Номер провадження 22-ц/821/446/24 Номер провадження 22-ц/821/448/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1403/23 Категорія: 305010900 Колісник Л.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
28 лютого 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т.Л.
судді Новіков О.М., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача адвоката Константінової Т.М. та відповідача на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2023 (повний текст складено 22.12.2023, суддя в суді першої інстанції Колісник Л.О.) та апеляційну скаргу представника позивача на додаткове рішення від 27.12.2023 (повний текст складено 27.12.2023) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
у липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь 3220,10 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 100 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи про те, що внаслідок ДТП з вини відповідача вона зазнала легких тілесних ушкоджень та на своє лікування витратила 3220,10 грн., а також зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок отриманих тілесних ушкоджень голови та подальшого лікування, яку позивач оцінює в суму 100 000,00 грн.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2023 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000,00 грн., а в задоволенні решти вимог - відмовлено.
Суд вказав, що відповідач, як винуватець ДТП, має відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн., що буде співмірним з глибиною страждань позивача та належним чином відповідатиме засадам розумності та справедливості. Суд відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди (витрат на лікування), оскільки докази придбання позивачем лікарських засобів не відповідають призначеному лікуванню.
Крім того, додатковим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.12.2023 частково задоволено вимоги заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 15000,00 грн. та стягнуто з позивача на користь відповідача 1900,00 грн. зазначених витрат.
Представник позивача адвокат Константінова Т.М. подала 23.01.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 19.12.2023 та додаткове рішення від 27.12.2023 скасувати, задовольнити вимоги позивача у справі та відмовити у стягненні витрат на користь відповідача.
В обґрунтування вказано на те, що судом взято до уваги лише лікування у хірургічному відділенні, але не враховано самостійного лікування позивача за порадами лікаря-невропатолога.
Також суд не приділив належної уваги тому, що моральна шкода полягала у зміні звичного життя позивача, пережитому фізичному болю, адже травмовано голову. Позивач втратила зуби, а тому потребує протезування. Слід врахувати, що винуватець ДТП не попросив вибачення та жодним чином не допоміг.
Скаржник вважає, що розмір правничої допомоги, наданої відповідачу, є завищеним та не співмірним зі складністю справи. Правнича допомога надавалась адвокатом відповідачу не тільки у даній справі. Також скаржник звертає увагу на те, що належний розрахунок розміру витрат на адвоката відсутній.
Також апеляційну скаргу на рішення суду від 19.12.2023 подано 30.01.2024 відповідачем, де, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та вказати про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., а в решті рішення суду - залишити без змін. Указує, що позивач, будучи учасником ДТП, не скористалася ременем безпеки в автомобілі, що встановлено в постанові у справі про адміністративне правопорушення, внаслідок чого отримала відповідні тілесні ушкодження. Отже позивач також має власну частину вини у спричинених їй моральних стражданнях, що свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, яка має бути відшкодована позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення коштів в сумі 103220,10 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.01.2023, яка набрала законної сили після апеляційного перегляду 24.02.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Постановою суду встановлено, що 23.11.2022 о 12:30 год. в місті Канів по вул. Енергетиків на заїзді вул. Дорошенко, водій ОСОБА_2 на автомобілі DACIA LODGY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання повороту ліворуч по вул. Дорошенка не зайняв крайнє праве положення за відсутності дорожньої розмітки 1.1 на проїзній частині та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив вимоги п.10.5 ПДР. У результаті ДТП транспортні засоби були пошкоджені, та ОСОБА_4 отримала струс головного мозку та відкриту рану лобної частини голови.
У відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її прийнято, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, вина відповідача у завданні позивачу, зокрема, тілесних ушкоджень та моральної шкоди встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.
Відповідно до виписки епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №6062 [22] КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» позивач ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 23.11.2022 до 28.11.2022, анамнез: травма в ДТП пасажир, встановлено діагноз: струс головного мозку та відкрита рана інших ділянок голови, також зазначені оперативні втручання та проведене лікування.
Позивач у даній справі порушує питання про відшкодування за рахунок відповідача, як винуватця ДТП, матеріальної шкоди у виді витрат на придбання медичних препаратів, а також завданої моральної шкоди.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За обставин цієї справи медичні засоби, вказані у копіях фіскальних чеків від 28.11.2022, 19.12.2022, 20.12.2022, 17.02.2023, 11.05.2023 не відповідають призначенню медичних препаратів, які використовувалися у хірургічному відділенні КНП «Канівської багатопрофільної лікарні» при лікуванні травм потерпілої ОСОБА_4 , отриманих нею внаслідок ДТП та після цієї події. Відповідно до інформації щодо амбулаторної взаємодії від 08.05.2023, 12.06.2023 лікарем-неврологом встановлені діагноз, скарги, лікування та діагностичний звіт, проте такі не пов'язуються із травмами, отриманими ОСОБА_4 , внаслідок ДТП 23.11.2022.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог позивача щодо відшкодування відповідачем завданої матеріальної шкоди у виді витрат на лікування отриманих в ДТП травм з чим погоджується і апеляційний суд.
При цьому слід відхилити доводи скаржника про те, що згідно медичної взаємодії з лікарем невропатологом останнім надавалась медична послуга, яка полягала у спостереженні за прийомом, зокрема, самостійно обраних пацієнтом лікарських засобів, адже позивачем не обґрунтовано, яким саме чином придбані нею у травні та червні 2023 року медичні препарати пов'язані з отриманими в ДТП у листопаді 2022 року травмами.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Апеляційний суд, враховуючи викладені вище норми права та встановлені при розгляді справи фактичні обставини, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошових коштів, які мають бути стягнуті на користь позивача для відшкодування її моральних страждань в сумі 10 000,00 грн. повністю та належним чином враховує глибину негативних наслідків у психологічній сфері, що виникли для позивача внаслідок тілесних ушкоджень з вини відповідача, які потребували лікування в умовах стаціонару, а також пережиті негативні емоції від участі в ДТП та необхідності поновлення прав у судовому порядку.
При цьому апеляційні доводи позивача щодо, зокрема, зміни її звичного укладу життя, стражданнях з приводу травми голови, потреб у продовженні лікування, а також доводи апеляційної скарги відповідача про те, що частина вини з виникнення травм голови лежить і на позивачу, яка не була пристебнута ременем безпеки у автомобіля під час ДТП, були належним чином враховані судом першої інстанції при визначення розміру моральної шкоди, який має бути відшкодований відповідачем та не підтверджують наявності підстав для його перегляду апеляційним судом.
Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржниками не представлено.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.10.2023 у даній цивільній справі слід залишити без змін а подані апеляційні скарги - без задоволення.
Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача у вигляді судового збору за апеляційний перегляд справи, оскільки скаржника звільнено від сплати судового збору у даній категорії справ на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», мають бути віднесені на рахунок держави, а витрати по оплаті судового збору відповідача за апеляційний перегляд - слід залишити за вказаним скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги - відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2023 у даній справі - залишити без змін.
Витрати позивача у вигляді судового збору за апеляційний перегляд справи віднести на рахунок держави, а витрати відповідача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд - залишити за ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 28.02.2024.
Суддя-доповідач
Судді