наголошує на тому, що за своєю правовою природою, рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, і складається експедитором (виконавцем).

Відтак, твердження відповідача про надання позивачем рахунків від виконавця договору про транспортні послуги, які містять абсолютно ідентично розміщені елементи печатки та підпису, що є підставою для сумніву у достовірності заявлених відомостей, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки окрім таких рахунків позивачем було надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з експедитором (виконавцем), які є первинними документами, та є достатніми для підтвердження складових витрат митної вартості з транспортування.

Судом встановлено, що оплата була здійснена на належним чином погоджені сторонами договору реквізити перевізника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Перевізник зі свого боку надав довідку, рахунки та акти наданих послуг, чим підтвердив відсутність будь-яких претензій стосовно оплати послуг з перевезення.

Всі надані до митного оформлення та до суду документи щодо послуг перевезення товару у своїй сукупності в повній мірі підтверджують порядок, вартість та факт надання послуг з перевезення.

Таким чином, доводи митного органу щодо ідентично розміщених печатки та підпису на рахунках виконавця за договором транспортно-експедиторського обслуговування жодним чином не впливає на числові складові митної вартості товару.

Щодо надання коносаменту, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15.

Суд наголошує на тому, що коносамент не містить відомостей про митну вартість товару, а є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

У момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати.

Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору.

Ввезення оформлюваного товару в Україну відбувалось автотранспортним сполученням з міста Гданськ (Польща) до міста Дніпро (Україна).

На підтвердження ввезення товару на територію України позивачем було надано до митного оформлення автотранспортну накладну СМR. Окрім автотранспортної накладної СМR, позивачем надано довідку про транспортні витрати, акти надання послуг, рахунки на оплату від перевізника.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не зобов'язаний був надавати коносамент для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо зауважень Львівської митниці стосовно наданої автотранспортної накладної СМR та надання заявки на транспортні послуги, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, пунктом 2.1.2 Договору №220822-82 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів передбачено, що виконавець має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим Договором третіх осіб.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов'язань за договором №220822-82, ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

А отже, для взятих на себе експедиторських зобов'язань за договором №220822-82 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» звернулося до ТОВ «НМ Транспорт», з яким останнім було укладено договір №2901-20 про організацію перевезень автомобільним транспортом від 29.01.2020 (далі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного вище Договору ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» є замовником, а ТОВ «НМ Транспорт» - виконавцем.

Згідно п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажів у контейнерах замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 4.1.7 Договору виконавець зобов'язаний підтвердити доставку вантажу одержувачу відповідно до КДПВ (підтвердження отримання вантажу одержувачем печаткою і підписом на СМR або ТТН).

Відтак, оформлення СМR здійснює саме перевізник - ТОВ «НМ Транспорт».

Тому, на виконання умов договору у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній СМR наявна печатка ТОВ «НМ Транспорт», як перевізника товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім'я та адреса відправника;

c) ім'я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

е) ім'я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

k) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

В наданій автотранспортній накладній наявні всі відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів.

Суд зазначає, що порядок організації та залучення третіх осіб під час надання з боку ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» послуг з перевезення стосується виключно порядку ведення господарської діяльності вказаним контрагентом-перевізником, а вартість наданих в рамках договору №220822-82 транспортних послуг є остаточною та зміні не підлягає.

Тому, залучення в ланцюгу перевезення придбаного позивачем товару сторонніх експедиторів (ТОВ «НМ Транспорт») жодним чином не впливає на митну вартість товару та не стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що всі складові витрати на транспортування, які поніс позивач, є документально підтвердженими та були подані митному органу.

Разом з тим, суд зауважує, що для підтвердження таких складових митної вартості як витрати на транспортування товару позивач надав відповідачу документально підтверджені дані про такі витрати, що містилися в документах, поданих за переліком, передбаченим ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. У наданих транспортних документах витрати на транспортно-експедиторські послуги розподілені до місця ввезення на митну територію України (міжнародне перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща, міжнародне перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом Гданськ, Польща - Рава-Руська, Україна), які позивачем було включено до митної вартості. Транспортно-експедиційне обслуговування на суму 9142,15 грн надавалось безпосередньо на території України.

Крім того, суд зазначає, що умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачено страхування товару, оскільки останній поставлявся на умовах FОВ, що згідно Правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс означають, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Обов'язку по страхуванню товару немає ані у продавця, ані у покупця. Відтак, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а отже, відсутні підстави для підтвердження таких витрат.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу достатньо транспортних документів у відповідності до вимог ст. ст. 53, 58 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», в яких немає жодних розбіжностей.

Щодо зауваження Львівської митниці про те, що надане платіжне доручення Swift від 30.03.2023 містить посилання на проформу інвойс від 20.03.2023 №23WM809 до митного оформлення і додатково не надану, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару, невідповідність суми оплати рахунку-фактурі та специфікації від 17.04.2023 (зміна до специфікації №4), суд виходить із такого.

Як вже було встановлено судом, 21.03.2023 позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Специфікацію №4 до зовнішньоекономічного контракту, якою було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, придбаного позивачем. Загальна вартість товару за Специфікацією №4 до складає 41465,00 дол. США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. 30% від суми проформи-інвойсу №23WM809 у розмірі 41465,00 дол. США становить 12439,50 дол. США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту та проформи-інвойсу №23WM809, 30.03.2023 позивач сплатив постачальнику DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) 12439,50 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, яке було надано до митного оформлення, та в якому є посилання на зовнішньоекономічний контракт, Специфікацію №4 до контракту та проформу-інвойс №23WM809.

Суд зазначає, що інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.

Разом з тим, проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

У проформі-інвойсі зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточними, та у подальшому можуть змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

17.04.2023 сторонами було внесено зміни до Специфікації № 4, якими остаточно узгоджено кількість та асортимент товару на суму 28533,28 дол. США. Умови поставки та оплати не змінювались. У зв'язку із внесенням змін до Специфікації №4, 17.04.2023 DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено позивачу загальний інвойс №23WM809, яким сторони остаточно погодили поставку товару за Специфікацією №4 зі змінами на суму 28533,28 дол. США. У зв'язку із вже сплаченою передоплатою по проформі-інвойсу №23WM809, позивачу необхідно було сплатити решту у розмірі 16093,78 дол. США, яка є різницею між сплаченою передплатою та сумою за загальним інвойсом №23WM809.

На виконання Контракту та інвойсу №23WM809 від 17.04.2023, 26.06.2023 позивач сплатив решту у розмірі 16113,78 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, у якому є посилання на зовнішньоекономічний контракт, Специфікацію №4 до контракту та загальний інвойс №23WM809 від 17.04.2023.

Позивач зазначив, що надати це платіжне доручення SWIFT під час митного оформлення у нього не було можливості, оскільки сплата решти відбулась 26.06.2023, тобто, вже після прийняття оскарженого рішення митницею.

Суд зазначає, що пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Тому, у зв'язку з тим, що на момент митного оформлення товару загальний інвойс №23WM809 від 17.04.2023 не було сплачено повністю, то, відповідно, у позивача не було обов'язку надати платіжний документ, що підтверджує сплату за цим інвойсом. Позивачем було надано до митного оформлення достатньо документів, що підтверджують вартість товару та його оплату.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що факт оплати за товар, придбаний за зовнішньоекономічним контрактом, є підтвердженим ТОВ «Білтекс».

З приводу зауважень Львівської митниці, що прайс-лист від 01.03.2023 №б/н, поданий до митної декларації, містить відомості, що ціна товару Flannel fleece Solid (однотонного) становить 2,35 дол. США за кг, а ціна товару Flannel fleece printed (з принтом) становить 2,55 дол. США за кг, однак до митного оформлення заявлено товар згідно інвойсу - «Flannel fleece» за нижчою з двох варіантів ціною - 2,35, суд зазначає таке.

Позивачем було надано відповідачу прайс-лист, відповідно до якого умови поставки FОB, яким визначені найменування товару, артикул, ціна тощо.

Суд наголошує на тому, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, натомість є таким документом, який надається декларантом на вимогу митного органу, у разі якщо документи зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, відповідач у рішенні про коригування митної вартості не зазначав, які з поданих позивачем документів не підтверджують заявлені числові значення митної вартості та містять розбіжності.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прайс-лист не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Щодо зауважень Львівської митниці про відсутність підпису представника постачальника у зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу від 02.11.2022 №02/11-04 та відомостей про місце поставки (відправлення) оцінюваного товару у копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає таке.

Зовнішньоекономічний контракт підписаний особою Vicky Zhang, яка уповноважена підписувати такі документи на підставі довіреності від 02.11.2022. Ця довіреність була надана відповідачу у порядку ч. 8 ст. 55 МК України.

Відповідно до даної довіреності, DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) надає Vicky Zhang такий обсяг повноважень:

- проведення переговорів з ТОВ «Білтекс» щодо умов, цін та способів оплати договору купівлі-продажу;

- підписання офіційного договору купівлі-продажу після досягнення домовленості з ТОВ «Білтекс»;

- вирішення усіх юридичних питань, пов'язаних з цим договором купівлі-продажу.

Ця довіреність діє до 31.12.2023.

Тобто, у Vicky Zhang наявні повноваження на вчинення конкретного правочину з позивачем. Підписуючи Контракт з позивачем, Vicky Zhang не виходила за межі наданих їй довіреністю від 02.11.2022 повноважень.

Слід зазначити, що підписання контракту або інших документів особою за довіреністю жодним чином не впливає на митну вартість товару та, відповідно, такі обставини не можуть бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем перекладу на українську мову поданих документів, суд зазначає таке.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з англійської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Такої вимоги митним органом не здійснено та вказана обставина жодним чином не стосується митної вартості товарів та не могла слугувати підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписка з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів в силу положень ч. 3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наведені у рішенні доводи Львівської митниці не є належними для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товарів та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості, відповідно до вимог МК України.

За таких обставин, митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимог, встановлених ст. 55 МК України, щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Суд зазначає, що зміст оспорюваного рішення відповідача, яке є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27.09.2010 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський Суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

З урахуванням означеного, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, адміністративний позов ТОВ «Білтекс» до Львівської митниці підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3573,58 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №1739 від 11.10.2023.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Білтекс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3573,58 грн.

Щодо відшкодування судових витрат у розмірі 8000,00 грн, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, та витрат пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 767,58 грн, суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що ст. 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано копії наступних документів:

- договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019;

- додаткової угоди №2 від 31.12.2020 до договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019;

- додаткової угоди №2/1 від 31.12.2021 до договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019;

- ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1184592 від 03.03.2023;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073 від 18.05.2016 на ім'я Соколова Дмитра Ігоровича;

- додатку №18 від 02.10.2023 до договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019;

- рахунку на оплату №368 від 01.12.2023 на суму 8000,00 грн.;

- акта №16 приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2023;

- звіту про надану правничу допомогу від 07.12.2023;

- платіжної інструкції №2333 від 08.12.2023 на суму 8000,00 грн.

Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на послуги перекладача, позивачем надано копії наступних документів:

- рахунку на оплату №703 від 27.07.2023 на суму 767,50 грн;

- платіжної інструкції в національній валюті від 01.08.2023 №18985 на суму 767,50 грн;

- акта надання послуг №703 від 27.07.2023.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат суд зазначає, що згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, до матеріалів справи позивачем надано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1184592 від 03.03.2023.

Також суд установив, що професійну правничу допомогу позивачу було надано за договором про надання правничої допомоги №63 від 02.01.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Смарт Юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича.

За цим договором клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.2 договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об'єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

Згідно з п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2021 №2/1, договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року.

Згідно з додатком №18 від 02.10.2023 до договору №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, адвокатське об'єднання на умовах договору про надання правничої допомоги №63 від 02.01.2019 зобов'язується надати наступні послуги з надання правової допомоги клієнту: 1) підготовка та подача позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023, що включає: аналіз отриманих від клієнта документів; надання правової кваліфікації обставин справи; визначення нормативно-правових підстав вимоги; моніторинг судових рішень; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції; підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023; подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023; 2) супровід адвокатами Адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи за позовом клієнта до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023. Вартість послуг без ПДВ 8000,00 грн. У цьому додатку також зазначено, що Соколов Дмитро Ігорович та Циганок Роман Олексійович є адвокатами Адвокатського об'єднання, які надають допомогу клієнту в обсязі і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до звіту про надану правничу допомогу від 07.12.2023 адвокатом витрачено 10 годин на підготовку та подачу позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023, а також 2 години 30 хвилин на супроводження адвокатом адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи №160/26664/23.

Актом №16 приймання-передачі наданих послуг від 07.12.2023 сторони погодили, що послуги щодо підготовки та подачі позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023, та супроводження адвокатом адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи №160/26664/23 виконані в повному обсязі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано платіжну інструкцію №2333 від 08.12.2023 на суму 8000,00 грн.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Як зазначено вище, представник позивача просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Так, адвокатом позивача під час надання правової допомоги у даній справі складено змістовний адміністративний позов, до якого додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Поданий адвокатом адміністративний позов у даній справі відповідає вимогам, установленим КАС України. Також, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, є витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, які і стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із перекладом документів, суд зазначає, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Для підтвердження понесених витрат на залучення перекладача представником позивача надано акт надання послуг №701 від 27.07.2023, підписаний ТОВ «Формат Послуга» та ТОВ «Білтекс», відповідно до якого виконавцем були виконані роботи на суму 767,50 грн, з яких: послуги з перекладу з китайської мови на українську мову 1,5 сторінки - 622,50 грн, послуги перекладу та оформлення документів 1 сторінка - 145,00 грн, та платіжну інструкцію в національній валюті від 01.08.2023 №18985 про оплату 767,50 грн згідно з рахунком №703 від 27.07.2023.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється за ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Під час розгляду справи №160/26664/23 питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалось, клопотання про залучення перекладача до участі у справі до суду не надходило, переклад здійснено позивачем з метою доведення позиції останнього та формування доказів у справі з метою підтвердження обставин, якими обгрунтовані заявлені позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 767,50 грн задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38598848) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38598848) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3573 (три тисячі п'ятсот сімдесят три) грн 58 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18.12.2023.

Суддя О.В. Царікова

Попередній документ

117311589

Наступний документ

117311591

Інформація про рішення:

№ рішення:	117311590
№ справи:	160/26664/23
Дата рішення:	18.12.2023
Дата публікації:	01.03.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (10.09.2024)
Дата надходження:	13.10.2023
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення