Справа № 554/1146/24 Номер провадження 11-сс/814/165/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 04 лютого 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2023 року за №12023170000000528, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 02 квітня 2024 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачене за їх вчинення покарання, особу підозрюваного та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Урахувавши положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про застосування зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 04 лютого 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні докази причетності ОСОБА_8 до здійснення погроз потерпілому; стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який не судимий, має на утриманні батька й вагітну дружину, майнової шкоди ним не завдано; ризик впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних не вказувався в клопотанні слідчого, а тому встановлення його наявності слідчим суддею є безпідставним.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2023 року за №12023170000000528 (а.п.4-5).
Досудовим розслідуванням установлено, що 29 січня 2024 року приблизно о 13 годині ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , із корисливих мотивів, умисно, із погрозами застосування до ОСОБА_10 насильства, які останній сприймав реально, незаконно заволоділи транспортним засобом «АUDІ А6С7», н.з. НОМЕР_1 , вартістю у двісті п'ятдесят і більше разів від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який належить на праві приватної власності ОСОБА_11 і яким на той час за її дозволом користувався ОСОБА_10 .
Окрім того, 29 січня 2024 року приблизно о 13 годині ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 після заволодіння згаданим вище автомобілем в умовах воєнного стану, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , із корисливих мотивів, умисно під приводом повернення цього транспортного засобу пред'явили ОСОБА_10 вимогу передати їм грошові кошти в сумі 6 000 доларів США.
Залякавши таким чином ОСОБА_10 , але дізнавшись про те, що в останнього в наявності немає названих вище грошових коштів, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 надали йому час для їх збирання.
03 лютого 2024 року слідчий ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.289 КК України - незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; ч.4 ст.189 КК України - вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, в умовах воєнного стану (а.п.37-38).
03 лютого 2024 року слідчий ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.4 ст.296 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам (а.п.1-391).
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на підставі приписів ч.4 ст.183 КПК України.
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Як видно з матеріалів провадження, необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 у апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, особу підозрюваного, який є працездатним, але не працює, не має законних джерел доходу, його стан здоров'я та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначених вище злочинів підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема, даними протоколів: допитів потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_13 від 01 лютого 2024 року (а.п.6-10, 33-35); пред'явлень для впізнання за фотознімками з потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_11 від 01 лютого 2024 року, та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра в яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності в цьому кримінальному провадженні встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Доводи апелянта про те, що ризик впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних не вказувався в клопотанні слідчого є безпідставними, оскільки в клопотанні про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою порушувалось питання про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконного впливу ОСОБА_8 на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому особливо тяжких злочинів проти власності, безпеки руху та експлуатації транспорту в умовах воєнного стану, пов'язаних, зокрема, із застосування погроз насильства щодо потерпілого, що мають високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
Колегія суддів ураховує те, що підозрюваний не судимий, має батька й вагітну дружину, однак ці дані з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності не спростовують висновки слідчого судді про неможливість запобігти ряду ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, в разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З викладеного вище вбачається, що слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Пунктом 1 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, з погрозою застосування насильства.
Тому, враховуючи встановлені ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, наведені вище підстави, передбачені ст.178 КПК України, на думку апеляційного суду, слідчий суддя правильно не визначив розмір застави підозрюваному.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 04 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4